ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2007 р.
№ 10/4294 ( rs1105880 ) (rs1105880)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Кота О.В.,
суддів:
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянув касаційну скаргу
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
18.01.2007р.
та рішення
господарського суду Черкаської області від 16.11.2006р.
у справі
№10/4294 ( rs1105880 ) (rs1105880)
за позовом
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України"
до
Відкритого акціонерного товариства "Азот"
про
стягнення 39696753,1грн.
за участю представників сторін:
позивача -Тютюнник С.В., дов. №104/35 від 15.05.2007р.;
відповідача -Кудрявцева Л.О., дов. №120-08/64 від
11.06.2007р.;
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006р. Дочірня компанія "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до
господарського суду Черкаської області з позовом до Відкритого
акціонерного товариства "Азот" про стягнення основного боргу за
поставлений природний газ в сумі 36589202,54грн., пені в сумі
2318072,34грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних
процесів в розмірі 402437,64грн., 3% річних за несвоєчасні
розрахунки в сумі 387040,58грн., посилаючись на несвоєчасну оплату
відповідачем поставленого позивачем природного газу у розмірі
307876,122тис.куб.м. на загальну суму 178600670,88грн. на протязі
січня-березня 2006 року за договором на постачання природного газу
№1311-211-06/05-1948 від 26.12.2005р., укладеного між позивачем
(постачальником) та відповідачем (покупцем), оскільки відповідач
сплатив лише 142011468,34грн. Крім того, позивач посилаючись на
п.7.2 договору, п.6 ст.231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст.258,
549-551 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
розрахував з 11.04.2006р. по
18.08.2006р. пеню за несвоєчасну оплату спожитого газу в розмірі
подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який
сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день
прострочення платежу, на загальну суму 2318072,34грн., з
урахуванням приписів ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позивач
розрахував суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок
інфляційних процесів за період з квітня 2006р. по липень 2006р., у
розмірі 402437,64грн. та 3% річних за несвоєчасні розрахунки у
розмірі 387040,58грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від
16.11.2006р. у справі №10/4294 ( rs1105880 ) (rs1105880)
(суддя Шумко В.В.)
позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного
товариства "Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
12589202,54грн. боргу, 75038,53грн. заборгованості, що виникла
внаслідок інфляції, 72167,6грн. -3 % річних за час прострочення
виконання грошового зобов'язання, 43222,79грн. пені, 25500грн.
відшкодування державного мита та 118грн. відшкодування витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у
справі в частині стягнення 24000000грн. боргу припинено, в решті
позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги у розмірі
12589202,54грн. боргу, 75038,53грн. заборгованості, що виникла
внаслідок інфляції, 72167,6грн. -3% річних за час прострочення
виконання грошового зобов'язання, 43222,79грн. пені, суд послався
на встановлення вини відповідача в несвоєчасному виконані
зобов'язання перед позивачем в частині сплати вартості
поставленого газу на суму 6822424,06грн., з урахуванням цієї суми
заборгованості відповідно до п.п.7.2 п.7 вказаного договору суд
дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача
нарахованої з 11.04.2006р. по 18.08.2006р. пені на суму
432227,85грн., зменшеної на підставі ст.83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до 10% нарахованої суми пені, тобто до 43222,79грн., а також про
стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до приписів
ч.2 ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
75038,53грн. заборгованості, що
виникла внаслідок інфляції, 72167,6грн. -3% річних за час
прострочення виконання грошового зобов'язання. Відмовляючи
позивачу в задоволенні решти позовних вимог, суд зазначив про
відсутність вини відповідача в несвоєчасному виконанні грошового
зобов'язання.
Припиняючи провадження в частині стягнення з відповідача на
користь позивача суми боргу в розмірі 24000000грн., суд послався
на відсутність спору в цій частині внаслідок сплати відповідачем
під час розгляду даної справи цієї суми боргу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 18.01.2007р. у справі №10/4294
( rs1105880 ) (rs1105880)
(колегія суддів у складі головуючого судді Шкурдова
Л.М., суддів Міщенко П.К., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" на рішення господарського суду Черкаської
області від 16.11.2006р. у справі №10/4294 ( rs1105880 ) (rs1105880)
залишено
без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області
від 16.11.2006р. у справі №10/4294 ( rs1105880 ) (rs1105880)
- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що
місцевим господарським судом відповідно ст.43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином досліджено обставини справи та наведено
цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення суду відповідає
фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству
України.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 18.01.2007р. та
рішення господарського суду Черкаської області від 16.11.2006р. у
справі №10/4294 ( rs1105880 ) (rs1105880)
, у якій просить скасувати
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 18.01.2007р. по справі №10/4294 ( rs1105880 ) (rs1105880)
та рішення
господарського суду Черкаської області від 16.11.2006р. по справі
№10/4294 ( rs1105880 ) (rs1105880)
в частині відмови в задоволенні пені в
розмірі 2274849,55грн., інфляційних збитків в сумі 327399,11грн.
