ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 р.
№ 35/3-6/346
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Мележик Н.I. - головуючого,
Подоляк О.А.,
Козир Т.П.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Iнституту вугільних енерготехнологій
на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2006р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.01.2007р.
у справі № 35/3-6/346 ( rs279828 ) (rs279828)
господарського суду міста Києва
за позовом Iнституту вугільних енерготехнологій
до відповідачів: 1) Київської міської державної адміністрації
2) Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
про визнання частково недійсним договору на право тимчасового
дострокового користування землею на умовах договору
за участю представників:
позивача: Майстренко О.Ю., Ткаченко Н.М., Шесткова А.Ю.,
Квінцинська М.В.
відповідачів: 1) не з"явились
2) Мамаєнко О.Д.
ВСТАНОВИВ:
В грудні місяці 2003 року Iнститут вугільних енерготехнологій
звернувся до господарського суду з позовом до Київської міської
державної адміністрації та Акціонерної енергопостачальної компанії
"Київенерго" про визнання недійсним договору на право тимчасового
довгострокового користування землею, площею 200 кв. м., на умовах
оренди на вул. Набережно-Хрещатицькій, 13-15 у м. Києві від
15.01.1999 року в частині надання АЕК "Київенерго" в користування
земельної ділянки, площею 200 кв. м., (виїзд на вул. Андріївську),
та визнання недійсним додатку до договору на право тимчасового
довгострокового користування землею, площею 200 кв. м., на умовах
оренди на вул. Набережно-Хрещатицькій, 13-15 у м. Києві від
15.01.1999 року в частині надання АЕК "Київенерго" в користування
земельної ділянки, визначеної на плані тимчасового
землекористування кутами поворотів межі
№№15-16-17-18-19-20-21-22-23-15, площею 200 кв. м., (виїзд на вул.
Андріївську).
Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, в зв"язку
з чим він просив визнати недійсним додаток (план тимчасового
землекористування) до договору на право тимчасового
довгострокового користування землею на умовах оренди від
15.01.1999 року, укладеного між Київською міською державною
адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією
"Київенерго", в частині надання АЕК "Київенерго" в користування
земельної ділянки, визначеної на плані тимчасового
землекористування кутами поворотів межі №№17-18-19-20-21-22-23,17.
Спір розглядався судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.10.2006 року у
справі №35/3-6/346 ( rs279828 ) (rs279828)
(суддя Ковтун С.А.), залишеним
без змін постановою Київського апеляційного господарського суду
від 30.01.2007року (судді: Острюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко
А.I.) в задоволенні позову Iнституту вугільних енерготехнологій
про визнання недійсним додатку (плану тимчасового
землекористування) до договору на право тимчасового
довгострокового користування на умовах оренди від 15.01.1999 року,
укладеного між КМДА та АЕК "Київенерго", в частині надання
останній в користування земельної ділянки, визначеної на плані
тимчасового землекористування кутами поворотів межі №№
17-18-19-20-21-22-23,17, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою
апеляційного господарських судів у даній справі, Iнститут
вугільних енерготехнологій звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані
судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позовних
вимог. В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані
норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних
рішення та постанови.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача,
відповідача №2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,
дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним
господарськими судами норм матеріального та процесуального права,
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення" від 29.12.76. № 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами, внесеними
постановами Пленуму Верховного суду України від 24.04.81. № 4, від
25.12.92. № 13 ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює
подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту
законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, а також посилання на закон та інші нормативні
акти матеріального права, на підставі яких визначено права та
обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого
господарського суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки
не грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний
господарський суд погодився з висновками про недоведеність
позивачем права на спірну земельну ділянку та відсутність
порушення його прав і законних інтересів.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №5
від 28 квітня 1978 року "Про судову практику у справах про
визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з
підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд
повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує
визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв на час
виникнення спірних правовідносин, недійсною є та угода, що не
відповідає вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що Iнститутом вугільних
енерготехнологій заявлено позов про визнання недійсним договору на
право тимчасового довгострокового користування землею на умовах
оренди на вул.Набережно-Хрещатицькій,13-15 у м.Києві від
15.01.1999року в частині надання АЕК "Київенерго" в користування
земельної ділянки, площею 200 кв.м та визнання недійсним додатку
до Договору на право тимчасового довгострокового користування
землею на умовах оренди на вул.Набережно-Хрещатицькій,13-15 у
м.Києві від 15.01.1999року в частині надання АЕК "Київенерго" в
користування земельної ділянки, визначеної на плані тимчасового
землекористування кутами поворотів межі №
15-16-17-18-19-20-21-22-23, 15, площею 200 кв.м. Після уточнення
позовних вимог Iнститут вугільних енерготехнологій просив визнати
недійсним додаток до Договору на право тимчасового довгострокового
користування землею на умовах оренди на
вул.Набережно-Хрещатицькій,13-15 у м.Києві від 15.01.1999року в
частині надання АЕК "Київенерго" в користування земельної ділянки,
визначеної на плані тимчасового землекористування кутами поворотів
межі № 17-18-19-20-21-22-23, 17.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, Iнститут вугільних
енерготехнологій посилався на те, що вказаною земельною ділянкою
користувалася Академія наук, правонаступником якої згодом став
позивач і, який створений на базі науково-технічного центру
вугільних енерготехнологій (НТЦВЕ) НАН та Мінпаливенерго України
відповідно до постанови Президії НАН України від 20.11.2002 р.
