ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 р.
№ 2/35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М.,
Шаргало В.I.
за участю представників сторін:
позивача
Нечипоренка Р.В. дов. №04-09/39 від 10.01.2007 р.
відповідача
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіта"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р.
у справі
№2/35 господарського суду м. Києва
за позовом
Бучанської міської ради Київської області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіта"
про
розірвання інвестиційного договору №01/06-05 від 21.06.2005
року
В С Т А Н О В И В:
Бучанська селищна рада Київської області звернулася до
господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю (надалі ТОВ) "Санвіта" про розірвання
інвестиційного договору №01/06-05 від 21.06.2005 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного
між сторонами договору відповідач не перерахував у встановлені
строки на рахунок позивача кошти у розмірі 5 000 000 грн., тому
відповідно до ст. ст. 611, 651 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та змісту договору міськрада має право розірвати
договір.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.03.2007 року
(судді: Домнічева I.О., Літвінова М.Є., Ярмак О.М.), залишеним без
змін постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.04.2007 року (судді: Корсак В.А., Авдєєв П.В., Коршун Н.М.),
позов задоволений, розірваний інвестиційний договір №01/06-05 від
21.06.2005 року про комплексну забудову житла, інженерних мереж та
об'єктів соціальної сфери у селищі Буча; з відповідача стягнуті
відповідні судові витрати. Судове рішення мотивоване посиланням на
доведеність факту істотного порушення відповідачем умов названого
договору у вигляді невнесення коштів у визначений строк та у
встановленому розмірі, що відповідно до закону та з урахуванням
умов договору дає підстави для розірвання цього договору.
Доповідач: Шаргало В.I.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою,
ТОВ "Санвіта" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,
зокрема ст. 648 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 39
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. 29 Закону України "Про
планування та забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
, просить їх
скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що Бучанська
міськрада також не виконувала умов спірного договору, не надавала
відповідачу документи, необхідні для початку робіт за договором,
що унеможливило розпочати інвестування коштів.
Виходячи зі змісту ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з врахуванням того, що
матеріали справи містять достатньо даних для розгляду справи судом
касаційної інстанції, а ухвалою від 14.06.2007 року про
призначення справи до розгляду сторони були попереджені, що
нез'явлення їх представників у судове засідання не перешкоджатиме
розгляду касаційної скарги, та що до клопотання ТОВ "Санвіта" про
відкладення розгляду скарги не додано ніяких доказів хвороби його
представника, колегія не знаходить підстав для задоволення цього
клопотання і вважає можливим розгляд справи у даному судовому
засіданні без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи на предмет повноти встановлення в рішенні
господарського суду та постанові апеляційного господарського суду
обставин у даній справі, правильності застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
21.06.2005 року між Бучанською селищною радою (Замовник),
правонаступником якої є Бучанська міськрада, та ТОВ "Санвіта"
(Iнвестор-Забудовник) укладений інвестиційний договір №01/06-05
про комплексну забудову житла, інженерних мереж та об'єктів
соціальної сфери у селищі Буча, предметом якого є інвестування
комплексного будівництва багатоповерхових житлових будинків,
інженерних мереж, об'єктів зовнішнього благоустрою та об'єктів
соціальної сфери (поліклініки, дитсадка) на земельній ділянці
площею 18 га, розташованої в с. Буча в межах вулиць Тарасівська,
Вокзальна, Кірова. За умовами пункту 2.2.3 договору
Iнвестор -Забудовник зобов'язався перерахувати Бучанській селищній
раді кошти в розмірі 5 000 000 грн. в термін до 01.12.2005 року у
три етапи: I етап -до 15 липня 2005 року 3, 5 млн. грн., II
етап -у серпні 2005 року -500 тис. грн., III етап -у жовтні 2005
року -1 млн. грн. У разі затримки вказаних платежів більш ніж на
90 днів, пунктом 3.4 договору передбачено право Замовника
розірвати цю угоду в односторонньому порядку. Листом від
31.10.2005 року №04-09/903 Замовник інформував Iнвестора про
рахунки, на які слід вносити вказані кошти.
Однак, за період з липня 2005 року по січень 2006 року ТОВ
"Санвіта" перерахувало Бучанській селищній раді лише 550 тис. грн.
Також товариством в порушення вимог пункту 2.2.1 договору не
виконані роботи з розробки та затвердження проектно-кошторисної
документації. При цьому позивач неодноразово звертався до
товариства з листами з вимогою виконати вищезазначені умови
договору. Проте, станом на 12.12.2006 року (дня звернення до суду)
обов'язок щодо перерахування коштів в повному обсязі Iнвестором не
виконаний.
Згідно з частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
при укладенні господарських договорів сторони можуть
визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного
волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд
будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Принципи свободи сторін при укладенні договору закріплені і в
ст. ст.6, 627 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Можливість розірвання договору в односторонньому порядку у
випадку, коли відповідна умова включена до договору, передбачена
частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
При цьому, за змістом пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
розірвання договору є одним із правових
наслідків порушення зобов'язання за договором.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони
домовились про таку можливість розірвання у п. 3.4 спірного
інвестиційного договору. Суди також встановили порушення
відповідачем зобов'язання за договором та дотримання позивачем
встановленого законом і договором порядку та умов розірвання
договору.
З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли
обгрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання
договору, задовольнивши позовні вимоги Бучанської селищної (тепер
міської) ради.
В силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права.
Тому посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що
Бучанська міськрада також не виконувала умов спірного договору, не
можуть бути підставою для висновку про незаконність чи
необгрунтованість постановлених у справі судових рішень, оскільки
дослідивши умови спірного договору та інші наявні у справі докази,
суди попередніх інстанцій відзначили, що невиконання міськрадою
своїх зобов'язань не звільняє ТОВ "Санвіта" від виконання
передбачених договором зобов'язань щодо перерахування обумовлених
коштів у встановлений строк. Таким чином зазначеним доводам
скаржника надана належна оцінка, з якою погоджується і судова
колегія касаційної інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи
встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження
матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм
надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної
інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі
рішень.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Санвіта" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.04.2007р. у справі №2/35 залишити без зміни.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.I.