Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С.

( головуючого) ,

Вовка I.В.,

Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

на рішення

у справі

господарського суду Сумської області

від 11.04.2007 року

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз"

до

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

про

стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 4 182 712,88 грн., інфляційних сум 1 196 096, 04 грн. та 3% річних у сумі 356 160грн.,у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договорами №73/1170 від 24.07.2001 року, №4/18-Г/398 від 19.03.2002 року і №13/07/523-р від 16.04.2002 року з оплати за надані послуги з транспортування природного газу.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4 182 712.88 грн., інфляційні суми 1 777 493,09 грн. і 3% річних у сумі 503 644,47 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.04.2007 року позов задоволено.

Доповідач-Вовк I.В.

В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції не переглядалось.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняте ним рішення скасувати та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржене судове рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, і тому просить залишити його без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і, прийняте в ній судове рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов договорів по транспортуванню природного газу №73/1170 від 24.07.2001 року, №4/18-Г/398 від 19.03.2002 року і №13/07/523-р від 16.04.2002 року позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з транспортування природного газу, а відповідач зобов'язався оплатити ці послуги.

П.п.5.2 договорів №73/1170 від 24.07.2001 року та №13/07/523-р від 16.04.2002 року передбачено, що оплата за транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на рахунок позивача у строк до 10 банківських днів з дати підписання актів приймання -передачі послуг з транспортування газу, а п. 5.2 договору №4/18-Г/398 від 19.03.2002 року -до 10 числа наступного за звітним місяця, в якому надавались послуги з транспортування газу.

Відповідно до ст.ст.161, 162 ЦК УРСР (1540-06) та ст.ст.525, 526 ЦК України (435-15) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк та у відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за зазначеними договорами, надавши послуги на суму 8 569 893, 67 грн., а відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг виконав неналежним чином і має заборгованість перед позивачем у сумі 4 182 712,88 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про наявність правових підстав для стягнення заборгованості в сумі 4 182 712,88 грн., інфляційних сум 1 777 493, 09 грн. і 3% річних у сумі 503 644,47 грн. з урахуванням вимог ст.214 ЦК УРСР (1540-06) та ст.625 ЦК України (435-15) у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати отриманих послуг за спірними договорами й обгрунтовано задовольнив позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2007 року- без змін.