ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2007 р.
№ 32/391пд ( rs576093 ) (rs576093)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів :
Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- не з'явився,
відповідача
третіх осіб
- Хохуля В.М.,
- не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
РВ ФДМ України по Донецькій області
на постанову
від 18.04.2007 Донецького апеляційного господарського суду
у справі
№32/391пд ( rs576093 ) (rs576093)
за позовом
РВ ФДМ України по Донецькій області
до
(треті особи -
ЗАТ "ОП "Шахта Жданівська"
Міністерство палива та енергетики України,
Міністерство вугільної промисловості України)
про
визнання неукладеним договору оренди від 21.12.2004
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2007
(суддя Сковородіна О.М.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 18.04.2007 (судді:
Запорощенко М.Д., Акулова Н.В., Волков Р.В.), в позові відмовлено
у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог.
РВ ФДМ України по Донецькій області в поданій касаційній
скарзі просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове
рішення про задоволення позову, посилаючись на неврахування судами
ч.2 ст.16, ч.2 ст.640 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.9
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
. Зокрема, скаржник вказує на те, що судами обох
інстанцій не враховано порушення при укладенні договору оренди ЦМК
ВП "Шахта "Жданівська" № 1554 від 21.12.2004 обов'язкової умови
укладання договору оренди державного майна, оскільки сторонами не
було отримано згоду на передачу майна в оренду від органу,
уповноваженого управляти цим майном. Крім того, ч.2 ст.16 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
передбачений такий спосіб захисту цивільних
прав та інтересів, як відновлення становища, яке існувало до
порушення. Отже, вимагаючи визнання спірного договору оренди
неукладеним, регіональне відділення таким чином просить суд
поновити порушене право держави в повному обсязі та відновити
становище, яке існувало до укладення договору, застосувавши
реституцію.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення
присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку,
що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана
постанова -залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові
апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по
Донецькій області м.Донецьк (орендодавець за договором) та
Закритим акціонерним товариством "Орендне підприємство "Шахта
Жданівська" (орендар за договором) 21.12.2004 року був укладений
договір оренди №1554, відповідно до умов якого орендодавець
передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно,
що належить до державної власності -цілісний майновий комплекс
"Відособлений підрозділ "Шахта "Жданівська" державного
підприємства "Шахтарськантрацит", склад і вартість якого визначено
у відповідності з додатками № 1, 2, 3 до договору оренди,
складеними станом на 31.10.2004р. Вартість об'єкта оренди
становить 147747521,65 грн.
Цей договір укладено строком на 25 років - з 01.01.2005 року
до 31.12.2029 року (п.10.1 договору).
Як свідчить наявні в матеріалах справи копія листа позивача
від 01.11.2004 № 06-7701, надісланого на адресу Міністерства
палива та енергетики України (а.с.46) підписанню спірного договору
оренди передувало звернення майбутнього орендодавця в порядку ст.9
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, до органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди,
щодо отримання згоди на передачу в оренду цілісного майнового
комплексу.
Листом від 02.12.2004 № 01/12-94п Міністерство палива та
енергетики України повідомило позивача, що не заперечує щодо
передачі в оренду цілісного майнового комплексу "Шахта
"Жданівська" державного підприємства "Шахтарськантрацит". В цьому
ж листі, було зазначено, що за умови надходження документів,
визначених Законом України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
Міністерство розгляне їх та прийме остаточне
рішення.
Однак, без надіслання додаткових документів на адресу
Міністерства палива та енергетики України, сторони підписали
Договір оренди № 1554.
21.01.2005р. в листі №01/12-0004 Міністерство палива та
енергетики України повідомило позивача, що вважає договір
укладеним з порушенням вимог законодавства.
Рішенням господарського суду Донецької області у справі
№12/71пд від 28.04.2005, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 30.05.2005, відмовлено в
задоволенні позовів Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Донецькій області та третьої особи з самостійними
вимогами на предмет спору - Національної акціонерної компанії
"Вугілля України" до Закритого акціонерного товариства "Орендне
підприємство" "Шахта Жданівська" про визнання недійсним договору
№1554 від 21.12.2004.
При цьому, в рішенні суду зазначено, що діюче на час
підписання договору оренди законодавство не передбачає можливість
визнання правочину недійсним з підстав порушення умов отримання
згоди на його укладання. В даному випадку, зміст договору оренди
відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Статтею 640 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлюється момент, з якого договір вважається укладеним. Так,
згідно з частиною 2 цієї статті якщо відповідно до акта цивільного
законодавства для укладення договору необхідні також передання
майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту
передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Законом України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
у статті 9 передбачений порядок укладання договору
оренди. У відповідності до частини 1 даної статті фізичні та
юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють
заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з
переліком, що визначається Фондом державного майна України
(далі -матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у
статті 5 цього Закону.
У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного
майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу,
нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів
господарських товариств, створених у процесі приватизації
(корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати
реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому
управляти відповідним майном (ч.2 ст. 9 цього Закону). Частиною 3
статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
встановлено, що орган, уповноважений управляти
державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом
п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві
висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні
договору оренди.
Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків
органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу,
відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти
відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з
бюджетною установою, організацією, висновків органу
Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди
вважається з цими органами погодженим.
Iз аналізу наведених приписів чинного законодавства
вбачається, що отримання згоди від органу, уповноваженого
управляти майном, передує укладанню договору оренди.
З огляду на зазначене, апеляційний суд погодився з висновком
суду першої інстанції про те, що за приписами Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
згода на
передачу в оренду не може вчинятися після підписання договору
оренди, і тому не може впливати на момент, з яким пов'язується
його укладення.
Таким чином, посилання позивача на те, що вимоги Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
щодо надання згоди органом, уповноваженим управляти майном, є
певною дією, з якою пов'язується момент укладання договору, є
безпідставними, оскільки укладання самого договору відбувається
після отримання згоди органу, уповноваженого управляти майном.
Тобто, отримання згоди на укладання договору, не є моментом
укладання договору та не є певною дією, з моменту вчинення якої
договір є укладеним, як це встановлено в статті 640 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Господарський суд правомірно вказав на те, що момент вчинення
дій щодо передачі майна (або іншої дії), з яким пов'язується
момент укладання договору, віднесений виключно до реальних
договорів (правочинів), оскільки така дія відбувається вже після
підписання самого договору між сторонами.
За приписами статті 9 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
орган, уповноважений управляти
державним майном за результатами розгляду поданих йому матеріалів
надсилає висновки про узгодження договору оренди чи відмову в
укладання договору.
Тобто процедури попереднього та остаточного узгодження щодо
укладання договору оренди в даному випадку не передбачено.
За таких обставин, Регіональне відділення Фонду державного
майна України по Донецькій області, виходячи з листа Міністерства
палива та енергетики України від 02.12.2004 №01/12-94п, мало
достатні підстави для того, щоб вважати отриманою згоду органу,
уповноваженого управляти державним майном.
Такий висновок суду апеляційної інстанції грунтується також
на тому, що в подальшому ані позивачем, ані Міністерством палива
та енергетики України і Міністерством вугільної промисловості
України не наведено фактів будь-яких порушень як в тексті договору
оренди, так і в додатках до нього, не заявлено заперечень проти
розміру та форм орендної плати та стосовно будь-яких істотних умов
договору.
Крім того, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має право звернутися до суду за захистом
свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)
визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення
дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до
порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна
правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування
збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)
відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання
незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,
органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого
самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
що встановлений договором або законом.
Беручи до уваги приписи наведених норм та з огляду на зміст
спірного договору оренди, апеляційна інстанція встановила, що
вимога позивача про визнання договору оренди неукладеним не
відповідає способам захисту цивільних прав, які передбачені діючим
законодавством та договором між сторонами.
Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій враховано встановлений
рішенням господарського суду Донецької області у справі №12/71пд
від 28.04.2005 між тими ж сторонами юридичний факт відповідності
оспорюваного договору в цілому чинному законодавству про оренду,
який (факт) в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
підлягає доведенню при вирішенні даного спору. Наведеним
спростовується посилання позивача на порушення сторонами при
укладенні договору оренди ЦМК ВП "Шахта "Жданівська" № 1554 від
21.12.2004 вимог ст.9 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Водночас суди правомірно зазначили про те, що заявлена
позивачем вимога про визнання договору оренди неукладеним не
відповідає способам захисту цивільних прав, передбаченим ч.2 ст.16
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та іншими законами України.
Судами не звернуто уваги на те, що вимога про встановлення
факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених
прав. Вона не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в
окремій справі.
Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим як
встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може
встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та
розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його
встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та
обгрунтованості вимог.
Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції
дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного
перегляду судових рішень у справах про визнання договорів
недійсними (постанови ВСУ від 14.01.2002 у справі №15108/4-20 та
від 04.04.2006 у справі №40/270пд).
Таким чином, встановлення судом факту відсутності укладення
договору може мати місце лише при розгляді іншого господарського
спору, проте, цей договір не може бути визнано неукладеним в
судовому порядку шляхом задоволення відповідних позовних вимог,
оскільки це суперечить ч.2 ст.16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія також відхиляє безпредметні посилання скаржника в
обгрунтування своїх заперечень на норму п.4 ч.2 ст.16 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки відновлення становища, яке існувало до
укладення договору допускається лише в разі визнання правочину
недійсним та застосування наслідків (реституції), передбачених ч.1
ст.216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що не слід ототожнювати з визнанням
договору неукладеним. Адже, чинне законодавство не передбачає
застосування реституції та поновлення порушених прав сторін
договору в разі встановлення судом факту неукладеності договору в
зв'язку з недосягненням домовленості з його істотних умов, чим
спростовуються твердження позивача про зворотне.
Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція не вбачає
підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.04.2007 у справі №32/391пд ( rs576093 ) (rs576093)
залишити без змін, а
касаційну скаргу РВ ФДМ України по Донецькій області -без
задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун