ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     03 липня 2007 р.
     № 5/60 ( rs474038 ) (rs474038)
        
 
      Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого:
     Удовиченка О.С.
     суддів:
     Мамонтової О.М.
     Хандуріна М.I.
 
     розглянувши касаційну скаргу
     Науково-технічного впроваджувального товариства  з  обмеженою
відповідальністю "Миколаївсантеплообладнання"
     на ухвалу
     господарського суду Миколаївської області від 27.02.2007р.
 
     у справі
     № 5/60 ( rs474038 ) (rs474038)
         господарського суду Миколаївської області
     за заявою
     ДПI в Жовтневому районі, м. Миколаєва
     до
     ВАТ "Жовтнева Агропромтехніка"
 
     про
     банкрутство
 
     керуючий санацією
     ОСОБА_1
 
       в судове засідання представники сторін не з'явились
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     Ухвалою  господарського  суду   Миколаївської   області   від
27.02.2007р.  (суддя  Цвєткова  П.В.)   визнано   грошові   вимоги
наступних кредиторів: ОСОБА_2 на суму 8875 грн. 73 коп. -II черга,
2000 грн. -4 черга; ОСОБА_3 на суму 4956 грн. 65 коп.  -II  черга,
2000 грн. -4 черга, ОСОБА_4 на суму 2365 грн.  -  II  черга,  2000
грн. -4 черга; ОСОБА_5 - на суму 5428 грн. 71 коп.  -II  черга  та
зобов'язано керуючого санацією внести відповідні зміни до  реєстру
вимог кредиторів.
 
     Науково-технічне  впроваджувальне  товариство   з   обмеженою
відповідальністю "Миколаївсантеплообладнання" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в  якій  просить
ухвалу господарського суду Миколаївської області від  27.02.2007р.
скасувати та прийняти нове рішення по справі.
 
     В обгрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те,
що судом першої інстанції  при  винесенні  оскаржуваного  судового
рішення порушені  норми  матеріального  та  процесуального  права,
зокрема:  ст.ст.  11,12,14,15  Закону  України  "Про   відновлення
платоспроможності   боржника   або   визнання   його    банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
        , норми КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
        ,  Закону  України  "Про
оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
        , ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     Судова  колегія,   розглянувши   наявні   матеріали   справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну  оцінку
обставин   справи   та   повноту   їх   встановлення,   дослідивши
правильність   застосування   судом    першої    інстанції    норм
матеріального  та  процесуального  права,  дійшла   висновку,   що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
     Відповідно  до   ст.1   Закону   України   "Про   відновлення
платоспроможності   боржника   або   визнання   його    банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
         кредитором  є,  зокрема,  фізична  особа,  яка  має  у
встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо виплати
заборгованості із заробітної плати працівникам боржника.
 
     Згідно  абз.  3  ч.  6  ст.14   Закону,   розпорядник   майна
зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості  про  вимоги  щодо
виплати заробітної  плати,  авторської  винагороди,  аліментів,  а
також про вимоги щодо відшкодування  шкоди,  заподіяної  життю  та
здоров'ю громадян, згідно із заявами таких  кредиторів  та  даними
обліку боржника.
 
     Згідно п.2 ст.31 Закону кошти,  одержані  від  продажу  майна
банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку,
встановленому цією статтею, зокрема, в другу чергу задовольняються
вимоги, що виникли  із  зобов'язань  банкрута  перед  працівниками
підприємства-банкрута.
 
     Відповідно до ст.94 Кодексу Законів про Працю  України  (далі
КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
        ), ст.1 Закону України "Про  оплату  праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
        , заробітна плата  -  це  винагорода,  обчислена,  як
правило, у грошовому виразі, яку власник,  або  уповноважений  ним
орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
 
     Згідно ст.2 Закону України "Про оплату  праці"  ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
        
структура заробітної плати складає  основну,  додаткову  заробітну
плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
 
     Відповідно до ст.117 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
         в разі невиплати
з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому
працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього  Кодексу,  при
відсутності  спору  про   їх   розмір,   підприємство,   установа,
організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток
за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
 
     Як встановлено судом першої інстанції,  рішеннями  Жовтневого
районного  суду  від  26.05.2004р.  стягнуто   з   ВАТ   "Жовтнева
Агропромтехніка" на користь ОСОБА_2 1999  грн.  заборгованості  по
заробітній платі, середню  заробітну  плату  за  час  затримки  її
виплати у сумі  7882  грн.,  моральну  шкоду  в  сумі  2000  грн.;
ОСОБА_3 - 966 грн. 65 коп.  заборгованості  по  заробітній  платі,
середню заробітну плату за час затримки її  виплати  у  сумі  4956
грн. 65 коп., моральну шкоду в сумі 2000 грн.;  ОСОБА_4  176  грн.
заборгованості по заробітній платі, 1352  грн.  заборгованості  по
допомозі на дітей, середньої заробітної плати за час  затримки  її
виплати у сумі 2189 грн. та  моральну  шкоду  в  сумі  2000  грн.;
ОСОБА_5 -12369 грн. заборгованості по заробітній платі.
 
     Зазначене рішення відповідно до норм ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        
набрало законної сили.
 
     Згідно ч.4 ст. 35 ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          рішення  суду  з
цивільної справи, що набрало законної  сили,  є  обов'язковим  для
господарського суду щодо фактів, які встановлені  судом,  і  мають
значення для вирішення спору.
 
     В  реєстр  вимог  кредиторів   включена   заборгованість   по
заробітній платі на суму 142370,49грн.
 
     Як  встановлено  судом  першої  інстанції  та  вбачається   з
матеріалів справи, а саме: платіжної відомості від 02.12.2004р. та
видаткового касового ордеру від 03.12.2004 р., ОСОБА_4, ОСОБА_3 та
ОСОБА_5 заробітна плата отримана частково.
 
     Таким  чином,  суд  першої  інстанції  обгрунтовано   визнано
грошові вимоги наступних кредиторів: ОСОБА_2 на суму 8875 грн.  73
коп. -II черга, 2000 грн. -4 черга; ОСОБА_3 на суму 4956  грн.  65
коп. -II черга, 2000 грн. -4 черга, ОСОБА_4 на суму 2365 грн. - II
черга, 2000 грн. -4 черга; ОСОБА_5 -на суму 5428 грн. 71 коп.  -II
черга та зобов'язано керуючого санацією внести відповідні зміни до
реєстру вимог кредиторів.
 
     Враховуючи викладене,  колегія  суддів  дійшла  висновку,  що
ухвала господарського суду Миколаївської області від  27.02.2007р.
винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.
 
     Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11  Господарського
процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України,
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
     Касаційну   скаргу    Науково-технічного    впроваджувального
товариства          з          обмеженою          відповідальністю
"Миколаївсантеплообладнання" залишити без задоволення.
 
     Ухвалу  господарського   суду   Миколаївської   області   від
27.02.2007р. у справі № 5/60 ( rs474038 ) (rs474038)
         залишити без змін.
 
     Головуючий  О.С. Удовиченко
 
     Судді  О.М. Мамонтова
 
     М.I. Хандурін