ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2007 р.
№ 10/340/06 ( rs503620 ) (rs503620)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.I.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
відповідача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський
суднобудівний завод"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007
у справі
№ 10/340/06-нр
господарського суду
Миколаївської області
за позовом
Приватного підприємства "Ельба -Iнвест"
до
Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський
суднобудівний завод"
про
стягнення заборгованості по договору про надання охоронних
послуг
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Ельба -Iнвест" звернулося до
господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до
Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський
суднобудівний завод" про стягнення заборгованості у розмірі
344255,42 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням
відповідачем умов договору про надання охоронних послуг від
03.02.2005 №174/15.
У судовому засіданні першої інстанції позивач збільшив
позовні вимоги на суму нарахованої пені у розмірі 11752,44 грн. та
3% річних у розмірі 3219,83грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
11.09.2006 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з
відповідача на користь позивача 137685,00 боргу. В іншій частині
позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2006
року рішення господарського суду Миколаївської області від
11.09.2006 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.
При новому розгляді господарський суд Миколаївської області
рішенням від 25.01.2007 року позовні вимоги задовольнив частково,
стягнувши з відповідача на користь позивача 137385,00 боргу за
лютий -березень 2006 року та 1635,95 грн. -3% річних. В іншій
частині позову відмовив.
За апеляційною скаргою Приватного підприємства
"Ельба -Iнвест" рішення господарського суду переглянуте в
апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 20.03.2007 року скасоване та прийнято нове
рішення, яким позов задоволений частково, з відповідача на користь
позивача стягнуто 344255,42 грн. боргу, 3219,83 грн. -3% річних. В
решті позову відмовлено.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду щодо відмови
у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по
оплаті за квітень - травень 2006 року, апеляційний суд виходив із
того, що у матеріалах справи містяться докази, зокрема, акт зняття
постів від 29.05.2006 року; посвідчення на відрядження працівників
ПП "Ельба -Iнвест" за квітень -травень 2006 року; лист Державної
акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний
завод" від 05.05.2006 року.
Державна акціонерна холдингова компанія "Чорноморський
суднобудівний завод" подала до Вищого господарського суду
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення
господарського суду Миколаївської області, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування норм матеріального та
процесуального права.
На думку скаржника суд апеляційної інстанції вийшов за межі
заявлених позовних вимог при відсутності заяви з боку позивача про
визнання факту виконання робіт з надання охоронних послуг в
квітні -травні 2006 року, порушивши статтю 83 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
огляду на наступне.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній
справі є стягнення заборгованості за договором про надання
охоронних послуг.
Судами першої та апеляційної інтенції встановлено, що між
позивачем та відповідачем 03.02.2005 року за №174/15 було укладено
договір про надання охоронних послуг, за умовами якого позивач
зобов'язувався надавати відповідачеві послуги з охорони території
підприємства, а відповідач здійснювати оплату вказаних послуг.
Термін дії договору сторонами визначено з 03.02.2005 року по
31.12.2005 року.
Пунктом 11.2 договору передбачено, що після закінчення
терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його
умови, договір вважається продовженим на невизначений термін, але
кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це
другу сторону за 10 діб.
Пунктом 9.1 сторони передбачили щомісячну оплату послуг
охорони у розмірі 65117,00 грн.
Додатковою угодою до договору від 17.03.2005 року №1 сторони
домовилися про включення до дислокації об'єктів, які передаються
під охорону ПП "Ельба -Iнвест" одного цілодобового посту, у
зв'язку з чим вартість охоронних послуг збільшилася до
69459,00грн. в місяць.
Додатковою угодою до договору від 18.03.2005 року №2
(пунктами 1, 2) сторони погодили включення до дислокації об'єкту
охорони дев'ять цілодобових постів та збільшили вартість охоронних
послуг до 108537,00 грн. на місяць.
Судами доведено, що відповідно до актів виконаних робіт за
лютий -березень 2006 року, підписаних та затверджених
уповноваженими представниками сторін, позивачем на виконання умов
договору надані послуги з охорони об'єктів відповідача у лютому та
березні 2006 року на загальну суму 217074,00грн., яка була
частково сплачена у розмірі 79389,00грн. що підтверджується
банківськими виписками від 21.04.2006 року та 28.04.2006 року.
