Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Дерепи В.I.

суддів Грека Б.М.

Стратієнко Л.В.

з участю представників:

позивача:

відповідача:

Бартохов О.В., Зозуля О.Б.

Зверєв М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

закритого акціонерного товариства "Київгума"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2007 р.

у справі№ 21/140 (rs659785)

за позовом

акціонерного банку "Аллонж"

до

закритого акціонерного товариства "Київгума"

про

стягнення 20 353 537,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2005 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 426 від 23.01.2002 р. у розмірі 13 115 362,21 грн.

В подальшому збільшив позовні вимоги та просив стягнути 20 353 537,16 грн., з яких 9 500 000 грн. -заборгованість за кредитом, 4 887 581,39 грн. - заборгованість за відсотками, 1 215 9955,77 грн. -пеня, 4 750 000 грн. -штраф.

Рішенням господарського суду м.Києва від 28.07.2005 р. (суддя Шевченко Е.О.) позов задоволено.

Стягнуто з ЗАТ "Київгума" на користь акціонерного банку "Аллонж" 9 500 000 грн. заборгованості за кредитом, 4 887 581,39 грн. заборгованості за відсотками, 1 215 9955,77 грн. пені, 4 750 000 грн. штрафу та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 р. ( головуючий -Губенко Н.М., судді -Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) рішення господарського суду м.Києва від 28.07.2005 р. змінено. Позов задоволено частково.

Стягнуто з ЗАТ "Київгума" на користь акціонерного банку "Аллонж" 9 500 000 грн. заборгованості за кредитом, 4 887 581,39 грн. заборгованості за відсотками, 852 657,53 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 322 774,25 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом.

В частині стягнення 4 750 000 грн. штрафу та 40 523, 99 грн. пені? відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення 852 657,53 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 322 774,25 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справ і встановлено судом, 23.01.2002 р. між сторонами було укладено договір на відкриття кредитної лінії № 426, на виконання кого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 11 300 000 грн., а останній в порушення умов договору не повернув вчасно отримані кошти та відсотки за користування ними.

Встановивши заборгованість за кредитом у сумі 9 500 000 грн. та за відсотками у сумі 4 887 581,39 грн., суд обгрунтовано, відповідно до вимог ст. ст. 1048, 1049 ЦК України (435-15) стягнув вказані суми на користь позивача.

Відповідно до п.1 ст. 216 ГК України (436-15) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В п.7.2 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення кредиту відповідно до п.1.1 даного договору та/або відсотків по ньому відповідно до п.4.2 даного договору відповідач виплачує позивачу неустойку на суму заборгованості у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.6 ст. 232 ГК України (436-15) правильно стягнув з відповідача пеню за прострочення платежів зі сплати кредиту та відсотків за користування ним за період з 22.01.2005 р. по 22.07.2005 р. у розмірі, визначеному договором.

Посилання касаційної скарги про те, що згідно ст. 625 ЦК України (435-15) суд мав стягнути суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, не заслуговують на увагу, оскільки річні та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України (435-15) за своєю правовою природою не є неустойкою, виходячи з її визначення, даного в ст. 549 ЦК України (435-15) , і з боржника, що порушив грошове зобов'язання, можливе стягнення індексації суми боргу, річних та пені.

Також не можна погодитись з доводами касаційної скарги про те, що в договорі не визначений конкретний розмір пені, оскільки, виходячи зі змісту п.7.2 договору, вона стягується у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період прострочення ( з 22.01.2005 р. по 22.07.2005 р.), яка оприлюднюється шляхом опублікування у офіційних виданнях.

Таким чином, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за ним не вбачається, оскільки постанова прийнята відповідно до норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Київгума" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2007 р. у справі за №21/140 (rs659785) - без змін.