ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                                       ПОСТАНОВА
 
                                   IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
( ухвалою ВСУ від 13.09.2007 справа № 3-3406к07 реєстрац. № 1042171 відмовлено у порушенні касаційного провадження )
 
     11 липня 2007 р.
 
     № 37/12-06
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючого - судді Кривди Д.С.,
 
     суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
 
     у  відкритому  судовому  засіданні  за  участю  представників
сторін:
 
     від позивача: Носенко О.А.
 
     від відповідача: Лутай О.Г.
 
     розглянувши   касаційну   скаргу   Товариства   з   обмеженою
відповідальністю "Торговий будинок "Надія"
 
     на постанову Харківського  апеляційного  господарського  суду
від 08.02.2007р.
 
     у справі № 37/12-06 Господарського суду Харківської області
 
     за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Торговий
будинок "Надія"
 
     до Магістральної митниці
 
     третя   особа   Відділення    державного    казначейства    у
Дергачівському районі
 
     про стягнення 317070,00 грн.,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     Товариство з  обмеженою  відповідальністю  "Торговий  будинок
"Надія" звернулося до Господарського суду  Харківської  області  з
позовом до Магістральної митниці про стягнення  витрат  по  сплаті
штрафних санкцій за невиконання постачання продукції  по  договору
поставки від 17.02.2003р. №10 в зв'язку з  виданням  Магістральною
митницею талону відмови у пропуску на митну територію  України  та
митному оформленні товару у розмірі 317070,00 грн.
 
     Рішенням  Господарського   суду   Харківської   області   від
14.11.2006р. (суддя Д.О.Доленчук), залишеним без  змін  постановою
Харківського апеляційного  господарського  суду  від  08.02.2007р.
(судді: В.О.Iвакін, В.П.Бондаренко,  В.I.Сіверін),  в  задоволенні
позовних вимог відмовлено повністю.
 
     Не  погодившись  з  прийнятими  у   даній   справі   судовими
рішеннями,  Товариство  з  обмеженою  відповідальністю   "Торговий
будинок "Надія" подало касаційну скаргу, в якій просить  скасувати
рішення Господарського суду Харківської області  від  14.11.2006р.
та постанову Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
08.02.2007р.  та  прийняти  нове  рішення,  яким  позовні   вимоги
задовольнити в повному обсязі. Свою вимогу Товариство з  обмеженою
відповідальністю  "Торговий  будинок  "Надія"  мотивує   тим,   що
господарським судом першої та  апеляційної  інстанції  неправильно
застосовано норми матеріального права.
 
     Розглянувши  касаційну   скаргу,   перевіривши   правильність
застосування місцевим  та  апеляційним  господарським  судом  норм
матеріального та процесуального  права,  Вищий  господарський  суд
України  дійшов  висновку,  що  касаційна  скарга   Товариства   з
обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Надія"  не  підлягає
задоволенню.
 
     Господарським судом встановлено, що:
 
     Відповідачем 28.01.2003р.  та  29.01.2003р.  було  відмовлено
позивачу в митному оформленні товарів,  в  зв'язку  з  чим  видано
талони відмови: талон відмови від 28.01.2003р.  №  80200/3/000355,
ВДМ   від   28.01.2003р   №80200/3/000355;   талон   відмови   від
29.01.2003р. №80200/3/000393, ВДМ від 29.01.2003р №80200/3/000393;
талон  відмови   від   28.01.2003р.   №80200/3/000326,   ВДМ   від
28.01.2003.р  №80200/3/000326;  талон  відмови  від   28.01.2003р.
№80200/3/000354, ВДМ від 28.01.2003р №80200/3/000354.
 
     Між позивачем та ППФ "Техно-Проект",  було  укладено  договір
поставки №10 від 17.02.2003 р., згідно якого позивач  зобов'язався
поставляти  профілі  для  вікон  з  ПВХ  для  виробництва   метало
пластикових конструкцій. Відповідно  до  договору  строк  поставки
продукції встановлювався кожного місяця на протязі 4-х  місяців  з
березня по червень 2003р.  Відповідно  до  договору  поставки  від
17.02.03   р.   №10   терміни   постачання   продукції   спливають
31.03.2003р.; 30.04.2003р.; 31.05.2003р.; 30.06.2003 р.
 
     Позивач повідомив ППФ "Техно-Проект",  що  існують  тимчасові
труднощі з розмитненням сировини для виготовлення профілів.
 
     ППФ "Техно-Проект" надіслало  на  адресу  позивача  претензію
вих. №54 від 25.04.2003р. щодо розірвання  договору  поставки  №10
від 17.02.2003р. та сплати штрафних санкцій в сумі 317070,00  грн.
за невиконання постачання продукції на  суму  5073120,00  грн.  по
договору № 10 від 17.02.2003р., згідно претензії від 25.04.2003 р.
№ 54 договір від 17.02.2003р. № 10 розірвано у квітні 2003 р.,  до
спливу строку поставки продукції у квітні.
 
     24.05.2005р. платіжним дорученням № 41  позивач  сплатив  ППФ
"Техно-Проект" штрафні санкції за невиконання постачання продукції
згідно листа № 54 від 25.04.2003 р. в сумі 317070,00 грн.
 
     Загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди на час
виникнення спірних правовідносин визначені ст. 440 ЦК  Української
РСР, згідно якої шкода, заподіяна особі або майну  громадянина,  а
також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою,
яка заподіяла шкоду,  у  повному  обсязі,  за  винятком  випадків,
передбачених законодавством Союзу РСР. Той,  хто  заподіяв  шкоду,
звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно
не з його вини.
 
     Юридичною підставою позадоговірної відповідальності  є  склад
цивільного правопорушення, елементами якого є  шкода,  протиправна
поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою,
вина.
 
     Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових  благ,
що охороняються законом.
 
     Причинний  зв'язок  як  елемент   цивільного   правопорушення
виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди,  що  настала,  при
якому протиправність є причиною, а шкода -наслідком.
 
     Як  вже   було   зазначено   відповідачем   28.01.2003р.   та
29.01.2003р.  було  відмовлено  позивачу  в   митному   оформленні
товарів,  проте,  позивачем  сплачено  штрафні  санкції   в   сумі
317070грн. у  зв'язку  з  невиконанням  зобов'язань  за  договором
поставки № 10 від 17.02.2003р., що свідчить про те,  що  поведінка
відповідача не є наслідком сплати позивачем штрафних санкцій.
 
     Отже,  колегія  суддів  Вищого  господарського  суду  України
погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції
про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків.
 
     За таких обставин справи, колегія суддів дійшла висновку  про
те,  що  підстав  для  скасування  прийнятої  господарським  судом
апеляційної інстанції постанови не вбачається.
 
     Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1  ст.  111-9,  ст.  111-11
Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Касаційну  скаргу  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю
"Торговий будинок  "Надія"  залишити  без  задоволення,  постанову
Харківського апеляційного господарського суду від  08.02.2007р.  у
справі №37/12-06 - без змін.
 
     Головуючий - суддя Кривда Д.С.
 
     судді Жаботина Г.В.
 
     Уліцький А.М.