ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2007 р.
№ 406/6-06 ( rs889343 ) (rs889343)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
Шкварко А.В. дов. від 25.07.06 р.
відповідача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
третіх осіб
Куценко А.Г. дов. від 19.04.07 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-ГУВ"
на постанову
від 23.04.2007 року Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі
№ 406/6-06 ( rs889343 ) (rs889343)
господарського суду Київської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-ГУВ"
до
треті особи
про
Державне підприємство "Тхорівський спиртзавод"
Державна податкова інспекція в Сквирському районі
Управління державного казначейства у Київській
області
стягнення безпідставно набутих коштів
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-ГУВ"
звернулось до господарського суду Київської області з позовом до
Державного підприємства "Тхорівський спиртзавод", за участю третіх
осіб - Державної податкової інспекції у Сквирському районі та
Управління державного казначейства у Київській області про
стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 60250,00 грн.,
перерахованих платіжним дорученням № 531 від 26.05.2004 року.
Рішенням господарського суду Київської області від 05.02.2007
року яке постановою від 23.04.2007 року Київського міжобласного
апеляційного господарського суду залишено без змін відмовлено в
задоволенні позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-ГУВ" подало
до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій
просить рішення від 05.02.2007 року та постанову 23.04.2007 року
скасувати, а позов задовольнити в повному обсязі.
Свої доводи заявник обгрунтував порушенням судами норм
матеріального та процесуального права, а саме: статей 1212, 1213
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статей 33, 34, 38
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому
засіданні представників позивача та третьої особи, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові
у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи в
зв'язку з податковою заборгованістю майно Державного підприємства
"Тхорівський спиртзавод" перебувало у податковій заставі.
З метою погашення податкової заборгованості Державна
податкова інспекція у Сквирському районі 25.05.2004 року видала ДП
"Тхорівський спиртзавод" дозвіл на реалізацію
сільськогосподарської техніки для перерахування коштів в рахунок
погашення податкової заборгованості.
Платіжним дорученням № 531 від 26.05.2004 року позивач
перерахував на рахунок Управління державного казначейства у
Київській області, що закріплений за державною податковою
інспекцією у Сквирському районі Київської області у розмірі 60
250,00 грн. з призначенням платежу: за реалізацію заставленого
майна ДП "Тхорівський спиртзавод" згідно угоди №1 від 25.05.2004
року.
Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що
позивачем не подано письмових доказів, що помилково перераховані
грошові кошти були зараховані в погашення податкового боргу саме
ДП "Тхорівський спиртзавод", а також, що ДП "Тхорівський
спиртзавод" є набувачем цих коштів.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком,
оскільки відповідно статей 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
15, 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має право
звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його
порушення, невизнання або оспорювання.
Статею 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом, а відповідно до статті
38 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо
подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд
зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно
від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для
вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній
справі є вимога про повернення безпідставно набутого майна у
вигляді 60250,00 грн., перерахованих позивачем на рахунок
Управління державного казначейства у Київській області платіжним
дорученням № 531 від 26.05.2004 року.
Відповідно статті 1212 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої
особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно
набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа
зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно
було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи
безпідставне набуття або збереження майна було результатом
поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком
події.
Отже суттєвим у вирішенні спорів про повернення безпідставно
набутого майна є саме наявність чи відсутність підстав для набуття
певного майна відповідачем.
Судами було встановлено, що спірні кошти перераховані
платіжним дорученням № 531 від 26.05.2004 року з призначенням
платежу: за реалізацію заставленого майна ДП "Тхорівський
спиртзавод" згідно угоди №1 від 25.05.2004 року, тому для
вирішення цього спору необхідно було встановити чи спростувати
факт реалізації заставленого майна ДП "Тхорівський спиртзавод".
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні
дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом
порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими
доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників
сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В
необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін
та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути
викладені письмово.
В судовому процесі, згідно статті 30 цього Кодексу, можуть
брати участь посадові особи та інші працівники підприємств,
установ, організацій, державних та інших органів, коли їх
викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час
розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами
справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді
та дослідженні доказів.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи судами
встановлено, ДП "Тхорівський спиртзавод" мав податковий борг, в
зв'язку з чим державна податкова інспекція у Сквирському районі
Київської області видала ДП "Тхорівський спиртзавод" дозвіл на
реалізацію сільськогосподарської техніки для перерахування коштів
в рахунок погашення податкової заборгованості, але не досліджено
чи здійснене зарахування грошових коштів, одержаних за платіжним
дорученням № 531 від 26.05.2004 року в рахунок погашення
податкового боргу відповідача.
Зазначені обставини є суттєвими для вирішення питання про
наявність зобов'язання, що виникає в зв'язку з безпідставним
набуттям майна, кола осіб, між якими виникає таке зобов'язання та
їх процесуального становища.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді
справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано
належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності,
що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення
для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду
справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно
і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Київської області від 05.02.2007
року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 23.04.2007 року у справі № 406/6-06
( rs889343 ) (rs889343)
господарського суду Київської області скасувати,
справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської
області.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Сервіс-ГУВ" задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н.Волковицька
Л.Рогач