ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 р.
№ 17/481
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Подоляк О.А.
суддів :
Козир Т.П., Мележик Н.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
СПД ФО ОСОБА_1
на постанову
від 10.04.2007 р. Київського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 17/481
за позовом
ДКП Кінотеатр "Лейпціг" (надалі -Підприємство)
до
СПД ФО ОСОБА_1 (надалі -Підприємець)
про
виселення
за участю представників:
від позивача
- Журавльова Н.В.
від відповідача
- ОСОБА_2
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2006 р. Підприємство звернулось до суду з позовом
про виселення Підприємця з нежилого приміщення загальною площею
271,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, одержаного за
договором оренди НОМЕР_1 від 30.09.2003 р., із переданням
приміщення за актом приймання-передачі позивачу.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на
припинення договору оренди нерухомого майна комунальної власності
територіальної громади міста Києва НОМЕР_1 від 30.09.2003 р. за
наслідком закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, ч. 2 ст. 291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 764 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
), та відсутності підстав для продовження
договору в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у зв'язку із
наявністю відповідної заяви про його припинення.
Підприємець проти задоволення позову заперечував та посилався
на те, що згідно ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
орендар, який належним чином
виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних
умов, на продовження договору оренди на новий термін.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2006 р.
(суддя Хілінська В.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 10.04.2007 р. (судді:
Розваляєва Т.С., Зубець Л.П., Мартюк А.I.), позов задоволено.
Приймаючи рішення та постанову суди виходили з того, що за
наявності заяви Підприємства про припинення дії договору оренди
(ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
) договір оренди припинився за наслідком
закінчення строку, на який його було укладено. Нового договору
оренди не було укладено, тому відповідач займає приміщення у
відсутності правових підстав.
Не погоджуючись з постановою, Підприємець звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд
до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і
неправильним застосуванням судами норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських
судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
30.09.2003 р. між Підприємством (орендодавець) та Підприємцем
(орендар) укладено договір оренди нерухомого майна комунальної
власності територіальної громади міста Києва НОМЕР_1
(надалі -Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав,
а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею
271,5 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно п. 9.1 Договору строк його дії встановлений з
30.09.2003 р. до 30.09.2006 р.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
позивач листом НОМЕР_2 від
20.09.2006 р. повідомив відповідача про закінчення строку дії
Договору 30.09.2006 р., зажадав звільнення приміщення та його
повернення за актом приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було. Тому
висновки судів про безпідставність зайняття відповідачем
приміщення відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам
справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними
та обгрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
договір
оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було
укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт
оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Частиною 2 ст. 291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що
договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його
було укладено.
Стаття 785 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначає, що у разі
припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути
наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з
урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в
договорі.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків
про те, що суди в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 43, 99, 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянули в
судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили
подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази;
належним чином проаналізували відносини сторін, що виникли та
існували на підставі укладеного Договору оренди; врахували
встановлення сторонами в договорі оренди строку його дії до
30.09.2006 р.; дослідили обставини надсилання Підприємством
(орендодавець) листа, яким Підприємця повідомлено про закінчення
строку дії Договору оренди та про необхідність звільнення
займаного приміщення, в зв'язку з чим обгрунтовано вказали на
відсутність підстав вважати Договір продовженим (ч. 2 ст. 17
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
); дійшли обгрунтованих висновків про припинення дії
договору оренди з мотивів закінчення строку, на який його було
укладено (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
); встановили обставини зайняття
відповідачем раніше орендованого приміщення у відсутності правових
підстав.
На підставі встановлених фактичних обставин судами з'ясовано
дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано
матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обгрунтовано
задоволено позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно
розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував
обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої
Підприємцем апеляційної скарги, перевірив законність і
обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному
обсязі. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини,
на які посилався відповідач в обгрунтування своїх вимог і
заперечень, грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,
прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає
положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами
та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СПД ФО ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.04.2007 р. у справі № 17/481 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Т. Козир
Н. Мележик