ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2007 р.
№ 16/363 ( rs384524 ) (rs384524)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Василь і К"
на постанову
від 25.04.07 Донецького апеляційного господарського суду
та на рішення
від 24.01.07
у справі
№16/363 ( rs384524 ) (rs384524)
господарського суду
Донецької області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Василь і К"
до
Шахтарської міської ради
про
спонукання до продовження дії договору оренди земельної
ділянки
за участю представників сторін
від позивача:
Курдибаха В.М. -директор, Петиченко В.С., дов.
від відповідача:
Москаленко О.В., дов.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Василь і К"
звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до
Шахтарської міської ради про спонукання відповідача продовжити дію
укладеного між сторонами у справі договору оренди земельної
ділянки, зареєстрованого у виконавчому комітеті Шахтарської
міської ради 15.10.01 за №63, строком на 10 років.
Касаційна скарга мотивована ненаданням відповідачем відповіді
на звернення позивача до закінчення строку дії спірного у справі
договору оренди земельної ділянки строком на 1 рік стосовно
продовження дії цього договору строком на 10 років.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини
відмови позивачу у поновленні договору оренди рішенням від
27.11.02 №IV/5-196.
Рішенням від 24.01.07 господарський суд Донецької області
(суддя Манжур В.В.) позовні вимоги задовольнив частково,
зобов'язавши відповідача продовжити строк дії укладеного між
сторонами у справі договору оренди земельної ділянки від 12.10.01
на строк, який був встановлений цим договором, а в решті позову
відмовивши.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем не розглянуто питання
щодо поновлення строку дії договору, а відповідно до чинного
законодавства договір може бути поновлений на строк, який був
раніше визначений договором.
Постановою від 25.04.07 Донецький апеляційний господарський
суд (колегія суддів у складі: Запорощенка М.Д. -головуючого,
Волкова Р.В., Старовойтової Г.Я.) рішення суду першої інстанції
скасував в частині задоволення позовних вимог, відмовивши в позові
повністю.
Постанова мотивована відсутність підстав для поновлення
спірного договору оренди земельної ділянки. Зокрема, суд
апеляційної інстанції зазначив про встановлення обставин порушення
позивачем як орендарем земельної ділянки чинного законодавства,
державних стандартів, а також звернення позивача до відповідача
стосовно здійснення будівництва на орендованій земельній ділянці,
а не стосовно поновлення договору оренди.
Ухвалою від 18.06.07 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій
заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної
інстанції та рішення суду першої інстанції, а також прийняття
нового рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована незастосуванням судом апеляційної
інстанції вимог п. 2.2 договору та п. 3 ст. 33 Закону України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
. Також позивач посилається на
неправомірність відмови у задоволенні позовних вимог щодо
поновлення договору на строк 10 років, оскільки п. 4 договору
передбачена можливість зміни умов договору за взаємною згодою
сторін та вирішення цього питання в судовому порядку в разі
відсутності взаємної згоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційні скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, сторони у
справі 12.10.01 уклали договір оренди земельної ділянки,
зареєстрований у Виконавчому комітеті Шахтарської міської ради за
№63 від 15.10.01.
Згідно з цим договором позивачу надано земельну ділянку
площею 0,0072 га, розташовану в м. Шахтарськ з північної сторони
ринку мікрорайону "Журавлівка" (кадастровий номер
1415300000:00:14:073), згідно з рішенням №560 від 14.09.01 ХХVII
сесії Шахтарської міської ради III скликання.
Пунктом 2.2 договору визначено, що він укладається строком на
1 рік, починаючи з дати його реєстрації. По закінченні терміну
договору орендар має переважне право на поновлення договору на
новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити
письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору
на новий термін не пізніше, ніж за два місяця до його закінчення.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про
спонукання відповідача продовжити дію вказаного договору оренди
земельної ділянки строком на 10 років.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково,
зобов'язавши відповідача продовжити строк дії спірного договору на
строк, який був ним встановлений, тобто на 1 рік. При цьому суд
виходив з положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
, яка регулює поновлення договорів оренди, а також з
обставин виготовлення позивачем на підставі договору №05/23 від
06.10.05 з Державним підприємством "Центр державного земельного
кадастру" технічної документації, необхідної для поновлення
договору та відкладення розгляду питання про дачу дозволу на
складання проекту відведення земельної ділянки рішенням
Шахтарської міської ради №.IV/28-989 від 23.11.05.
Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції в своїй
постанові, суд першої інстанції прийняв рішення про зобов'язання
продовжити дію договору, не зважаючи на те, що норми земельного
законодавства не передбачають продовження дії договору, а лише
його поновлення.
Крім того, безпідставним є посилання суду на положення ст. 33
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, оскільки на момент
закінчення строку дії спірного у справі договору вказаний закон
діяв в іншій редакції, яка не містила статті 33.
Згідно з п. 1 ст. 26 та ст. 27 Закону України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
(у редакції на момент виникнення спірних
правовідносин) договір оренди земельної ділянки припиняється,
зокрема, у разі закінчення терміну, на який його було укладено.
Після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар,
який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має
за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У
разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть
бути змінені за згодою сторін.
Тобто вказаний закон, на відміну від чинного на той момент ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, не передбачав автоматичного поновлення договору,
а лише встановлював переважне право орендаря на поновлення за
інших рівних умов.
Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону
України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання
земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної
ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори
про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що
виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або
посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому
порядку.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом
волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені
відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних
відносин є прийняття рішення сесії.
Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на
рішення Шахтарської міської ради №IV/5-196 від 27.11.02, яким
позивачу відмовлено у поновленні договору оренди, зазначивши, що
відповідно до п. 2.2 договору та ст. 33 Закону України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
закінчення договору оренди є підставою для його
поновлення, а не для відмови в поновленні. Такий висновок є
безпідставним та таким, що не грунтується на відповідних нормах
законодавства, а відтак правильно відхилений судом апеляційної
інстанції.
Проте суд апеляційної інстанції при вирішенні спору також
припустився порушень норм чинного законодавства, не з'ясувавши
обставини щодо наявності прав та обов'язків інших осіб на земельну
ділянку, яка є предметом спірного договору оренди, з огляду на
вирішення судами інших спорів щодо цієї земельної ділянки, рішення
по яких приєднані до матеріалів справи, але не були належним чином
досліджені судами. Зокрема, в судовому засіданні касаційної
інстанції представник відповідача надав пояснення щодо
використання спірної земельної ділянки на законних підставах ТОВ
"Лілія".
Такі обставини підлягають обов'язковому встановленню з метою
уникнення прийняття рішення, яке стосується прав та обов'язків
осіб, не залучених до участі у справі, що є безумовною підставою
для скасування відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про
порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог 4-3, 4-7,
43, 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повного і всебічного
встановлення усіх обставин справи та правильного застосування
законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як
такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального
права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів
та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів
належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з
додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для
встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих
обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із
застосуванням норм законодавства, що регулюють такі
правовідносини, та залучення до участі у справі всіх осіб, прав і
обов'язків яких стосуються спірні правовідносини.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 24.01.07
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
25.04.07 у справі №16/363 ( rs384524 ) (rs384524)
скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький