ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2007 р.
№ 40/2 ( rs575939 ) (rs575939)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Спільного українсько-австрійсько-німецького підприємства
"Укрінтерцукор"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007
у справі
господарського суду м. Києва
за позовом
Спільного українсько-австрійсько-німецького підприємства
"Укрінтерцукор"
до
Науково-виробничого ТОВ "Агро-Iнтер"
про
розірвання контракту,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Стаховська I.А. (дов. від 25.12.06 № 525-юр),
Лисенко С.I. (дов. від 23.01.07 № 25-юр),
відповідача: Слабоус Є.А. (дов. від 04.07.07 № 02),
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 15.01.07 господарського суду м. Києва позов
задоволено. Розірвано генеральний контракт № 477 від 13.05.1997,
укладений між Спільним українсько-австрійсько-німецьким
підприємством "Укрінтерцукор" та Науково-виробничим товариством з
обмеженою відповідальністю "Агро-Iнтер" з дати набрання рішенням
законної сили. З відповідача на користь позивача стягнуто 85 грн.
державного мита та 118 грн. -на IТЗ судового процесу.
Постановою від 18.04.07 Київського апеляційного
господарського суду вказане вище рішення скасовано, провадження у
справі припинено.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції, Спільне українсько-австрійсько-німецьке підприємство
"Укрінтерцукор" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить її скасувати з огляду на порушення
судами норм матеріального та процесуального права, а також
невірною оцінкою обставин справи, рішення місцевого господарського
суду залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, відповідно до умов генерального контракту про
спільну діяльність № 477 від 13.05.1997 з протоколом № 1 до нього,
укладеного між сторонами справи, останні здійснюють спільну
діяльність по виробництву цукрових буряків шляхом впровадження
нових технологій з використанням іноземних та вітчизняних
матеріально-технічних ресурсів з метою збільшення виробництва
цукрової сировини та повернення отриманих кредитів.
На виконання умов вказаного контракту відповідачем надано
землі для вирощування цукрових буряків, визначено перелік
фахівців, які вирощують цукрові буряки, обслуговують техніку та
працюють на ній, забезпечують належне зберігання техніки, а
позивачем - надано гарантію з обслуговування сільськогосподарської
техніки, проведено інструктаж та навчання механізаторів, а також
передано як вклад у спільну діяльність чотири одиниці
сільськогосподарської техніки по довіреності серії ААЛ № 581933
від 14.05.1997, а саме: обприскувач "8-320" зав. 12051268;
обприскувач "8-320" зав.12051264; обприскувач "8-320"
зав.12041033; оприскувач "8-320" зав. 12041032.
Судами з'ясовано, що дві одиниці сільськогосподарської
техніки, а саме: обприскувач "8-320" зав.12051264, обприскувач
"8-320" зав.12041033 було повернуто позивачу.
Відповідно до підпунктів 2.1 та 2.2 пункту 2 контракту
результат спільної діяльності є загальною власністю сторін та
розподіляється між сторонами відповідно до протоколу. Витрати
кожної сторони покриваються за рахунок отриманої частки продукції
кожною стороною. Прибутки, одержані у результаті спільної
діяльності, розподіляються у кожному окремому випадку за згодою
сторін. За результатами спільної діяльності позивач повинен був
отримати від відповідача 299,4 тонн цукру.
Місцевим господарським судом встановлено, що свої
зобов'язання за контрактом відповідач виконав частково, передавши
позивачу лише 120 тонн цукру, що підтверджується накладними № 16-В
від 30.11.1998 та № 15-В від 11.11.1998.
У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за
контрактом, щодо передачі цукру, позивач 28.02.2006, листом
№103-юр звернувся до відповідача з пропозицією розірвати контракт
та повернути сільськогосподарську техніку. Пропозицію було
отримано відповідачем 02.03.2006, проте згоди на пропозицію
розірвати контракт позивач не отримав, що стало підставою для
звернення до суду з позовом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судом апеляційної інстанцій не надано відповідної правової оцінки
усім положенням спірного контракту, що призвело до прийняття
помилкового рішення у справі.
Так, судом не враховано, що відповідно до п. 8.4 контракту
він вступає в силу з моменту підписання і діє в усіх випадках до
повного взаєморозрахунку сторін.
Отже, припинення провадження у справі за мотивом закінчення
строку його дії суперечить фактичним обставинам справи.
В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновком місцевого господарського суду про
задоволення позову про розірвання спірного контракту на підставі
ст.ст. 173, 175 ЦГ України, ст.ст. 526, п. 2 ст. 651 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, застосованих судом правомірно на підставі до
Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до п. 2 статті 651 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням
суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення
договору другою стороною.
Згідно з п. 1 статті 206 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарське
зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил,
встановлених ст. 188 цього Кодексу.
Статтею 188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що розірвання
господарських договорів допускається лише за згодою, сторін, якщо
інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка
вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати
пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору,
яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний
строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про
результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо
розірвання договору або у разі неодержання відповіді у
встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу,
заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за
контрактом, а позивачем дотримано всіх вимог чинного законодавства
щодо розірвання договору, проте між сторонами не досягнуто згоди
щодо розірвання контракту в досудовому порядку.
З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного
господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського
суду м. Києва -залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 18.04.07 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 40/2 ( rs575939 ) (rs575939)
скасувати.
Рішення господарського суду м. Києва від 15.01.07 залишити
без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.