2-29/16544-2006 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна - Текст документа

Прокурором Центрального району міста Сімферополя у жовтні 2006 року заявлений позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним договору № 40 від 01.11.05 купівлі - продажу майна, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Фотон" НПК ОТ філія ВАТ "Фотон" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітмет" та зобов'язання останнього повернути відповідачеві -1 усе майно, одержане за цим договором. Обгрунтовуючи вимоги позивач зазначав про те, що 100 відсотків акцій ВАТ "Фотон" належать державі, Фондом державного майна України дозволи на реалізацію і списання майна товариством не надавались, отже, спірний договір укладений з порушенням вимог та обмежень, встановлених статтею 140 Закону України "Про державну програму приватизації" (1723-14) . Водночас, позивач стверджував, що спірний договір купівлі -продажу майна містить в собі ознаки удаваного правочину і вчинений юридичною особою без відповідного дозволу. Таким чином, позивач просив на підставі статей 227, 235 Цивільного кодексу України (435-15) визнати цей договір недійсним. Разом з цим, позивач наголошував на тому, що спірний договір укладено в порушення приписів статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , оскільки на час його укладення все майно ВАТ "Фотон" знаходилось під арештом, про що свідчить постанова від 20.09.05 державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського міського управління юстиції.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2006 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Місцевий суд вмотивовуючи рішення виходив з того, що укладаючи і виконуючи спірний договір ВАТ "Фотон" реалізовувало свої повноваження власника щодо належного йому, на праві власності, майна шляхом його відчуження. Водночас, суд зазначав про ненадання позивачем доказів того, що на момент вчинення спірного договору мали місце умови, які передбачають застосування обмежень, передбачених положеннями статті 140 Закону України "Про державну приватизацію" (1723-14) . Спростовуючи твердження позивача про те, що дана угода на підставі статті 235 Цивільного кодексу України (435-15) є удаваною, суд першої інстанції виходив з того, що сторони відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (435-15) здійснили купівлю-продаж майна, шляхом проведення 01.11.05 біржових торгів, доказів вчинення відмінного від договору купівлі - продажу правочину не встановлено. Разом з тим, місцевий суд дійшов висновку про необгрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем-1 вимог статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) . Суд встановив відсутність у справі доказів проведення державним виконавцем опису майна, яке є предметом спірного договору, доказів оголошення заборони розпоряджатися спірним майном, передачі його на зберігання або включення інформації про це до відповідних реєстрів обтяжень нерухомого майна. При цьому суд, відхиляючи доводи позивача про визнання спірного договору недійсним з підстав передбачених статтею 227 Цивільного кодексу України (435-15) зазначав, що за змістом цієї норми закону, під відповідним дозволом розуміється ліцензія або інший спеціальний дозвіл, який дає право учаснику цивільно - правових відносин на здійснення певних видів діяльності, але до таких видів діяльності не віднесено право здійснення повноважень власника щодо відчуження належного йому нерухомого майна.

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 13.02.2007 р., перевірив рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав, а апеляційне подання прокурора Центрального району міста Сімферополя залишив без задоволення.

Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить судові акти у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, а позовні вимоги просить задовольнити. Обгрунтовуючи вимоги касаційного подання прокурор вказує на порушення судом пункту 3 статті 84, пункту 7 статті 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо встановлення всіх обставин справи. Прокурор наголошує на тому, що власником даного майна є держава в особі Кабінету Міністрів України і відповідно до положень Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності і відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури. Разом з цим, скаржник посилається на пункт 5 статті 75, статтю 168 Господарського кодексу України (436-15) , пункти 5, 26 Положення "Про порядок здійснення контролю за розпорядженням майном господарських товариств", затвердженого Фондом державного майна України від 17.06.04 №1194. Прокурор стверджує, що ВАТ "Фотон" було укладено ще ряд договорів купівлі-продажу майна (інвентарний номер 13780) вартість якого перевищує 14000 євро, котре входить до уставного фонду останнього та є державним майном. Заявник посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності заборони на розпорядження спірним майном ВАТ "Фотон", оскільки наявність таких обмежень, на думку прокурора, підтверджується постановою державного виконавця від 20.09.05, якою на майно боржника накладено арешт та оголошено заборону його відчуження і судовими рішеннями, котрими встановлено законність дій державних виконавців щодо арешту спірного майна.

