ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2007 р.
№ 15/206-42/425 ( rs605402 ) (rs605402)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака I.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25.04.2007р.
у справі №15/206-42/425 ( rs605402 ) (rs605402)
господарського суду м.
Києва
за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України"
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 87 140 177,12грн.
за участю представників:
НАК "Нафтогаз України" -Бернацька О.В.;
ВАТ "Укрнафта" - Перепелиця А.В.
в с т а н о в и л а :
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася
до господарського суду м. Києва з позовом та просила суд стягнути
з відповідача -Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" 66
669 261,51грн. заборгованості, у т.ч. 55 814 536,30грн. основної
заборгованості з урахуванням інфляції, 540 000,21грн. в рахунок
трьох процентів річних, 6 480 002,50грн. пені, 3 834 722,50грн.
штрафу.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не
виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в установлений
договором №29/892а-Г від 29.12.2003р. строк в частині оплати
природного газу, поставленого у грудні 2003р. -січні 2004 (т.1
а.с.3-6).
До розгляду заявлених вимог, позивачем збільшено їх розмір.
Так, відповідно до поданої заяви від 18.02.2005р. позивач просить
стягнути з відповідача 87 140 177,12грн., у т.ч. 54 781 750грн.
основної заборгованості, 6784 560,95грн. в рахунок відшкодування
збитків від інфляції, 1 743 804,92грн. трьох процентів річних, 19
995 338,75грн. пені, 3 834722,50грн. штрафу (т.1 а.с.197-199).
ість виконання ВАТ "Укрнафта" своїх зобов'язань з адо
Відповідач у справі - ВАТ "Укрнафта" у відзиві на позов
заявлені вимоги відхиляє, вказуючи на те, що позивач має перед ним
заборгованість за поставлений йому природний газ відповідно до
інших укладених з ним договорів і не виконання позивачем своїх
зобов'язань з оплати природного газу спричиняє неможливість
виконання ВАТ "Укрнафта" своїх зобов'язань за договором №29/892а-Г
від 29.12.2003р. (т.1 а.с.119-121).
Крім того, у доповненні до відзиву на позов відповідач
відхиляє заявлені вимоги в частині стягнення пені та штрафу,
вказуючи на те, що договором, який укладений до набрання чинності
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, не передбачена
така відповідальність за не виконання зобов'язань за договором.
Також відповідач посилається на невірне обрахування збитків
від інфляції та трьох процентів річних (т.1 а.с.206-207).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Під час останнього розгляду спору у даній справі, відповідач
у відзиві на позов повідомив, що заборгованість за поставлений
відповідно до договору купівлі-продажу №29/829а-Г природний газ
відсутня у зв'язку з проведенням зарахування відповідно до заяви
від 28.02.2005р., що направлена позивачу (т.2 а.с.107-111).
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.09.2005р. позов
задоволено частково. Відповідно до рішення суду з ВАТ "Укрнафта"
на користь НАК "Нафтогаз України" стягнуто 54 781 750грн. основної
заборгованості, 6784560,95грн. збитків від інфляції, 1 743
804,92грн. в рахунок трьох процентів річних, 3 834 722,50грн.
штрафу, 10 025 060,25грн. пені; в іншій частині позову відмовлено
(т.2 а.с.193-195).
Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої
інстанції виходив з того, що:
- відповідачем не виконані в установлений договором строк
взяті на себе зобов'язання щодо сплати коштів за поставлений
природний газ у розмірі 54 781 750грн.;
- порушення відповідачем зобов'язань за договором є підставою
для застосування до нього відповідальності у вигляді сплати
штрафу, пені, відшкодування збитків від інфляції та сплати трьох
процентів річних.
Вимоги позивача в частині стягнення пені судом задоволені
лише частково з урахуванням того, що нарахування пені припиняється
через шість місяців, від дня, коли зобов'язання мало бути
виконано.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.04.2007р. рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2005р.
скасовано, а у позові відмовлено (т.3 а.с.119-124).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у
задоволенні заявлених вимог, суд апеляційної інстанції виходив з
того, що зобов'язання відповідача в частині оплати природного газу
припинені внаслідок проведення зарахування відповідно до заяви
відповідача від 28.02.2005р.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, НАК
"Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в
силі рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2005р.
У поданій касаційній скарзі позивач посилається на порушення
судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права.
