Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

суддів

Дроботової Т.Б., Швець В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги на

ОСОБА_1

постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.04.07

у справі№ 03/5090 (rs319582)

за позовом до

Фермерського господарства "Ладіс"( надалі- господарство) 1.Монастирищенської районної державної адміністрації 2.Приватного підприємця ОСОБА_1

про

визнання договору недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Належитий А.Г.- за дов. №82;

від відповідача 1: не з'явилися, повідомлені належно про час і місце розгляду справи;

від відповідача 2: ОСОБА_2- за дов. НОМЕР_1; ОСОБА_1- паспорт.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 21.06.07 №02-20/26 утворено з 02.07.07 колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючий, Гоголь Т.Г., Швець В.О. У зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г., Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 04.07.2007 для розгляду касаційної скарги у справі №03/5090 господарського суду Черкаської області призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Дроботової Т.Б., Швець В.О.

У судовому засіданні 05.07.07 оголошена перерва до 12.07.07

доповідач: Добролюбова Т.В.

Фермерським господарством "Ладіс" у жовтні 2006 року заявлений позов про визнання недійсним договору оренди водойми від 02.02.05, укладеного між Монастирищенською районною державною адміністрацією і Приватним підприємцем ОСОБА_1, визнання договору оренди водойми від 11.05.05, укладеного між позивачем та відповідачем-1 чинним з дня його укладення та зобов'язання відповідача-2 передати водойму позивачеві. Обгрунтовуючи вимоги позовної заяви господарство зазначало, що ним відповідно до рішення конкурсної комісії від 10.05.05 було отримано право на оренду водойми площею 26,7 га, яка знаходиться в адмінмежах Княже - Криницької сільської ради. Позивач вказував, що за Розпорядженням голови Монастирищенської районної державної адміністрації від 11.05.05 водойма була передана господарству в оренду, укладено договір та підписано акт приймання -передачі. Проте, позивач зауважував, що даною водоймою неправомірно користується ОСОБА_1, з яким 02.02.05 Монастирищенська районна державна адміністрація уклала договір оренди цієї водойми. Позивач наголошував на тому, що в період укладання договору від 02.02.05 оголошення в газету про проведення конкурсу з передачі в оренду водойми не подавалось, крім того, на час укладення договору від 02.02.05 не була розірвана угода з попереднім орендарем ТОВ "Агрофірма Княжа Криниця". Господарство вказувало, що спірний договір укладений з порушенням вимог статей 30, 31 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , а тому, на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України просило визнати його недійсним.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.11.06, ухваленим суддею Єфіменко В.В., позовні вимоги задоволені повністю. Місцевий суд вмотивовуючи рішення дійшов висновку, що спірний договір оренди від 02.02.05 було укладено з порушенням вимог Закону України "Про оренду землі" (161-14) . Водночас, суд визнав, що на момент укладання цього договору між сторонами не було досягнуто згоди стосовно усіх істотних умов договору оренди землі. Суд першої інстанції керувався приписами статті 51 Водного кодексу України (213/95-ВР) , статтями 17, 61, 81, 93, 116, 124 Земельного кодексу України (2768-14) , статтями 6, 14, 15, 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Сибіги О.М.- головуючого, Гаврилюка О.М., Мельника С.М. постановою від 18.04.07, перевірене рішення суду першої інстанції змінив шляхом припинення провадження у справі в частині вимог позивача про визнання чинним з моменту укладення договору оренди водойми від 11.05.05. При цьому, апеляційний суд керувався приписами пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . В решті рішення залишено без змін з тих же підстав.

ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Обгрунтовуючи вимоги касаційної скарги заявник вказує, що господарство не мало права звертатися з позовом про визнання договору від 02.02.05 недійсним, оскільки на час укладення цього договору позивач відношення до водойми не мав. На думку скаржника, суди безпідставно не прийняли до уваги постанову господарського суду Черкаської області від 11.10.06 у адміністративній справі, якою встановлено відсутність порушень законодавства при укладенні договору оренди від 02.02.05. При цьому, заявник наголошує на тому, що під час державної реєстрації договору оренди від 02.02.05 районним відділом земельних ресурсів також складено висновок про відсутність порушень законодавства. ОСОБА_1 вказує на те, що судами не зазначено підстав для визнання недійсним цього договору. Скаржник зазначає, що судами також не взято до уваги лист прокуратури Монастирищенського району, якою встановлено факт зникнення протоколу конкурсної комісії, яким саме ОСОБА_1 визнано переможцем, а Розпорядження райдержадміністрації про надання водойми в оренду позивачеві вважає неіснуючим. Крім того, заявник вважає, що відсутність оголошення в газеті не може бути підставою для визнання договору оренди недійсним, а посилання судів на приписи статей 30, 31 Закону України "Про оренду землі" (161-14) є помилковим. Разом з цим, на думку скаржника, суди в порушення статті 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) вийшли за межі позовних вимог, оскільки позивач не оспорював істотні умови договору оренди від 02.02.05.