№273 та спільного наказу Національної академії наук України та
Міністерства палива та енергетики України від 24.12.2002 року
№464/752, з 1974 року на підставі Розпорядження Ради Міністрів
УРСР від 03.06.1974 року про передачу лабораторії дослідного
магнітогідродинамічного генератора, у відання Академії наук УРСР,
розташованої згідно плану забудови експериментальної бази
магнітогідродинамічного генератора на площі 0,88 га та обнесеної
огорожею.
Судом встановлено, що 15.01.1999 року між Київською міською
державною адміністрацією та АЕК "Київенерго" укладено договір на
право довгострокового користування землею на умовах оренди,
предметом якого є надання земельної ділянки загальною площею
0,3874 га згідно з планом землекористування, що є додатком до
договору.
Відповідно до висновку судово-будівельно-технічної експертизи
№1970/1971 від 08.08.2006 року, проведеної за дорученням суду,
земельна ділянка площею 323,99 кв.м, визначена на плані
тимчасового користування з кутами поворотів
17-18-19-20-21-22-23-17, в площу, передбачену для виділення під
забудову відповідачу, не входить.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд,
з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, зазначив, що
орендодавцем не приймалось рішення про надання спірної земельної
ділянки відповідачу в користування на умовах оренди, разом з тим і
позивач не довів в суді факту виникнення у нього чи у його
попередників права на оспорювану земельну ділянку згідно ч.2 ст.34
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки
вони не в повній мірі відповідають матеріалам справи.
У касаційній скарзі та під час розгляду справи у судах
попередніх інстанцій позивач стверджував про те, що спірна
земельна ділянка постійно знаходиться в його користуванні,
оскільки на ній розташовані споруди газорозподільного пункту та
газова компресорна, які обліковуються на балансі Iнституту
вугільних енерготехнологій, знаходяться в його користуванні та
потребують постійного нагляду.
Починаючи з 1993 року Відділення високотемпературного
перетворення енергії Iнституту проблем енергозбереження НАН
України, потім Науково-технічний центр вугільних енерготехнологій
(НТЦВЕ) НАН та Мінпаливенерго України, Iнститут вугільних
енерготехнологій (правонаступником яких є позивач), неодноразово
зверталися до компетентних органів щодо виготовлення проекту
відведення земельної ділянки та оформлення права землекористування
земельною ділянкою по вул.Андріївській,19 в м.Києві, про що
свідчать висновки відповідних установ і організацій щодо
погодження оформлення та закріплення права користування зазначеною
земельною ділянкою.
Відповідно до листа Київської державної інспекції у газовій
та хімічній промисловості територіального управління
Держнаглядохоронпраці України по Київській області та м.Києву
Державного комітету України з нагляду за охороною праці від
27.02.2003 року №02-13/125 однією із вимог до території, де
розміщене газове обладнання та передбачена п.5.8 ДБН
В.2.5-20-2001, є, зокрема, забезпечення вільного проїзду
транспорту, в тому числі аварійних машин служби газу і пожежних
машин до будівлі ГРП.
Ці доводи відповідача не були належно перевірені судами.
Відповідно до п.5 ст. 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
положення щодо захисту права власності поширюються
також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на
праві повного господарського відання, оперативного управління або
на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.
Вирішуючи спір та дійшовши висновку про відсутність у
Iнституту вугільних енерготехнологій права користування на спірну
земельну ділянку, а у зв'язку із цим, відсутність порушення прав
та законних інтересів позивача, судові інстанції не дали
відповідної правової оцінки зазначеним фактам; при наявності
суперечливих даних щодо володіння і користування спірною земельною
ділянкою, судові інстанції при вирішенні справи належним чином не
з'ясували чи порушене право позивача додатком до договору (план
тимчасового землекористування) на право тимчасового
довгострокового землекористування на умовах оренди від 15.01.1999
року, укладеного між відповідачами, в частині надання
відповідачеві в користування земельної ділянки площею 323,99 кв.м,
визначеної на плані тимчасового користування з кутами поворотів
17-18-19-20-21-22-23-17.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові касаційної
інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час
нового розгляду справи.
Здійснюючи новий розгляд справи, господарські суди не
забезпечили виконання вказівок, викладених у постанові Вищого
господарського суду України від 23.03.20056 року, а відтак, не
перевірили та не дали правову оцінку тій обставині, що згідно
розпорядження КМДА від 09.09.1997 № 1384 земельна ділянка по вул.
Набережно-Хрещатицькій, 13-15, що є предметом оспорюваного
Договору від 15.01.1999 року, надана державній акціонерній
енергопостачальній компанії "Київенерго", тоді як стороною
Договору від 15.09.1999 року та відповідачем у справі є акціонерна
енергопостачальна компанія "Київенерго", яка відповідно до її
статуту (т.1, а.с. 94-105) утворена внаслідок реорганізації ВЕО
"Київенерго" та ДАЕК "Київенерго" і є їх правонаступником.
За таких обставин постановлені в справі судові рішення не
можна вважати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обгрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки
сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно
до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Iнституту вугільних енерготехнологій
задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2006 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.01.2007 року у справі №35/3-6/346 ( rs279828 ) (rs279828)
скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду міста
Києва.
Головуючий суддя
Н.I.Мележик
Судді
О.А.Подоляк
Т.П.Козир