ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Додаткова постанова
12 липня 2007 р.
№ 7/62-92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.I. (головуючий),
Харченка В.М., Борденюк Є.М.
розглянувши заяву про винесення додаткового рішення
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1.
у справі
№ 7/62-92
господарського суду
Волинської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2
до
Ковельського госпрозрахункового ринку, Суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1.
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача:
Приватна фірма "Скорпіон"
про
визнання недійсним договору від 20.01.2005
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року суб'єкт підприємницької
діяльності -фізична особа ОСОБА_2. звернувся з позовом до
Ковельського госпрозрахункового ринку та суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1. за участю третьої особи без
самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватної
фірми "Скорпіон" про визнання недійсним договору №НОМЕР_1,
укладеного між Ковельським госпрозрахунковим ринком та суб'єктом
підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1.
Рішенням господарського суду Волинської області від
10.04.2006 у справі № 7/62-92, яке залишено без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2006, позов
задоволено. Визнано недійсним договір №НОМЕР_1, укладений між
Ковельським госпрозрахунковим ринком та підприємцем ОСОБА_1.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2007
касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної
особи ОСОБА_1. задоволено. Постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 18.09.2006 та рішення господарського суду
Волинської області від 10.04.2006 у справі № 7/62-92 скасовано. В
задоволенні позовних вимог відмовлено.
У заяві відповідач просить винести додаткове рішення, яким
вирішити питання про розподіл судових витрат за правилами ст. 49
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме щодо розподілу сплачених
відповідачем 51,00 та 59,00 грн. судових витрат за наказом
господарського суду Волинської області на виконання рішення цього
ж суду від 10.04.2006.
Відповідно до ст. 88 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський
суд має право за заявою сторони, прийняти додаткове рішення,
ухвалу, якщо не було вирішено питання про розподіл господарських
витрат або про повернення державного мита з бюджету.
Згідно із ст.ст. 44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судові
витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті
за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,
витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у
місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших
витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому суми, які підлягають сплаті за проведення судової
експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші
витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при
задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на
позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони
пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням
господарського суду Волинської області від 10.04.2006 позов було
задоволено та стягнуто з суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1. на користь суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 42,50 грн. в
повернення витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. в
повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного судового
процесу. На виконання цього рішення господарським судом Волинської
області 06.11.2006 було видано наказ.
Крім того, підприємець ОСОБА_1., оскаржуючи зазначене судове
рішення до суду апеляційної інстанції та Вищого господарського
суду України, сплатила як за апеляційний так і касаційний перегляд
справи по 51,00 грн. державного мита. В той же час, враховуючи, що
зазначений спір носить немайновий характер, скаржник, при
оскарженні суду першої інстанції від 10.04.2006, повинен був
сплатити при апеляційному та касаційному оскарженні по 42,50 грн.
У цьому зв'язку суд дійшов до висновку, що згідно ст. 49 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у даному випадку сплачене суб'єктом
підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1. державне мито
за подання як касаційної скарги так і апеляційної скарги підлягає
стягненню на її користь з суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 в сумі 85,00 грн.
Виходячи із змісту Декрету Кабінету Міністрів України "Про
державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
, заявником внесено держмито у більшому
розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, однак заява про
повернення зайво сплаченої суми державного мита заявником не
подавалась.
В той же час, в заяві ОСОБА_1. ставиться питання про
стягнення 51,00 грн. та 59,00 грн., які мали бути стягнуті з неї
відповідно до рішення господарського суду Волинської області від
10.04.2006. Однак, зазначені вимоги задоволенню не підлягають,
оскільки постановою Вищого господарського суду України
вищезазначені рішення скасовані, а відповідних документів, які б
підтверджували виконання цього рішення у його наведеній частині
заявником не надано.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 88,
111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Заяву суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1. задовольнити частково.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної
особи ОСОБА_2 на користь Суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1. 85,00 грн. судових витрат.
Доручити господарському суду Волинської області видати наказ
на виконання цієї постанови.
Головуючий Остапенко М.I.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.