Також Заступником прокурора Автономної Республіки Крим подано клопотання про відновлення процесуального строку для звернення з касаційним поданням, яке враховуючи приписи ст. 53 ГПК України (1798-12) підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представник Фонду державного майна України доводи касаційного подання не підтримав та просив судові рішення у справі залишити без змін з підстав в них викладених.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 05.07.2007 р. у зв'язку з відпусткою судді Першикова Є.В. та значним завантаженням судді Шаргало В.I. справа розглядається по суті колегією суддів у наступному складі: головуючий - Ходаківська I.П., судді - Данилова Т.Б., Савенко Г.В.

Вищий господарський суд України, заслухавши пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.03.1994 р. Фондом державного майна України видано наказ №31-ДП "Про прийняття рішення про приватизацію майна, яке знаходиться в загальнодержавній власності", за яким до переліку підприємств, що підлягають приватизації включено Сімферопольську виробничо - комерційну фірму "Фотон". Наказом від 08.04.1994 №193 позивачем було передано Фонду майна Автономної Республіки Крим повноваження з виконання наказу №31-ДП щодо приватизації підприємств, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим. Наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим від 09.09.1997 №1482 на базі державного майна, орендованого організацією орендарів Сімферопольської виробничо- комерційної фірми "Фотон", відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , було створено Відкрите акціонерне товариство "Фотон". Судами установлено, що на виконання зазначених наказів 06.05.02 Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку була здійснена реєстрація випуску акцій ВАТ "Фотон". Національний депозитарій України 05.07.02 включив акції ВАТ "Фотон" до реєстру кодів цінних паперів на суму 66854950,00 грн. На підставі акта оцінки вартості майна, що знаходиться на балансі ВАТ "Фотон", Фонд державного майна України і відповідач-1 склали акт від 29.01.03 №32 (32-2003-р) передачі державного майна у власність останнього. Також, судами установлено, що згідно протоколу про біржові торги від 01.11.05, які проведені Кримською універсальною біржею, між ВАТ "Фотон" та ТОВ "Вітмент" укладено договір №40, предметом якого є купівля -продаж частини виробничого корпусу (інвентарний номер 13780) літер А, котрий знаходиться в місті Сімферополі, на вул. Данілова, 43. Відповідно до пункту 1.4 цього договору вартість відчуженого майна становить 71 883,60 грн. Пунктом 2.2 договору передбачено, що в триденний термін після надання документів, які підтверджують оплату вартості майна, предмет купівлі - продажу передається ТОВ "Вітмет" за актом прийому-передачі. Суди установили, що даний акт був підписаний сторонами договору 30.11.05.

Предметом позову у даній справі є матеріально -правова вимога Прокурора Центрального району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним зазначеного договору купівлі - продажу та зобов'язання ТОВ "Вітмент" повернути ВАТ "Фотон" усе одержане за цим договором. Прокурор просив визнати договір недійсним з підстав передбачених статями 227, 235 Цивільного кодексу України (435-15) , в тому числі через порушення приписів статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) . Відповідно до приписів статті 227 Цивільного кодексу України (435-15) правочин юридичної особи вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним. Під відповідним дозволом розуміється ліцензія або інший спеціальний дозвіл, який надає право учаснику цивільно-правових відносин на здійснення певних видів діяльності. Як вбачається з матеріалів справи та установлено господарськими судами попередніх інстанцій ВАТ "Фотон" є юридичною особою, а відтак, і суб'єктом права власності на майно, яке належить йому на праві власності, в тому числі на те, котре є предметом спірного договору.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України (435-15) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Дана норма кореспондується з приписами статті 4 Закону України "Про власність" (697-12) . Разом з цим судами установлено, що відповідно до пункту 9.3.5 статуту ВАТ "Фотон" в редакції від 22.09.04, останній зобов'язаний погоджувати з Наглядовою радою товариства тільки правочини, які стосуються господарської діяльності акціонерного товариства, на суму, що перевищує 10% балансової вартості активів товариства. Статутний фонд ВАТ "Фотон" складає 66 854950,00 грн. Захист прав акціонерів у процесі приватизації передбачений статтею 140 Закону України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) , згідно якої до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та державним органам приватизації забороняється: передавати майно в іпотеку; відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами і зобов'язаннями, якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ; приймати рішення про реорганізацію ВАТ шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення; змінювати номінальну вартість або кількість акцій без зміни розміру статутного фонду ВАТ; приймати рішення про збільшення або зменшення статутного фонду, крім випадків збільшення статутного фонду на суму збільшення вартості власного капіталу товариства. Зазначені обмеження не поширюються на ВАТ, які перебувають у процесі реорганізації або реструктуризації.