та 3% річних в розмірі 314872,98грн. та прийняти нове рішення,
яким позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити в повному
обсязі, а судові витрати віднести на відповідача.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, позивач обгрунтовує
тим, що оскаржуваний судовий акт прийнятий внаслідок порушення
господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та
матеріального права, неповним дослідженням матеріалів даної
справи.
Відповідач скористався правом, наданим ст.111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в
якому просить відхилити касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ
України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а
оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення
місцевого господарського суду залишити без змін.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін матеріали справи, перевіривши правильність
юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи,
застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними
рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга Дочірньої компанії "Газ
України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.12.2005р. між
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Азот" був
укладений договір на постачання природного газу
№1311-211-06/05-1948, згідно п.1.2 якого за даним договором
постачається імпортований природний газ, отриманий НАК "Нафтогаз
України" за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на
виконання міжнародних договорів України та переданий позивачеві за
договором купівлі-продажу природного газу, укладеного між НАК
"Нафтогаз України" та позивачем. При цьому, судами попередніх
інстанцій зазначено, що пунктом 5.1 цього договору передбачена 0%
ставка ПДВ.
В оскаржуваних судових актах суди попередніх інстанцій
послалися на статтю 8 Закону України "Про державний бюджет України
на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, якою запроваджено, що у 2006 році
операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію
України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених
на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з
продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших
споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за
нульовою ставкою податку на додану вартість.
Крім того, суди попередніх інстанцій послалися на пункт 3
Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів
природним газом" №1729 ( 1729-2001-п ) (1729-2001-п)
від 27.12.2001р. (у
редакції постанови КМУ від 02.03.2006р. №244 ( 244-2006-п ) (244-2006-п)
), яким
встановлено, що в 2006р. природний газ, ввезений на митну
територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними
на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними
органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від
обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною
акціонерною компанією "Нафтогаз України", Дочірньою Компанією "Газ
України" та Дочірнім підприємством "Газ-тепло", а також суб'єктами
господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської
діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом,
із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім
постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які
не є платниками зазначеного податку).
Місцевий господарський суд зазначив, що сторони, встановлюючи
ціну на газ за договором, з ПДВ за 0% ставкою, керувались
наведеними положеннями ст.8 Закону України "Про державний бюджет
України на 2006рік", та п.3 постанови Кабінету Міністрів України
№1729 від 27.12.2001р ( 1729-2001-п ) (1729-2001-п)
. (у редакції постанови КМУ
від 02.03.2006р. №244 ( 244-2006-п ) (244-2006-п)
), з чим погодився суд
апеляційної інстанції.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції встановив, що
25.01.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено
Додаткову угоду №1 до названого договору, якою доповнено
зазначений договір п.1.3 наступного змісту: "В разі нестачі або
відсутності газу, передбаченого пунктом 1.2, за даним договором
може передаватись газ іншого походження (а.с. 15). Походження
газу, що передається за даним договором, коригується
Постачальником (позивачем за договором) в односторонньому порядку
в залежності від наявності відповідних ресурсів газу, та викладено
п.п.5.1 в такій редакції: "Ціна за 1000 кубічних метрів газу на
момент укладення даного договору без врахування вартості
транспортування газу територією України становить - 422,1грн.,
крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%) становить -
8,442грн., крім того ПДВ, що визначається згідно з чинним
законодавством України. Разом до сплати за 1000куб.м.газу -
430,542грн., крім того ПДВ на вартість газу, що визначається
згідно з чинним законодавством України".
Суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що законодавство
України про встановлення нульової ставки ПДВ на вартість газу
(Закон України "Про державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
) чинне на день укладення сторонами вказаної додаткової
угоди №1, погодився з думкою місцевого господарського суду, що
умови договору сторін на постачання газу, про ціну на газ,
вказаною додатковою угодою не змінювались, та надано позивачу
право, за певних обставин, постачати відповідачу газ іншого
походження, ніж передбачений договором сторін, наявність чи
відсутність яких істотно впливає на матеріальні інтереси сторін
(розмір ставки ПДВ).
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно актів
прийому-передачі природного газу від 31.01.2006р., 28.02.2006р. та
від 31.03.2006р. ДК "Газ України" у січні-березні 2006р.
постачався ВАТ "Азот" природний газ російського та туркменського
походження, переданий ДК "Газ України" за договором
купівлі-продажу природного газу між НАК "Нафтогаз України" та ДК
"Газ України" від 03.01.2006р. №06/06-4, однак ці акти не містять
інформації щодо отримання цього імпортованого природного газу на
виконання міжнародних договорів України, тобто позивачем не надано
відповідачу інформації про наявність підстав для застосування
ставки ПДВ - 20% при визначенні вартості газу, що зумовило
звернення відповідача до позивача згідно листа №120/21-01-46-1026
від 02.03.2006р. з пропозицією підтвердити наявність обставин для
застосування ставки ПДВ 20% відповідними документами.
Позивач, відповідаючи листом №31/18-3553 від 21.03.2006р. на
звернення відповідача, зазначив, що НАК "Нафтогаз України" з
01.01.2006р. отримує імпортований природний газ на підставі
зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання
міжнародних договорів, тому НАК "Нафтогаз України" не має підстав
застосовувати нульову ставку ПДВ при реалізації природного газу ДК
"Газ України", а відтак позивач не має підстав застосовувати
нульову ставку ПДВ при подальшій реалізації отриманого від НАК
"Нафтогаз України" природного газу споживачам незалежно від
статусу платника податку на додану вартість. Крім того, позивач
повідомив, що відповідно до умов додаткової угоди №1 до договору
на постачання природного газу в 2006 році передбачено, що за
договором може передаватись газ іншого походження, ніж
імпортований, отриманий на виконання міжнародних договорів
України, і походження газу, який передається, коригується ним в
односторонньому порядку, в залежності від наявності відповідних
ресурсів.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що цей лист позивача не
містить відомостей щодо походження поставленого позивачем
відповідачеві газу за договором №1311-211-06/05-1948 від
26.12.2005р.
З поданого відповідачем розрахунку, з посиланням на приписи
ч.2 ст.614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо підстави відповідальності за
порушення зобов'язання суди попередніх інстанцій дійшли висновку
про наявність вини відповідача в несвоєчасному виконанні
зобов'язання перед позивачем в частині сплати вартості
поставленого в січні-березні 2006р. за ціною, встановленою п.п.1.2
п.1 та п.п.5.1 п.5 договору сторін (за 0% ставкою ПДВ)
обумовленого договором газу на суму 6822424,06грн.
З урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій,
керуючись приписами ч.2 ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, дійшли
висновку про стягнення з відповідача на користь позивача
75038,53грн. заборгованості, яка виникла внаслідок інфляційних
процесів, та 72167,6грн. -3% річних за час прострочення виконання
грошового зобов'язання.
Апеляційний господарський суд встановивши, що вимоги позивача
в решті сум інфляційних, річних заявлені без наявності вини
відповідача в несвоєчасному виконанні грошового зобов'язання,
погодився з висновком господарського суду першої інстанції щодо
відсутності підстав для їх задоволення.
Крім того, господарський суд апеляційної інстанції зазначив,
що місцевий господарський суд скористався правом, наданим п.3
ст.83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та зменшив розмір пені за
несвоєчасне виконання грошового зобов'язання до 43222,79грн.,
зважаючи на односторонню зміну позивачем умов договору в частині
ціни газу та здійснення фактичних розрахунків за одержану
продукцію.
Однак викладені в судових актах господарських судів першої та
апеляційної інстанцій висновки є передчасними з наступних підстав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності
таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або
інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором
або законом.
