ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2007 р.
№ 2-16/6795-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Ходаківська I.П.
судді
Данилова Т.Б.
Савенко Г.В.
розглянув
касаційну скаргу
Приватного підприємця ОСОБА_1
на
постанову від 10.10.2005р. Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 2-16/6795-2005 господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_1
до відповідачів
1) Виконавчого комітету Алуштинської міської Ради 2)
Алуштинської міської Ради
про
про визнання недійсним договорів про участь суб'єктів
підприємницької діяльності у комплексному соціально-економічному
розвитку міста Алушта та стягнення матеріального збитку
Представники сторін: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.06-14.07.2005 р. у справі № 2-16/6795-2005, залишеним без змін
постановою від 10.10.2005р. Севастопольського апеляційного
господарського суду, відмовлено в позові суб'єкта підприємницької
діяльності ОСОБА_1 до виконавчого комітету Алуштинської міської
ради, Алуштинської міської ради про визнання недійсними договорів
про участь суб'єктів підприємницької діяльності у комплексному
соціально-економічному розвитку міста Алушта та в стягненні
збитків в подвійному розмірі .
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати з підстав
неправильного застосування норм матеріального та процесуального
права постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 10.10.2005р. та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 21.06-14.07.2005 р. у справі № 2-16/6795-2005
і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в
повному обсязі.
Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого
господарського суду України Осетинського А.Й. від 05.07.2007 р. у
зв'язку з відпусткою судді Першикова Є.В., справа розглядається по
суті колегією суддів у наступному складі: головуючий - Ходаківська
I.П., судді - Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, касаційна скарга не
підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Суб'єкт підприємницької
діяльності ОСОБА_1, м. Алушта звернувся до Господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів - Виконкому
Алуштінської міської ради та Алуштінської міської ради, в якому
просить визнати недійсними договори про участь суб'єктів
підприємницької діяльності у комплексному соціально-економічному
розвитку м. Алушта від 16.04.2004р., 17.05.2004р., 27.05.2004р.,
від 01.06.2004р. та стягнути збитки в подвійному розмірі на
загальну суму 8000 грн.
В позовній заяві позивач посилається на ст.ст. 203, 215 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, якими визначено загальні підстави недійсності
правочину, вважає що договір укладено Виконавчим комітетом
Алуштинської міської Ради з перевищенням повноважень, а також
просить задовольнити заявлені вимоги з підстав визначених ст.ст.
229, 230 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якими передбачено недійсність
правочину, вчиненого під впливом помилки та обману, та стягнути
завдані збитки в подвійному розмірі на підставі ст.ст. 1173, 1174
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якими передбачено
відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом
влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого
самоврядування. Зокрема, зазначені підстави визнання недійсними
договорів обгрунтовуються тим, що підприємці, які бажають отримати
дозвіл на відкриття об'єкту виносної (мобільної) торгівлі та
послуг, повинні були укласти з виконавчим комітетом Алуштинської
міської ради договори про участь суб'єктів підприємницької
діяльності в комплексному соціально-економічному розвитку міста
Алушти та сплатити кошти в місцевий бюджет.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміст
правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного
законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Як встановлено апеляційним судом підставою для укладання
оспорюваних
договорів стало рішення № 1088 від 15.12.2003 р. виконавчого
комітету
Алуштинської міської ради. Відповідно до зазначеного акту
підприємці, які бажають отримати дозвіл на відкриття об'єкту
виносної торгівлі та послуг, повинні були укласти з виконавчим
комітетом Алуштинської міської ради договори про участь суб'єктів
підприємницької діяльності в комплексному соціально-економічному
розвитку міста Алушти та сплатити згідно тарифів грошові кошти в
місцевий бюджет. Доказів оскарження, скасування, визнання
недійсним зазначеного рішення суду не надано.
Відповідно до пункту 1 статті 18, пунктом 5 статті 28 Закону
України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, до
відання виконавчих органів рад віднесено залучення на договірних
засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від
форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів
населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення,
ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і
виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього
природного середовища.
Вимоги позивача про визнання недійсними спірних договорів з
підстав передбачених ст.ст. 229, 230 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є
необгрунтованими з огляду на наступне.
Статтею 229 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, якщо особа, яка
вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне
значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 230 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо одна із
сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо
обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229
цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман
має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть
перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх
існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана
відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та
моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами
доказів істотної помилки та введення суб'єкта підприємницької
діяльності ОСОБА_1 в оману щодо укладання договорів від
16.04.2004, 17.05.2004, 27.05.2004, 01.06.2004 суду не надано,
тому посилання позивача на ст. 229, 230 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
є безпідставними та обгрунтовано відхилені судом.
Доводи позивача про відсутність у виконавчого комітету права
по передачі повноважень на укладання договорів іншій особі
обгрунтовано відхилені апеляційним судом, оскільки відповідно до
статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, міський голова є першою посадовою особою
відповідної територіальної громади. Він наділений правами і
обов'язками, передбаченими вищезгаданим Законом та Цивільним
кодексом України. У відповідності з пунктом 3 статті 237
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
представництво виникає на
підставі договору, закону, акту органа юридичної особи. Отже,
рішення виконавчого комітету є таким актом органа місцевого
самоврядування, і саме цей акт підписаний міським головою.
Також безпідставними є вимоги щодо стягнення збитків на
підставі ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
якими передбачено відшкодування шкоди, завданої органом державної
влади, посадовою або службовою особою органу державної влади. Як
встановлено судами, докази заподіяння шкоди позивачеві діями
відповідачів відсутні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що
оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам
матеріального та процесуального права і підстав для її скасування
не вбачається.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1залишити без
задоволення.
Постанову від 10.10.2005р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-16/6795-2005 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Головуючий суддя I. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г.Савенко