Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кривди Д.С. -(доповідача у справі),

суддів:

Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства "Нерудстройкомплект"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р.

у справі

№33/277-06(6/591-06) господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

Мар'янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області

до

Приватного підприємства "Нерудстройкомплект"

третя особа

Апостолівська районна рада Дніпропетровської області

про

дострокове розірвання договору,

за участю представників сторін від:

позивача: Назаренко Ю.М. - голова ради

відповідача: Базилевич Ю.О. -за довіреністю від 25.09.2006р., Капустін О.I. -керівник, Володін I.В. -за довіреністю від 25.09.2006р.

третьої особи: Величко О.В. -за довіреністю від 11.04.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2007 року (суддя Разіна Т.I.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р. (судді Павловський П.П. -головуючий, Логвиненко А.О., Чус О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2007 року скасовано; позов задоволено частково; розірвано договір оренди землі, укладений 17.10.2001р. між Мар'янською сільською радою Апостолівського району та ПП "Нерудстройкомплект" на земельну ділянку, що знаходиться в с.Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області по вул. Першого травня без номеру, площею 1га; в частині визнання недійсним державного акту серія 1-ДП №005640 від 24.02.1998р. виданого Апостолівською районною радою Дніпропетровської області провадження припинено; зобов'язано відповідача повернути земельну ділянку позивачу.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін та третьої особи, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 жовтня 2001 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі №15 про надання в оренду земельної ділянки, що знаходиться в с. Мар'янське по вул. Перше Травня, без номеру, площею 1га з категорії земель населеного пункту.

За умовами п.п.2.1, 2.2 договору земельна ділянка надається в оренду з метою підприємництва для обслуговування сільськогосподарського ринку, строком на 10 років.

Підпунктом 1 п.3.1 вказаного договору передбачено, що позивач має право вимагати від відповідача використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Згідно підпункту 2 п.3.3 договору відповідач має право за згодою позивача зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурні, побутові та інші будівлі й споруди та закладати багаторічні насадження.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що всупереч вищевикладеним умовам договору, відповідач без відповідної згоди позивача розмістив на вказаній орендованій земельній ділянці базову стільникову станцію стільникового зв'язку "Київ Стар" (договір б/№ на розміщення обладнання від 01.11.2005р.). Внаслідок виявленого порушення умов договору, 10 червня 2006 року повноважною комісією сільради складено відповідний акт.

Враховуючи виявлені порушення умов договору на четвертому позачерговому пленарному засіданні Мар'янської сільської ради п'ятого скликання, яка відбулася 14.06.2006 року, було прийняте рішення за №44-4(У) про відмову в продажі орендованої земельної ділянки відповідачу та дострокове розірвання договору. Цим же рішенням уповноважено сільського голову Назаренка Ю.М., здійснити комплекс дій по достроковому розірванню даного договору в зв'язку з порушенням відповідачем обов'язків передбачених договором.

Враховуючи зазначене, позивач відповідно до ч.2 п.4.1 договору, направив відповідачу претензію №144 про дострокове розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки.

Приймаючи рішення про розірвання договору оренди від 17.10.2001р., суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору, оскільки власником базової станції стільникового зв'язку, що розміщена на орендованій ділянці є компанія "Київ стар", яка не мала права приступати до використання земельної ділянки, орендованої відповідачем, без згоди власника землі, згідно ст.125 Земельного Кодексу України (2768-14) , та укладати договір суборенди з відповідачами. Встановленням залізобетонної конструкції базової станції стільникового зв'язку фактично відбулась самовільна зміна цільового використання земельної ділянки, що є підставою для припинення дії договору оренди вказаної земельної ділянки в зв'язку з порушенням умов договору користування земельної ділянки, яка надавалась в оренду для Мар'янського колгоспного ринку, як торгівельного об'єкту.

Колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо розірвання спірного договору та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, з огляду на наступне.

В силу положень ст.ст. 4, 5 ЗК України одним із принципів та завдань земельного законодавства є забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Стаття 13 Закону України "Про оренду землі" (161-14) визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 15 цього Закону однією з істотних умов договору оренди землі є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" (161-14) передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

У відповідності до ст.143 Земельного Кодексу України (2768-14) примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Суд апеляційної інстанцій при розгляді справи, виходячи з наданих сторонами доказів, визнав доведеними обставини порушення відповідачем умов використання спірної земельної ділянки та укладення договору суборенди цієї ділянки без згоди її власника.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка надана в оренду відповідачу з метою підприємництва для обслуговування сільськогосподарського ринку, а розміщення на вказаній орендованій земельній ділянці базової стільникової станції стільникового зв'язку "Київ Стар" не відповідає зазначеній меті, слід погодитись з висновком апеляційного суду про недотримання відповідачем умов використання спірної земельної ділянки, а відтак і умов договору оренди.

Суд також правильно зазначив, що посилання відповідача на те, що територія ринку повинна мати телефонний зв'язок не стосується об'єктів у сфері телекомунікації, а саме спірної базової станції мережі стільникового зв'язку, діяльність яких регулюється Законом України "Про телекомунікації" (1280-15) .

Колегія погоджується з висновком суду про припинення провадження у справі в частині визнання недійсним державного акту серія 1-ДП №005640 від 24.02.1998р., виданий Апостолівською районною радою Дніпропетровської області про надання у постійне користування спірною ділянкою господарчій Асоціації "Нерудстройкомплекс", з огляду на непідвідомчість спору в цій частині господарським судам.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки їм була надана вичерпна оцінка судом апеляційної інстанції. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) .

Твердження оскаржувача про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р. у справі №33/277-06(6/591-06) залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.