При прийнятті оскаржуваних рішення та постанови суди першої
та апеляційної інстанцій, зазначивши, що ДК "Газ України"
постачався ВАТ "Азот" у січні-березні 2006р. природний газ
російського та туркменського походження, переданий ДК "Газ
України" за договором купівлі-продажу природного газу між НАК
"Нафтогаз України" та ДК "Газ України" від 03.01.2006р. №06/06-4
згідно актів прийому-передачі природного газу від 31.01.2006р.,
28.02.2006р. та від 31.03.2006р., не з'ясували походження
зазначеного газу, не надали належної правової оцінки наявному в
матеріалах справи договору від 03.01.2006р. №06/06-4
купівлі-продажу природного газу, укладеному позивачем з НАК
"Нафтогаз України", додатковій угоді до нього, актам
приймання-передачі природного газу за цим договором, не з'ясували
наявності наказів НАК "Нафтогаз України" та додаткових угод до
цього договору щодо ціни поставляємого газу, інших документів за
цим договором, не визначили наявності укладених міжнародних
договорів, на виконання яких укладались зовнішньоекономічні
контракти НАК "Нафтогаз України" щодо поставки природного газу в
обгрунтування підставності застосування чи незастосування ставки
ПДВ - 20% при визначенні вартості газу, поставленого позивачем
відповідачу, наявності вини відповідача лише в несвоєчасному
викоканні зобов'язання перед позивачем за поставлений газ на суму
6822424,06грн. з відповідним розрахуванням інфляційних втрат на
суму 75038,53грн. та 3% річних на суму 72167,6грн. за прострочення
виконання вказаного грошового зобов'язання і відмовою у
задоволенні решти сум інфляційних, річних, заявлених без наявності
вини відповідача в несвоєчасному виконанні решти грошового
зобов'язання. З цих же підстав передчасним є і висновок судів
попередніх інстанцій щодо стягнення нарахованої пені, зменшеної
судом до 43222,79грн.
Зазначивши про проведення відповідачем розрахунків з
позивачем на протязі розгляду справи в суді першої інстанції та її
перегляду в апеляційній інстанції згідно копій платіжних доручень
з відміткою банку про їх виконання та наявності на день прийняття
рішення суду у відповідача заборгованості за одержаний газ у
розмірі 12589202,54грн., в подальшому погашеної останнім станом на
18.01.2007р. у повному обсязі, апеляційний господарський суд,
обмежився лише твердженням про копії платіжних доручень з
відміткою банку, не з'ясував при цьому, які саме платіжні
документи свідчать про повне погашення відповідачем зазначеної
заборгованості перед позивачем зі здійсненням судом відповідної
процесуальної дії за умови з'ясування відс утності заборгованості
відповідача перед позивачем за заявленою останнім основною сумою
заборгованості за спірним договором на постачання природного газу
№1311-211-06/05-1948 від 26.12.2005р.
Крім того, місцевий господарський суд, припиняючи провадження
в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в
розмірі 24000000грн., за відсутності спору в цій частині внаслідок
сплати відповідачем цієї суми боргу під час розгляду даної справи,
не навів норми ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на підставі якої суд
дійшов цього висновку, зазначивши лише "п.1 № ГПК України"
( 1798-12 ) (1798-12)
, що не було виправлено судом апеляційної інстанції під
час перегляду в апеляційному порядку прийнятого судового акту суду
першої інстанції.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судами першої та апеляційної
інстанцій всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано ретельної правової оцінки.
У зв'язку з цим попередні судові інстанції припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Допущені порушення норм процесуального права призвели до
неповного з'ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті
судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави
вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним
правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам
матеріального права висновок.
Так, згідно імперативних вимог ст.111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2
ст.111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та
обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім
обставинам справи, у зв'язку з чим прийняті судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції для достовірного з'ясування зазначених
обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення
спору.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та
перевірити всі фактичні обставини справи, дати їм належну правову
оцінку, правильно застосувати відповідні норми матеріального та
процесуального права та постановити законне й обгрунтоване
рішення, оскільки рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі
обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, а обгрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини справи, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Згідно з ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.3 ч.1 ст.111-9, ст.ст.
111-10-111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити
частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 18.01.2007р. та рішення господарського суду Черкаської
області від 16.11.2006р. у справі №10/4294 ( rs1105880 ) (rs1105880)
скасувати.
Справу №10/4294 ( rs1105880 ) (rs1105880)
передати на новий розгляд до
господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.
Головуючий
О. Кот
Судді
С. Владимиренко
С. Шевчук