Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

Дерепи В.I.,

суддів

Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Iсіда"

на

рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 року

у справі№ 14/196(34/264-06)-06 (rs587439)

за позовом

дочірнього підприємства "Вільд-Україна"

до

приватного підприємства "Iсіда"

про

стягнення 23 119,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача -Міщанинець М.I.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2007 року (суддя С.Панна), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2007 року (судді О.Голяшкін, Л.Білецька, I.Науменко), позов задоволено, стягнуто з відповідача 11 619,81 грн. заборгованості за невиконання зобов'язань по оплаті поставленої продукції за договором від 24.05.2001 року № 02/01//05/17.

В касаційній скарзі приватне підприємство "Iсіда", не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Дніпропетровської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, між дочірнім підприємством "Вільд-Україна" та приватним підприємством "Iсіда" був укладений договір купівлі-продажу від 24 травня 2001 року № 02/01//05/17, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти його і оплатити.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України (435-15) боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За видатковими накладними від 31.08.2004 року № Д-00000173 на суму 1 744,78 грн., від 14.09.2004 року № Д-00000184 на суму 2 964,46 грн., від 13.10.2004 року № Д-00000194 на суму 3 502,30 грн., від 05.01.2005 року № Д-00000002 на суму 2 600,64 грн., від 01.03.2005 року № Д-00000030 на суму 1 952,64 грн., від 15.04.2005 року № Д-00000060 на суму 3 158,50 грн., від 18.05.2005 року № Д-00000075 на суму 2 456,06 грн. та від 18.08.2005 року № Д-00000123 на суму 5 165,28 грн. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 23 119,81 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором від 24.05.2001 року № 02/01//05/17 виконав частково, розрахувавшись з позивачем за поставлену продукцію в сумі 11 500 грн. Залишок заборгованості, яку відповідач не сплатив за поставлену продукцію, складає 11 619,81 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Таким чином, господарські суди правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення з відповідача 11 619,81 грн. заборгованості за невиконання зобов'язань по оплаті поставленої продукції за договором від 24.05.2001 року № 02/01//05/17.

Отже, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом Дніпропетровської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.

Iнші посилання скаржника в обгрунтування касаційної скарги, зокрема, про непідвідомчість даного спору господарським судам, не підтверджені матеріалами справи, досліджені та спростовуються висновками судів про те, що позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав згідно встановленої підвідомчості, а тому не приймаються колегією суддів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2007 року у справі № 14/196(34/264-06)-06 (rs587439) залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Iсіда" - без задоволення.