Відповідач у справі - ВАТ "Укрнафта" у відзиві на касаційну
скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить постанову
Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007р.
залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судами, 02.12.2003р. між сторонами у
справі -НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Укрнафта" укладено договір
№29/892а-Г купівлі-продажу природного газу. У подальшому сторонами
у даний договір вносились зміни і доповнення відповідно до
додаткової угоди №1 від 29.12.2003р.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції, чинній на
момент укладення договору), цивільні права і обов'язки виникають з
підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
Відповідно до ст.151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення
у його сторін певних прав та обов'язків, визначених ним.
За умовами вказаного договору, позивач зобов'язався передати
відповідачу в грудні 2003р. у власність природний газ, отриманий
на виконання угоди між Україною та Туркменистаном про постачання
природного газу з Туркменистану в Україну в 2002-2006роках від
14.05.2001р., а відповідач -зобов'язувався прийняти та оплатити
газ.
При цьому, договором визначено, що факт передачі газу
підтверджується двостороннім актом прийому-передачі (п.3.3
договору).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем
взятих на себе зобов'язань в частині оплати поставленого
природного газу.
Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд
першої інстанції та, переглядаючи прийняте у справі рішення в
апеляційному порядку, апеляційна інстанція встановили, що
позивачем у грудні 2003р. -січні 2004р. поставлено відповідачу
згідно зазначеного договору природний газ на загальну суму 54 781
750грн., що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі.
В силу ст.161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент
укладення договору), зобов'язання повинні виконуватися належним
чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, а при відсутності таких вказівок -
відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Такий же обов'язок визначений і діючими на момент звернення
до суду з позовом та порушення зобов'язання відповідачем нормами.
Так, відповідно до п.1 ст.193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до
виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
В силу ст.526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором, укладеним сторонами, визначено, що остаточний
розрахунок за переданий газ, що визначено п.5.2 договору, повинен
бути проведений не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем
поставки (п.5.2 договору).
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції
виходив з того, що відповідач не виконав в установлений договором
строк взяті на себе зобов'язання в частині оплати переданого
природного газу. При цьому, судом відхилені доводи відповідача
щодо припинення зобов'язання по оплаті природного газу, яке
виникло в силу даного договору, внаслідок проведення зарахування
зустрічних вимог.
Поряд з цим, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному
порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що до прийняття
рішення у даній справі відповідне зобов'язання відповідача
припинено внаслідок зарахування, у зв'язку з чим визнав заявлені і
підтримані позивачем в частині стягнення основної заборгованості
вимоги необгрунтованими, з чим погоджується касаційна інстанція.
Так, судами встановлено, що 28.02.2005р. відповідачем
направлено позивачу заяву щодо припинення зобов'язань зарахуванням
зустрічних вимог, а саме: зобов'язання ВАТ "Укрнафта" перед НАК
"Нафтогаз України" за договорами №29/103-Г від 28.03.2003р.,
№29/892а-Г від 29.12.2003р., №29/1031-Г від 30.12.2003р. на
загальну суму 174 679 644,18грн.; зобов'язання НАК "Нафтогаз
України" перед ВАТ "Укрнафта", визначені мировою угодою, яка
затверджена ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2003р.
у справі №30/404.
В силу ст.601 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання
припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк
виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При
цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою
однієї із сторін.
Відхиляючи доводи відповідача щодо проведення зарахування та
припинення у зв'язку з чим зобов'язань, суд першої інстанції
виходив з того, що вимоги сторін не є однорідними, у зв'язку з чим
зарахування не допускається. Однак, з таким висновком суду першої
інстанції правильно не погодилась апеляційна інстанція.
Зокрема, відповідно до умов мирової угоди, затвердженої
ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2003р., яка
прийнята у справі №30/404, НАК "Нафтогаз України" та ВАТ
"Укрнафта" за взаємною згодою визначили розмір заборгованості НАК
"Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу газу №3/17/14/78
від 01.01.99р. у розмірі 174 679 644,18грн. та узгодили, що така
заборгованість погашається шляхом передачі природного газу або
іншим не забороненим законодавством України способом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного
висновку щодо наявності у НАК "Нафтогаз України" перед ВАТ
"Укрнафта" саме грошового зобов'язання. При цьому, із змісту
мирової угоди вбачається, що сторони передбачили альтернативний
порядок погашення заборгованості -шляхом передачі природного газу
або іншим способом (тобто у т.ч. грошовими коштами), а не узгодили
виникнення нового зобов'язання чи заміну старого зобов'язання
новим.
