39/166 Про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води Свалявщини", с. Сусково Свалявського району Закарпатської області,

на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2005

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2007

зі справи № 39/166 (rs725487)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води Свалявщини" (далі -ТОВ "Мінеральні води Свалявщини")

до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі -Департамент), м. Київ,

відкритого акціонерного товариства "Свалявські мінеральні води" (далі -ВАТ "Свалявські мінеральні води"), с. Свалява Свалявського району Закарпатської області,

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг,

за участю представників:

ТОВ "Мінеральні води Свалявщини" -Романюк М.В.,

Департаменту -не з'явився,

ВАТ "Свалявські мінеральні води" -Сопільняк В.Ю.,

ТОВ "Мінеральні води Свалявщини" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальших доповнень та уточнень позовних вимог) про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 27700, власником якого є ВАТ "Свалявські мінеральні води", та зобов'язання Департаменту здійснити необхідну офіційну публікацію (т. 2, а.с. 67).

Рішенням названого суду від 17.06.2005 (суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 (колегія суддів у складі: Моторний О.А. - головуючий, судді Кошіль В.В., Алданова С.О.), у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано безпідставністю тверджень позивача щодо невідповідності зареєстрованого ВАТ "Свалявські мінеральні води" знака для товарів і послуг умовам надання правової охорони.

ТОВ "Мінеральні води Свалявщини" у касаційній скарзі до Вищого господарського суду України просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВАТ "Свалявські мінеральні води" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом встановлено, що:

- ВАТ "Свалявські мінеральні води" є власником свідоцтва України № 27700 на знак для товарів і послуг (словесне позначення "Поляна квасова") за 5, 32, 42 класами Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі -МКТП), яке йому видано Департаментом 15.10.2002 за заявкою від 30.06.2000;

- ТОВ "Мінеральні води Свалявщини" вимагає визнання недійсним зазначеного свідоцтва повністю внаслідок наявності підстав для відмови в наданні правової охорони, передбачених статтею 6 Закону № 3689 (3689-12) , а саме -позивач вважає, що зареєстроване відповідачем позначення "Поляна квасова":

· не має розрізняльної здатності;

· є загальновживаним для позначення мінеральної лікувально-столової води, якій притаманні певні властивості;

· вказує на вид, якість, склад, властивості певної продукції (лікувально-столової мінеральної води);

· не може бути зареєстровано як знак, оскільки є позначенням, що охороняється відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" (752-14) ;

- прийняттю Департаментом рішення про реєстрацію позначення "Поляна квасова" як знака для товарів і послуг передувала експертиза заявки, яка має статус науково-технічної експертизи (пункт 1 статті 10 Закону України від 15.12.1993 № 3689-ХII "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (3689-12) (далі -Закон № 3689);

- позивачем не доведено наявності встановлених законом підстав для відмови в наданні правової охорони позначенню "Поляна квасова".

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2005 призначено судову експертизу зі справи;

- 16.12.2005 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз надано висновок № 8631 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності;

- ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 призначено повторну судову експертизу зі справи;

- 30.11.2006 науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності надано висновок № 199 повторної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності;

- "як вбачається з висновку № 8631 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, позначення "ПОЛЯНА КВАСОВА" за свідоцтвом № 27700 від 15.10.2002 як об'єкт знака для товарів і послуг є загальновживаним для позначення товару певного виду, а саме мінеральної води, що використовується як сировина ТОВ "Мінеральні води Свалявщини" і ВАТ "Свалявські мінеральні води".

Причиною даного спору є питання щодо відповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 2 статті 6 Закону № 3689 (3689-12) (в редакції, яка була чинна на час подання спірної заявки) правова охорона не надавалася позначенням, які:

- не мають розрізняльної здатності;

- є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

- вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

- є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Пунктом 3 цієї статті передбачалося, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з найменуваннями місць походження крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я осіб, які мають право користуватися такими найменуваннями.

При цьому вирішення питань про те, чи має позначення "Поляна квасова" розрізняльну здатність, чи є воно загальновживаним, чи вказує на вид, якість, склад, властивості товарів, чи є це позначення оманливим (позивач стверджує про можливість введення в оману споживачів лікувальної мінеральної води, т. 2, а.с. 3), які входять до предмету доказування у справі, потребує спеціальних знань, а тому суду першої інстанції відповідно до статті 41 ГПК України (1798-12) належало не перебирати на себе не притаманні суду функції експерта, а призначити судову експертизу.

Експертиза заявки (висновки якої по суті доводів позивача попередніми судовими інстанціями, до речі, не досліджувалися), проведена відомством відповідно до статті 10 Закону № 3689 (3689-12) , не є судовою експертизою.

Таким чином, внаслідок зазначеного порушення норми процесуального права (статті 41 ГПК України (1798-12) ) фактичні дані щодо відсутності передбачених законом підстав для відмови в наданні правової охорони позначенню "Поляна квасова", що їх місцевий суд визнав встановленими, не можуть вважатися доведеними.

За таких обставин апеляційний суд обгрунтовано дійшов висновку щодо необхідності призначення судової експертизи зі справи.

Проте, призначивши проведення двох судових експертиз (в тому числі й повторної) та одержавши їх висновки, суд апеляційної інстанції не лише не дослідив жодного з них, хоча вони виключають один одного (т. 3, а.с. 40-44, 132-150) та викликали числені запитання учасників процесу (т. 4, а.с. 48-53, 54-56, 72-73), але й зазначив у постанові зі справи про те, що відповідно до висновку № 8631 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності позначення "Поляна квасова" є загальновживаним для позначення товарів певного виду, що суперечить його власному висновку щодо необхідності відмови в задоволенні даного позову.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні води Свалявщини" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 зі справи № 39/166 (rs725487) скасувати.