ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

                            ПОСТАНОВА 

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ 

     12 липня 2007 р. 

     № 2-1246/2006 

     Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

     Головуючого суддів:

     Кота О.В. Владимиренко С.В. Шевчук С.Р.

     Розглянув касаційну скаргу

     ОСОБА_1

     на рішення ухвалу

     Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 26 липня 2006  року
та Апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2006 року

     у справі

     № 2-1246/06

     за позовом

     ОСОБА_1

     До За участю 3-іх осіб

     Колективного підприємства "Нотабел" ОСОБА_2 ОСОБА_3

     Про

     стягнення грошової компенсації за належну частку у статутному
фонді колективного підприємства "Натабел"

     за участю представників:

     позивача: не з'явилися;

     відповідача: ОСОБА_2;

     3-тя особа:  ОСОБА_4;

                            встановив:

     Рішенням  Жовтневого  районного  суду  м.  Маріуполя   (суддя
Помогайбо В.А.) від 26 липня 2006 року у справі № 2-1246/06  позов
ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з колективного  підприємства
"Натабел" на користь ОСОБА_1 вартасть її внеску в Статутний фонд з
урахуванням індексу інфляції в сумі 968,80 грн. і  3  %  річних  в
сумі 70,23 грн., а всього 1 039,03 грн.; в  решті  частини  позову
відмовлено та стягнуто судові витрати.

     Ухвалою апеляційного суду Донецької області   від  17  жовтня
2006 року (судді Iгнатоль Т.Г., Кучерява В.Ф., Цикал А.С.) рішення
Жовтневого районного суду м. Маріуполя  від  26  липня  2006  року
залишено без змін.

     ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського  суду  України  з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого  та
постанову  апеляційного  суду,  оскільки    ними   при   винесенні
оскаржуваних  судових  актів  порушено  норми   матеріального   та
стягнути з відповідача 7 235,34 грн. грошової компенсації.

     Заслухавши  пояснення   представників   сторін,   перевіривши
повноту  встановлення  судами  обставин  справи  та   правильність
застосування норм  процесуального  права,  колегія  суддів  дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи  з
наступного.

     Господарськими судами встановлено, що в  1992  році  на  базі
малого   підприємства   "Натабел"   було    створено    колективне
підприємство  "Натабел".  На  підставі  рішення  загальних  зборів
членів колективного підприємства  вклад  позивачки  до  статутного
фонду підприємства було затверджено у розмірі 40 000  карбованців.
1  березня  1993  року  позивачка   звільнилась   з   колективного
підприємства за власним бажанням. Вклад  її  до  статутного  фонду
залишився  у  колективному  підприємстві,  оскільки  позивачка  не
вимагала його повернення.

     Відповідно  до  ст.  23  Закону   України   "Про   власність"
( 697-12 ) (697-12)
          у  власності  колективного  підприємства  є  вироблена
продукція, одержані  доходи,  а  також  інше  майно,  придбане  на
підставах, не заборонених законом.

     У майні колективного підприємства  визначаються  вклади  його
працівників.  Розмір  вкладу  працівника  у   майні   колективного
підприємства визначається  залежно  від  його  трудової  участі  в
діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у
збільшенні майна колективного підприємства після його створення.

     На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і
виплачуються  проценти  в  розмірі,   що   визначається   трудовим
колективом  виходячи  з   результатів   господарської   діяльності
підприємства.

     Працівникові,   який    припинив    трудові    відносини    з
підприємством,   а   також   спадкоємцям   померлого    працівника
виплачується вартість вкладу.

     Господарськими судами встановлено, що з моменту звільнення  з
березня 1993 року та по  травень  2006  року  внесок  позивачки  в
статутний фонд КП "Натабел" з урахуванням індексу інфляції складає
968,80грн. та на вказану суму відповідно до  ст.  625  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
        , нараховані річні, які обгрунтовано стягнуті.

     Матеріали справи свідчать про те, що судами в порядку ст.  43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         всебічно, повно  і  об'єктивно  досліджено
матеріали справи в їх сукупності  і  підставно  застосовано  норми
процесуального та матеріального права.

     Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги  ст.111-7  Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , зазначає, що перегляд у касаційному порядку  судового
рішення   здійснюється   касаційною   інстанцією    на    підставі
встановлених   фактичних   обставин   справи   та    перевіряється
застосування  попередніми   інстанціями   норм   матеріального   і
процесуального права.

     Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає  підстав  для
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.

     Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9  -  111-11  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

     Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від  26  липня
2006 року та ухвалу апеляційного суду  Донецької  області  від  17
жовтня 2006 року у  справі   №  2-1246/06  залишити  без  змін,  а
касаційну скаргу ОСОБА_1 -без задоволення.

     Головуючий суддя  О. Кот

     судді:   С. Владимиренко

     С. Шевчук