ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 р.
№ 45/382-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.I.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Iнтертрейд"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду
від
16.04.2007р.
у справі
господарського суду
№45/382-05
Харківської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Iнтертрейд"
до
Приватного підприємства "ВК"
про
стягнення 84 960 грн.
за зустрічним позовом
Приватного підприємства "ВК"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Iнтертрейд"
про
стягнення 18 000 грн.
за участю представників
- позивача:
Пелипенко (Ковальової) О.С. (довіреність від 14.03.2007р.)
- відповідача:
Євтушенко М.В. (довіреність від 15.03.2007р. №1), -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області від
05.03.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді
Калініченко Н.В., суддів Хачатрян В.С., Прохорова С.А.) позовні
вимоги за первісним позовом задоволено частково, постановлено
стягнути з Приватного підприємства "ВК" на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю "Iнтертрейд" суму авансу у розмірі 15
000 грн., 914, 78 грн. річних, 2 840, 28 грн. інфляційних, 187, 56
грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні
первісних позовних вимог про стягнення 18 645 грн. пені та 16, 02
грн. річних відмовлено; в решті первісних позовних вимог
провадження у справі припинено. В задоволенні зустрічного позову
постановлено відмовити.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
16.04.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді
Могилєвкіна Ю.О., суддів Пушай В.I., Плужник О.В.) вказане рішення
суду змінено, в частині стягнення 15 000 грн. авансу, 914, 78 грн.
річних та 2 840, 28 грн. інфляційних рішення скасовано, в позові
відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
В своїй касаційній скарзі позивач за первісним позовом
просить постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 16.04.2007р. скасувати, а рішення Господарського суду
Харківської області від 05.03.2007р. залишити в силі, посилаючись
на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, а саме: ч.1 ст.610, ч.1 ст.612, ст.623,
ч.ч.3, 4 ст.849 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст.33, 43, 104, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач за первісним
позовом просить залишити в силі постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 16.04.2007р., посилаючись на
відсутність правових підстав для стягнення 15 000 грн., сплати
914, 78 грн. % річних та 2 480, 28 грн. інфляційних.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
12.05.2004р. між сторонами був укладений договір підряду №12/05,
за умовами якого відповідач за первісним позовом (Підрядник)
зобов'язався на власний ризик виконати роботи щодо устрою
мозаїчних підлог із власного матеріалу та власними механізмами по
"Реконструкції універмагу "Україна" у м. Харкові. Обсяг підрядних
робіт склав 1 000 м-2. Також згідно умов договору вартість робіт
за договором склала 33 000 грн., розрахована виходячи із вартості
підрядних робіт за 1 м-2 у розмірі 33 грн.; оплату робіт позивач
за первісним позовом (Замовник) здійснює поетапно; перший етап -
після підписання договору -Замовник перераховує Підрядникові аванс
у сумі 15 000 грн.; Підрядник має виконати підрядні роботи
протягом 10 календарних днів після отримання авансу, тобто до
24.05.2004р.; після закінчення робіт Підрядник зобов'язаний надати
на розгляд Замовника акти виконаних робіт за ф. КБ-2в, довідку про
вартість виконаних робіт за ф. КБ-3, та всю виконавчу документацію
на виконані роботи, а на матеріали -паспорти та сертифікати;
підрядні роботи вважаються виконаними з моменту підписання
сторонами Акту здачі-приймання робіт у гарантійну експлуатацію; в
разі порушення строків виконання робіт по Договору Підрядником
більш ніж на 10 днів, Замовник без попередження розриває договір,
і Підрядник відшкодовує Замовнику всі збитки, які виникли у
Замовника з вини Підрядника; Підрядник за порушення строків
виконання робіт сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 % від суми
Договору за кожний день прострочення.
Підрядник розпочав виконувати роботи, передбачені Договором,
і у передбачений Договором строк -10 календарних днів, виконав
роботи на площі 577 м-2, але не в повному обсязі.
Позивач за первісним позовом скористався своїм правом і
відмовився від договору. Крім того, ним було пред'явлено до
стягнення пеню, суму інфляційних та річних.
Так, в своїй позовній заяві позивач за первісним позовом
просив стягнути з Підрядника збитки у сумі 15 000 грн. та пеню в
сумі 69 960 грн.
В подальшому позовні вимоги ним були змінені, і він просив
стягнути аванс в розмірі 15 000 грн., пеню в розмірі 18 645 грн.,
3% річних в розмірі 930, 80 грн. та суму індексу інфляції у
розмірі 2 840, 28 грн.
В свою чергу Підрядник звернувся до господарського суду із
зустрічним позовом, в якому просив стягнути з позивача за
первісним позовом заборгованість за договором в сумі 18 000 грн.
та зобов'язати позивача за первісним позовом прийняти роботи,
виконані за договором і підписати акти виконаних робіт.
Місцевий господарський суд приймаючи рішення виходив з того,
що позивач за первісним позовом зобов'язання з перерахування
авансу виконав, і перерахував відповідачеві за первісним позовом
15 000 грн.; сума вартості матеріалів в будь-якому випадку не
повинна перевищувати 15 000 грн.; відповідачем за первісним
позовом не було надано жодних доказів виконання взятих на себе
зобов'язань по Договору у встановлений термін і в повному обсязі;
оскільки дію договору позивачем за первісним позовом було
припинено, що підтверджується відповідними листами, позовні вимоги
в частині стягнення пені починаючи з 05.08.2004р. є
необгрунтованими; позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних та
річних розрахованих з 12.07.2004р. по 24.07.2006р. (враховуючи
відмову від виконання робіт та вимогу щодо відшкодування збитків у
вигляді передплати) в сумі 914, 78 грн. річних та 2 840, 28 грн.