За таких обставин, судова колегія відхиляє доводи касаційної
скарги про неможливість зарахування зустрічних вимог та
погоджується з висновком апеляційного суду про правомірність
такого зарахування з огляду на те, що зустрічні вимоги сторін є
однорідними та полягають у сплаті одна одній грошей.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку про припинення зобов'язання ВАТ "Укрнафта"
перед НАК "Нафтогаз України" щодо оплати поставленого природного
газу на суму 54 781 750грн., поставленого відповідно до умов
договору №29/892а-Г від 02.12.2003р. та відмовив у позові у цій
частині.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 25.04.2007р. в частині відмови у
задоволенні вимог щодо стягнення основної заборгованості у розмірі
54 781 750грн. підлягає залишенню без змін.
Також колегія суддів вважає правильним висновок суду
апеляційної інстанції в частині відмови у позові щодо стягнення
штрафу та пені, що передбачені ч.2 ст.231ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Так, договір сторонами укладено до набрання чинності ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
. В силу п.5 Прикінцевих положень ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, положення Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської
діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань
застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після
набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за
порушення господарських зобов'язань була встановлена інша
відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1
розділу строку, а саме до 01.01.2004р.
Укладеним сторонами договором передбачено, що за невиконання
або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть
відповідальність згідно з чинним законодавством. Отже, сторонами
узгоджено, що до особи, яка порушила зобов'язання за договором,
застосовується відповідальність згідно з чинним на момент
укладення договору законодавством України. Таким чином, сторонами
визначена інша відповідальність за порушення умов договору, у
зв'язку з чим до відповідача не може бути застосована
відповідальність, передбачена ч.2 ст.231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Враховуючи зазначене, постава Київського апеляційного
господарського суду від 25.04.2007р. в частині відмови у
задоволенні вимог щодо стягнення штрафу та пені підлягає залишенню
в силі.
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог в частині стягнення
збитків від інфляції та трьох процентів річних, суд апеляційної
інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про
задоволення позову у цій частині, в порушення вимог п.8 ч.2 ст.105
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не вказав доводи, з яких він не
погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення
позову у відповідній частині.
Поряд з цим, касаційна інстанція не погоджується з висновком
суду першої інстанції щодо задоволення таких вимог у повному
обсязі, оскільки такого висновку суд першої інстанції дійшов без
повного встановлення обставин справи, які мають значення для
правильного вирішення спору у відповідній частині, та без
врахування часу припинення основного зобов'язання.
Так, судам необхідно було встановити: який строк виконання
зобов'язання відповідача встановлений договором №29/892а-Г від
02.12.2003р.; чи було виконано зобов'язання в установлений
договором строк; коли відповідне зобов'язання припинено внаслідок
проведення зарахування зустрічних вимог відповідно до заяви
відповідача, з'ясувавши коли така заява отримана позивачем; період
прострочення, якщо воно має місце, для чого встановити чи
співпадають у часі дата припинення зобов'язання (внаслідок його
виконання в натурі або припинення зарахуванням тощо) з
встановленим договором строком виконання зобов'язання.
Неповне встановлення обставин, що мають значення для справи,
є порушенням вимог ст.4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка визначає,
що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх
обставин справи; ст.101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої у
процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними
у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу,
при цьому, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами
апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість
рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Допущені порушення, які призвели до неповного встановлення
обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної
інстанції, враховуючи межі перегляду, визначені ст.111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з чим постанова Київського
апеляційного господарського суду від 25.04.2007р. в частині
відмови у позові щодо стягнення збитків від інфляції, процентів, а
також рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2005р. щодо
задоволення таких вимог у повному обсязі підлягають скасуванню, а
справа направленню у відповідній частині на новий розгляд до суду
першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.04.2007р. в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення
збитків від інфляції, трьох процентів річних, а також рішення
господарського суду м. Києва від 28.09.2005р. щодо задоволення
таких вимог у справі №15/206-42/425 ( rs605402 ) (rs605402)
скасувати.
Справу у відповідній частині передати до господарського суду
м. Києва на новий розгляд.
3. В іншій частині постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25.04.2007р. залишити без змін.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак I.М.
Палій В.М.