Таким чином, суди дійшли обгрунтованого висновку з посиланням
на матеріали справи, що заборгованість по оплаті послуг з охорони
за лютий -березень 2006 року склала 137685,00 грн. та враховуючи,
що відповідачем зазначена сума боргу визнана задовольнили позовні
вимоги в цій частині.
В частині позовної вимоги, що стосується пені суди зазначили,
що ухвалою господарського суду Миколаївської області від
30.06.2004 порушено провадження у справі про банкрутство Державної
акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний
завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а
тому дійшли обгрунтованого висновку, що вимоги позивача про
стягнення з відповідача пені не відповідають вимогам статті 12
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
В частині стягнення 3% річних постановою апеляційної
інстанції скасовано рішення господарського суду та позов
задоволено у повному обсязі.
Касаційна інстанція, погоджується із таким висновками
апеляційної інстанції, оскільки відповідно до абзацу четвертого
частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань
і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів). За визначенням термінів, вживаних у цьому Законі,
грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити
кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового
договору та на інших підставах, передбачених цивільним
законодавством України (абзац сьомий статті 1).
Такі підстави передбачені, зокрема, частиною 2 статті 625
Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений
договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора
вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів
річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть
яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від
знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та
отриманні компенсації (плати) від боржника за користування
утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати
кредиторові.
Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та
проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його
визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Суд першої інстанції безпідставно ототожнив зазначені
складові грошового зобов'язання із санкціями за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні абзацу
четвертого частини четвертої статті 12 цього Закону та помилково
відхилив грошові вимоги Приватного підприємства "Ельба -Iнвест" в
цій частині.
Одночасно, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення
господарського суду зазначив, що суд першої інстанції відмовляючи
у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державної акціонерної
холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод"
заборгованості по оплаті охоронних послуг за квітень-травень 2006
року необгрунтовано обмежився посиланням лише на відсутність
підпису Замовника послуг охорони в актах здачі - прийняття робіт,
не з'ясувавши при цьому причини відсутності такого підпису і не
перевіривши іншими належними способами доказування чи надавалися
фактично протягом спірного періоду часу (квітні-травні 2006)
послуги з охорони.
Як встановлено судом апеляційної інстанції в матеріалах
справи містяться інші докази, як -то акт зняття постів від
29.05.2006 року, підписаний та скріплений печаткою начальником
відділу режиму та охорони служби безпеки ДАХК "Чорноморський
суднобудівний завод", зі змісту якого вбачається, що 29.05.2006
року охорона за погодженням із замовником знімає 25 оплачуваних
постів охорони, а останній не має претензій до охорони по якості
виконання договірних зобов'язань; посвідчення на відрядження
працівників ПП "Ельба -Iнвест" за квітень -травень 2006 року,
підписані начальником та заступником начальника відділу режиму та
охорони служби безпеки ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод", з
яких вбачається, що вказаний в них особовий склад охорони дійсно
надавав послуги охорони об'єкту відповідача; лист ДАХК
"Чорноморський суднобудівний завод" №900/507 від 05.05.2006 року,
в якому відповідач просив документацію в'їзду (виїзду)
автотранспорту постів № №31, 32, 14, 7 яка буде зберігатися у
відділі режиму і охорони ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод",
здавати оперативному черговому по службі безпеки ДАХК
"Чорноморський суднобудівний завод", які на думку судової колегії,
є розумними та допустимими у розумінні статті 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами щодо
підтвердження факту надання позивачем послуг охорони у
квітні -травні 2006 року.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд
апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінка наданим
сторонами доказам та дійшов обгрунтованого висновку про часткове
задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про те, що апеляційний суд вийшов за межі
позовних вимог є помилковим і не приймається касаційною інстанцією
до уваги, оскільки позивачем у заяві про збільшення позовних вимог
ставилося питання про стягнення за договором з надання охоронних
послуг з лютого по травень 2006 року.
За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для
скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду
від 20.03.2007 року.
Решта заперечень відповідача щодо порушення судом норм
матеріального та процесуального права не знайшли свого
підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до
переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не входить до
компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для
зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів
не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
20.03.2007 у справі № 10/340/06-нр ( rs503620 ) (rs503620)
господарського
суду Миколаївської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії
"Чорноморський суднобудівний завод" залишити без задоволення.
Головуючий
Т. Дроботова
Суддя
Н. Волковицька
Л. Рогач