інфляційних обгрунтовані і відповідають вимогам чинного
законодавства; в іншій частині первісні позовні вимоги щодо
стягнення річних пред'явлені необгрунтовано, оскільки вони були
нараховані без врахування відмови позивача за первісним позовом
від договору. В решті первісних позовних вимог суд визнав за
необхідне провадження припинити враховуючи уточнення позовних
вимог позивача за первісним позовом.
Приймаючи оскаржену постанову апеляційний господарський суд
виходив з того, що Замовник повідомляв Підрядника листом №43 від
30.06.2004р. про одностороннє розірвання договору через неналежне
виконання Підрядником взятих на себе зобов'язань в частині
недотримання термінів виконання робіт, визнавши при цьому, що на
момент складання листа Підрядник виконав 50% робіт у передбачений
Договором 10-денний строк, а також визнав, що Підрядник направляв
на його адресу акти виконаних робіт за договором; з врахуванням
приписів ст.849 Цивільного кодексу України, а також ненадання
Замовником доказів виконання Підрядником робіт неналежної якості
чи неналежним чином, розриваючи договір з підстав недотримання
Підрядником термінів виконання робіт Замовник мав право на
відшкодування збитків, натомість сплачений аванс не є збитками в
розумінні ст.623 Цивільного кодексу України, а є попередньою
оплатою на певні витрати, зроблені Підрядником після отримання
авансу в період з 14.05.2004р. по 18.05.2004р., тобто витратив
певну суму у відповідності до укладеного договору і розмір цієї
суми перевищує суму виплаченого авансу, отже отриманий аванс був
витрачений у відповідності до умов Договору, а відтак апеляційний
господарський суд, посилаючись на приписи ст.849 Цивільного
кодексу України, дійшов до висновків про відсутність правових
підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом
отриманого останнім авансу в сумі 15 000 грн., річних та
інфляційних.
Відповідно до присів ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Як вбачається із встановлених судами обставин справи за
умовами договору
обсяг підрядних робіт склав 1 000 м-2, а вартість цих робіт
за договором склала 33 000 грн., виходячи із вартості підрядних
робіт за 1 м-2 у розмірі 33 грн. На виконання умов цього договору
Замовник перерахував Підрядникові аванс у розмірі 15 000 грн.
Судами також встановлено, що Підрядник у передбачений Договором
строк -10 календарних днів, виконав роботи на площі 577 м-2, але
не в повному обсязі. Крім того судами встановлено що Позивач за
первісним позовом скористався своїм правом і відмовився від
договору.
Згідно ст.611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі порушення
зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або
законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок
односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено
договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов
зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та
моральної шкоди.
Частиною четвертою ст.849 цього кодексу визначено, що
замовник відмовившись до закінчення роботи від договору підряду
має, зокрема, виплатити підрядникові плату за виконану частину
роботи.
Суд першої інстанції визнавши за позивачем право на
односторонню відмову від зобов'язання та на стягнення у зв'язку з
цим всієї суми предоплати, в порушення приписів ч.4 ст.849 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
позбавив іншу сторону за договором права на
отримання справедливої плати за виконану частину роботи.
За вказаних обставин суд касаційної інстанції погоджується з
висновками суду апеляційної інстанції щодо скасування рішення
місцевого господарського суду в цій частині та з наявністю підстав
для відмови в позові в частині стягнення авансу у розмірі 15 000
грн.
Що стосується іншої частини оскарженої у касаційному порядку
постанови суду апеляційної інстанції щодо відмови у стягненні 914,
78 грн. річних та 2 840, 28 грн. інфляційних колегія суддів
касаційної інстанції виходить з наступного.
Задовольняючи позов в цій частині суд першої інстанції
виходив з приписів ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, мотивуючи при
цьому своє рішення тим, що заявлені вимоги в цій частині
відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають
задоволенню.
Однак з такими висновками погодитись не можна з наступних
підстав.
Згідно вказаної норми боржник не звільняється від
відповідальності за неможливість виконання ним грошового
зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
(ч.2).
Таким чином оскільки у відповідача за вказаних вище обставин
були відсутні грошові зобов'язання перед позивачем, то у суду
першої інстанції не було правових підстав для стягнення вказаних
сум.
За вказаних обставин оскаржена постанова суду апеляційної
інстанції в цій частині скасуванню не підлягає.
Крім того належить відзначити, що із змісту положень частини
2 ст.9 Цивільного кодексу України, ст.7 та ч.2 ст.175
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
вбачається, що
особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання
визначаються Господарським кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
, а майнові
зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин,
регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,
передбачених Господарським кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
. Згідно ч.1
ст.216 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
учасники господарських відносин несуть господарсько-правову
відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом
застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах
і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та
договором. Відповідно до Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
у сфері господарювання застосовуються такі види господарських
санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;
оперативно-господарські санкції. Види, склад та розмір, а також
підстави і порядок застосування господарських санкцій визначені в
статтях 224-226, 230-232, 235-237 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є
законною і обгрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iнтертрейд" залишити без задоволення, а постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 16.04.2007р. -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.I. Шаргало