Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кравчука Г.А.,

суддів :

Мачульського Г.М.,

Шаргала В.I.

за участю представників сторін:

позивача

Хорішка О.О. дов. №17/7723 від 27.12.2006 р.

відповідача

Мавеєвої Н.Ф. дов. №1 від 04.01.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднаний Фондовий реєстратор"

на ухвалу

господарського суду м. Києва від 16.05.2007 р.

у справі

№ 24/410

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднаний Фондовий реєстратор"

про

розірвання договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.11.2002 року (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 28.12.2002 року (судді: Острович С.Е., Алданова С.О., Новіков М.М.), позов в частині передачі позивачу документів системи реєстру власників іменних цінних паперів задоволено та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднаний Фондовий Реєстратор" передати ВАТ "Чернігівобленерго" належним чином оформлений реєстр власників іменних цінних паперів в паперовому та електронному вигляді, а провадження у справі в частині вимог позивача щодо розірвання укладеного між сторонами договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів №3 від 12.11.1998 року припинено, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У березні 2007 року ТОВ "Об'єднаний фондовий реєстратор" звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд вказаного рішення за новоявленими обставинами.

Доповідач: Шаргало В.I.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.05.2007 року (судді: Iванова Л.Б., Ковтун С.А., Якименко М.М.) в задоволенні вказаної заяви відмовлено, а рішення від 18.11.2002 року у даній справі залишене без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2007 року у справі № 24/410 ТОВ "Об'єднаний фондовий реєстратор" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що фактично розірвання договору відбулось лише на підставі п.8.4, 8.5. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 26.05.1998 року №60 (vr060312-98) , які в подальшому судом були визнані нечинними.

Також ТОВ "Об'єднаний фондовий реєстратор" звертає увагу на дату втрати чинності Положенням №60 на підставі рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року, яка настає після сплину 10 днів після реєстрації в Міністерстві юстиції, відповідно до Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року і становить 02.02.2007 року, тобто після винесення постанови Київським апеляційним господарським судом від 24.01.2007 року в адміністративній справі №45/475-А.

У відзиві на касаційну скаргу позивач ВАТ "Чернігівобленерго" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу -без зміни, як таку, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши повноту встановлення обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла до висновку, про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2002 року у справі № 24/410 є законним, його законність перевірена та підтверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2002 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2002 року у справі № 24/410 було встановлено факт порушення ТОВ "Об'єднаний фондовий реєстратор" умов договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів №3 від 12.11.1998 року, що і стало підставою для розірвання договору.

Нормами, що регулювали порядок одностороннього припинення дії договору, були пункти 8.4., 8.5. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 26.05.1998 року №60. Взаємна згода на обов'язковість дотримання вимог Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, передбачена пунктами 2.16., 2.24. договору №3 від 12.11.1998 року.

На момент винесення рішення у справі 24/410 Господарський суд міста Києва та інші суди, які переглядали вказане рішення, керувались чинними на той момент нормами Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів і для вирішення спору між сторонами застосовували порядок, встановлений ним.

Окрім порядку, визначеному в п.8.4.,8.5. Положення №60, суди попередніх судових інстанцій по даній справі правомірно послалися на ст. 9 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) , п.8.2., п.8.10 Положення № 60, п.2.8., п.8.5. та п.8.6. Договору №3. Отже, позивач скористався своїм правом та правомірно розірвав договір №3 від 12.11.1998 року в односторонньому порядку На виконання згаданого порядку позивачем направлений лист №1/2874 від 25.07.2007 року з повідомленням про припинення дії договору, який був отриманий відповідачем та зареєстрований під вхідним №533/01.

Крім того, умови договору, якими передбачалось право сторони на одностороннє його припинення, відповідало чинному на той час законодавству України, зокрема ст. ст. 153, 216, 220 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , діючого на час прийняття рішення суду. На час існування спірних відносин вказані умови договору були чинними і сторонами у встановленому порядку не оспорювалися.

Дані факти підтверджені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2002 року у справі № 24/410, постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2002 року, і не спростовані скаржником у встановленому порядку.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що нечинність п. п. 8.4, 8.5 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, не може вважатись нововиявленими обставинами, оскільки у роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002р. № 04-5/563 (v_563600-02) зазначено, що скасування чи зміна нормативного акта, на якому грунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили.

Визнання вказаних пунктів положення нечинними Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №45/472 від 24.01.2007 не може вважатись нововиявленою обставиною в розумінні розділу ХIII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки така обставина не існувала на момент розгляду спору і винесення відповідного рішення по справі № 24/410, а обставини, на які посилається скаржник, виникли вже після вирішення спору.

Щодо посилань на дату втрати чинності Положення №60 та набрання чинності новим Положенням, чи передувала подія винесення Постанови Київським апеляційним господарським судом від 24.01.2007 року в адміністративній справі №45/472 цій даті, колегія суддів Вищого господарського суду звертає увагу на наступне. Норми нового Положення, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року №1000 (z0049-07) також не передбачають умови зворотної сили, тому дата набрання чинності нового Положення не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

За вказаних обставин суд першої інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а відтак ухвала суду першої інстанції є законною і обгрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднаний Фондовий реєстратор" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 16.05.2007р. у справі №24/410 залишити без зміни.