Від Фермерського господарства "Ладіс", Монастирищенської районної державної адміністрації відзиви на касаційну скаргу судом не отримані.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційн ої інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.02.05 між Монастирищенською районною державною адміністрацією - орендодавцем та Приватним підприємцем ОСОБА_1 - орендарем укладено договір оренди водойми. За умовами договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування водойму для риборозведення, площею 30,7877 га на 25 років, що знаходиться в адмінмежах Княжекриницької сільської ради. Цей договір зареєстровано у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 03.02.2005 року. Господарськими судами також установлено, що 11.05.05 між Монастирищенською районною державною адміністрацією -орендодавцем і Фермерським господарством "Ладіс" -орендарем було укладено договір оренди цієї ж водойми. Відповідно до умов договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування водойму для риборозведення, строком на 25 років. Позивач зобов'язався вносити орендну платню щомісячно у розмірі 420 грн. за 1 га. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога Фермерського господарства "Ладіс" визнати недійсним договір оренди водойми від 02.02.05, укладений між відповідачами, з підстав передбачених статтями 215, 216 Цивільного кодексу України (435-15) . Окрім того, господарство просило визнати договір оренди водойми від 11.05.05 чинним з дня його укладення та зобов'язати відповідача-2 передати йому спірну водойму. Задовольняючи вимоги позивача в частині визнання договору від 02.02.05 недійсним суди дійшли вірного висновку стосовно укладення договору від 02.02.05 з порушенням вимог Закону України "Про оренду землі" (161-14) та без погодження усіх істотних умов, які встановлені для договору цього типу. Користування водними об'єктами на умовах оренди регулюється положеннями Водного кодексу України (213/95-ВР) та іншими законодавчими актами України. Відповідно до положень статті 51 Водного кодексу України (213/95-ВР) у користування на умовах оренди водні об'єкти місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних, оздоровчих цілях. Зокрема, орендодавцями водних об'єктів місцевого значення - є обласні Ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів місцевого значення в користування обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Згідно приписів статті 3 Закону України "Про оренду землі" (161-14) земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Право водокористування на умовах оренди оформлюється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Судами установлено, що правовою природою договору від 02.02.05 є договір оренди землі, на якій знаходиться водойма площею 30,7877 га. Згідно статті 215 Цивільного кодексу України (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (435-15) . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судами попередніх інстанцій установлено, що 25.05.03, до виникнення спору між сторонами, земельна ділянка на якій знаходиться водойма була передана в оренду строком на п'ять років Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Княжа-Криниця" (надалі - Агрофірма), про що цим товариством з відповідачем-1 були укладені договори №№32, 33. Однак, 06.11.04 через неможливість сплачувати орендну плату Агрофірма направила на адресу Монастирищенської районної державної адміністрації пропозицію про дострокове припинення дії даного договору. 29.03.05 Агрофірма звернулась до відповідача-1 із заявою про припинення дії договорів № №32, 33 від 25.05.03 на оренду водойм площею 89,9 та 26,9. Розпорядженням голови Монастирищенської районної державної адміністрації від 31.03.05 №46 договори оренди водойми з ТОВ "Агрофірма "Княжа-Криниця" достроково розірвано з 29.03.05. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) . З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що на момент укладення договору оренди від 02.02.05 з Приватним підприємцем ОСОБА_1 земельна ділянка на якій знаходиться водойма перебувала в оренді ТОВ "Агрофірма "Княжа-Криниця" і ці договори оренди були чинними. Також суди установили, що 13.04.05, після припинення договору оренди водойми з Агрофірмою в газеті "Зоря" було опубліковано оголошення про здачу в оренду водойми, яка знаходить в адмінмежах Княжекриницької сільської ради площею 26.7 га. Під час проведення конкурсу, в якому взяли участь шість учасників, у тому числі ОСОБА_1, позивачем було запропоновано найвищий розмір орендної плати за 1 га - 420 грн., що підтверджується додатком до протоколу №4 від 10.05.05. Згідно протоколу №4 від 10.05.05, конкурсною комісією, вирішено віддати перевагу в отриманні права на оренду водойм площею 89.9 та 26.7 га відповідно СФГ "Мрія" і Фермерському господарству "Ладіс". Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" (161-14) передбачено, що у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону чи конкурсу. При цьому, необхідною умовою проведення конкурсу є розміщення оголошення про його проведення. У відповідності із вимогами статті 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) договір має бути укладений з переможцем конкурсу щодо набуття права оренди водойми. Суди установили, що договір оренди водойми від 02.02.05 укладений між відповідачами без проведення конкурсу та за відсутності рішення конкурсної комісії. Водночас, статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) визначено істотні умови договору оренди землі, якими є: об'єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Судами установлено, що договір оренди від 02.02.05 укладений без дотримання такої істотної умови договору як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини. Відсутність у договорі оренди землі такої істотної умови є підставою для визнання договору недійсним. Апеляційним судом також установлено, що Голова районної державної адміністрації - Вараниця Федір Олександрович на час підписання договору оренди від 02.02.05 перебував у черговій відпустці, це підтверджується наказом №1-н від 15.01.05 і довідкою №336/01-37 від 11.09.06. Отже, колегія суддів визнає, що господарськими судами було вірно встановлено обставини, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно припинення провадження у справі в частині вимог позивача про визнання чинним з моменту укладання договору оренди від 11.05.05. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (435-15) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Дійсною може бути визнана лише та угода, яка за законом підлягала нотаріальному посвідченню, але сторони уклали її без додержання цієї форми й одна зі сторін виконала її повністю або частково, а друга ухиляється від нотаріального оформлення укладеної нею угоди. При цьому, апеляційний суд установив, що між сторонами договору оренди від 11.05.05 відсутній спір з приводу нотаріального посвідчення договору. Довід скаржника про безпідставне не прийняття судами до уваги постанови господарського суду Черкаської області від 11.10.06, якою встановлено відсутність порушень законодавства при укладенні договору оренди від 02.02.05, визнається колегією суддів непереконливим з огляду на наступне. Підстави звільнення від доказування визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Для господарського суду є обов'язковими рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Окрім того, постанова господарського суду Черкаської області від 11.10.06 у адміністративній справі №13/4286А (на 95 аркуші справи) прийнята за позовом ПП ОСОБА_1 до Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання недійсним Розпорядження Голови Монастирищенської РДА №82 від 14.05.05. Тобто, предметом судового розгляду у цій справі був акт Голови Монастирищенської районної державної адміністрації №82, який у справі про визнання угоди недійсною не розглядався і не впливає на чинність спірної угоди. Твердження скаржника про те, що районним відділом земельних ресурсів складено висновок про відсутність порушень законодавства при укладенні договору від 02.02.05 відхиляється колегією суддів, оскільки не спростовує встановленого судами попередніх інстанцій. Крім того, цей довід не був предметом розгляду в судах попередніх інстанцій. Колегія суддів зауважує, що довід ОСОБА_1 про неприйняття судами до уваги факту зникнення протоколу конкурсної комісії, яким його визнано переможцем і на підставі якого з ним укладено договір від 02.02.05, досліджувався апеляційною інстанцією. Суд установив відсутність документального підтвердження таких обставин. Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких встановлених обставин справи, колегія суддів визнає, що постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими через те, що не спростовують встановленого судами при розгляді спору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7 , 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.04.07 у справі № 03/5090 (rs319582) залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.