Судами установлено, що Наказами Фонду державного майна України №655 від 18.04.01, №2980 від 15.11.05 прийнято рішення відповідно про реструктуризацію ВАТ "Фотон" і утворення комісії з реструктуризації останнього. Відтак, суди дійшли вірного висновку, що відчуження майна на суму 71883,60 грн. відповідно до договору №40, не потребує отримання будь-якого узгодження або іншого спеціального дозволу з боку наглядової ради товариства в особі державного органу управління, а укладення і виконання цього договору є реалізацією ВАТ "Фотон" повноважень власника стосовно належного йому на праві власності майна шляхом його відчуження. Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необгрунтованості посилань прокурора як на підставу визнання договору недійсним на приписи статті 235 Цивільного кодексу України (435-15) .

Положеннями цієї статті встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Отже, сторони, здійснюючи удаваний правочин, приховують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони мали насправді на увазі. Суди установили, що правовою природою спірного правочину є договір купівлі - продажу, на який розповсюджуються положення статті 655 Цивільного кодексу України (435-15) . Згідно статті 191 Цивільного кодексу України (435-15) під єдиним майновим комплексом розуміється підприємство, до складу якого входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку і інші права, якщо інше не встановлено законом чи договором. Дана норма кореспондується з положеннями статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , відповідно до яких, цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Водночас, судами вірно визнано, що прокурором не надано і відповідно матеріали справи не містять доказів удаваності правочину, тобто не названо, який саме договір на відміну від купівлі - продажу укладений відповідачами і правилами якого законодавства повинні регулюватись правовідносини сторін такого договору.

Твердження скаржника про те, що підставою для визнання недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна є факт знаходження майна ВАТ "Фотон" під арештом та забороною його відчуження, відхиляється колегією суддів, з наступних підстав. Господарськими судами установлено, що наявність обмежень дієздатності ВАТ "Фотон", обумовлене накладеним постановою державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 20.09.05 арештом на майно у зв'язку з виконанням наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.07.05 про стягнення з ВАТ "Фотон" 324 311,00 грн. заборгованості. Суди установили, що сума заявлена до стягнення за виконавчим документом становить 324311,00 грн. Це значно менше за 6685495,00 грн. - вартість майна ВАТ "Фотон". Відповідно до приписів статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт лише у межах суми стягнення за виконавчим документом. Водночас, судами враховано, що при накладенні арешту державний виконавець обов'язково повинен провести опис майна боржника та скласти про це акт опису й арешту майна боржника, і лише під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону на розпорядження арештованим майном. Проте, матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих проведення державним виконавцем опису майна, яке є предметом спірного договору, оголошення заборони розпоряджатися цим майном чи передачі його на зберігання. Згідно з приписами частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Також, колегія суддів зазначає, що обгрунтовуючи касаційне подання, скаржник не навів інших підстав для задоволення своїх вимог, ніж були розглянуті при апеляційному провадженні. За таких обставин, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, тому переглянута постанова відповідає чинному законодавству України, а доводи касаційного подання не спростовують встановленого судом апеляційної інстанції.