1/947-15/290 Про відшкодування майнової і моральної шкоди - Текст документа

1) ДП "Укрконверс"; 2) ТОВ "Західна Будівельна Iнвестиційна Компанія"; 3) ТОВ "Нафта-Трейд" Міністерство оборони України; Державний департамент адаптації військовослужбовців звільнених у запас та конверсії колишніх військових об'єктів Міністерства оборони України

відшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В:

у липні 2006 року, приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ДП "Укрконверс", ТОВ "Західна Будівельна Iнвестиційна Компанія", ТОВ "Нафта-Трейд" про відшкодування майнової і моральної шкоди.

Позивач зазначав, що відповідно до умов договору оренди НОМЕР_1 від 01.04.2003 року є орендарем 430 м-2 приміщення у цокольній частині будівлі АДРЕСА_1.

Але, внаслідок дій відповідачів, які у різний час будучи балансоутримувачами чи власниками приміщення, перешкоджали йому користуватись орендованим майном, зруйнували систему водопостачання і водовідведення, відключили від електропостачання та оспорювали правомірність договору оренди, він не мав можливості використовувати майно у виробництві, що призвело до втрати доходів у сумі 445 114 грн., які відповідач просив відшкодувати, шляхом стягнення цієї суми з відповідачів солідарно.

Крім того, неналежний технічний стан будівлі та водовідведення спричинив затоплення орендованого майна та обладнання, і, пов'язані з цим затрати на ремонт у сумі 3 615 грн., вартість пошкоджених меблів на суму 11 053 грн. позивач просив відшкодувати за рахунок ТОВ "Західна Будівельна Iнвестиційна Компанія".

Поряд з цим, позивач просив, з посиланням на ст. 762 ЦК України (435-15) , звільнити його від орендної плати за період з 07.02.2006 року по день постановлення рішення у справі, повернути надмірно сплачену орендну плату у сумі 6 56,67 грн., а також стягнути з відповідачів на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Заявами НОМЕР_2 від 03.10.2006 року та НОМЕР_3 від 06.11.2006 року позивач збільшив обсяг своїх вимог і на відшкодування втрачених доходів просив стягнути на його користь 635 000 грн. У решті позову вимоги не змінювались.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2006 року позов задоволено частково. Постановлено про стягнення з ДП "Укрконверс" на користь позивача 4 239,67 грн. надлишково сплаченої орендної плати, 186,4 грн. на відшкодування судових витрат та звільнено приватного підприємця ОСОБА_1 від сплати орендної плати за договором оренди НОМЕР_1 від 01.04.2003 року за період з 07.02.2006 року по 07.12.2006 року. В решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції -без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.06.2007 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення процесуальних норм при розгляді справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, помилковість висновків щодо відсутності у позивача права на відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок відповідачів і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, зокрема і після оголошеної у судовому засіданні перерви до 05.07.2007 року, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.440 ЦК України, у редакції від 18.07.1963 (1540-06) року, яка була чинна у період, на який посилається позивач та ст. 1166 ЦК України (435-15) , якою обгрунтовано позовні вимоги, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для покладання такої відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду є вина особи і неправомірність її дій та безпосередній причинний зв'язок між шкодою та діями цієї особи.

Iз наявних у справі матеріалів вбачається, що за умовами договору оренди НОМЕР_1 від 01.04.2003 року, позивачу передано в оренду, на строк до 01.04.2013 року, 430 м-2 приміщення, розташоване у напівпідвальній частині будинку АДРЕСА_1.

Об'єкт оренди підлягав використанню для організації громадського харчування, а частково -кондитерського виробництва.

Договір укладено з державним підприємством "Захід-Iнтелект" і, після реорганізації останнього, заміні балансоутримувача, а в подальшому і власників будинку, зміні у законодавстві (ст287 ГК України (436-15) ), заміна сторони у зобов'язанні належним орендодавцем не відбулась.

Як позивач, так й інші учасники даного спору, не оспорюють той факт, що в оренду передано майно, яке не могло використовуватись позивачем відповідно до задекларованої ним мети і потребувало значних матеріальних затрат, які, у період дії договору оренди, позивачем не неслись.

У доданих до справи актах обстеження орендованого приміщення, фототаблицях, оціночних звітах спеціалістів з оцінки майна й обсягів завданих збитків, зазначається про відсутність яких-небудь дій з проведення відновлювальних робіт в орендованому приміщенні.

Відсутні у матеріалах справи і дані про наявність у позивача відповідного обладнання, яке б забезпечувало технологічний процес і виготовлення товарної продукції, договори на постачання якої укладались позивачем.

Наявність бізнес-плану та можливих вкладень у виробництво є лише припущеннями як позивача, так і за висновками звіту агенства оцінки "Львів-Веста", які достовірними доказами не підтверджуються, а тому, при такому положенні, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку, що вимоги про стягнення з відповідачів неотриманого доходу і, пов'язаної з цим моральної шкоди, безпідставні і задоволенню не підлягають.

Правомірно постановлено судами і про стягнення надлишково сплаченої орендної плати, у обсягах отриманих орендодавцем, відповідно до вимог ст.1212 ЦК України (435-15) , та про звільнення від неї, на підставі ст. 762 ЦК України (435-15) , оскільки орендоване майно ним не використовувалось.

В той же час, судові рішення в частині відмови у відшкодуванні збитків, завданих залиттям об'єкта оренди та майна позивача не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи, у цій частині, на новий судовий розгляд, з огляду на наступне.

Відмовляючи у цій частині позову, господарський суд першої інстанції, а з цим погодився й апеляційний господарський суд, виходив з неможливості встановлення причин та винної особи у залитті орендованого приміщення і пошкодженні майна.

Проте, наведені мотиви не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки, наведене обгрунтування свідчить про ухилення суду від виконання своїх обов'язків по здійсненню правосуддя, яке полягало у з'ясуванні дійсного розміру збитків, зокрема, чи призвело залиття приміщення водою до втрат для орендаря, яке безпосередньо майно пошкоджено, ступінь втрати ним товарних властивостей і розмір, пов'язаних з цим, збитків позивача, а також зобов'язувало суд перевірити доводи позивача про вину відповідачів у справі і навести мотиви, які б підтверджували чи спростовували вину останніх.

Але, наведені обставини господарський першої інстанції й апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не з'ясували, а тому, справа, у цій частині підлягає направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, постановити законне та обгрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий Господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 року (rs595028) в частині відмови у позові щодо стягнення 14 668 грн. скасувати і справу, у цій частині, передати на новий судовий розгляд.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 року залишити без змін.