Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Плюшка I.А.

суддів Козир Т.П., Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

на рішення Франківського районного суду м. Львова від 05.07.2006 року;

та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11.12.2006 року;

у справі №2-1144-2006 місцевого суду Франківського району м. Львова.

за позовом ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

до ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Довіра-Реєстратор";

третя особа Закрите акціонерне товариство "Володимирія";

про визнання права власності на акції;

за участю представників сторін

- позивача -від ОСОБА_1 -ОСОБА_5;

- відповідача -від ОСОБА_3 -ОСОБА_6;

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін у справі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Франківського районного суду м. Львова (суддя -Онишкевич Т.В.) від 05.07.2006 року у справі №2-1144-2006 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ "Росан-Довіра Реєстратор", за участю третьої особи ЗАТ "Володимирія" про визнання права власності на акції - залишені без задоволення в повному обсязі, за безпідставністю вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.12.2006 року у справі №2-1144-2006 апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилено, зазначене рішення суду першої інстанції від 05.07.2006 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2(далі - Скаржники) звернулися з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій просять скасувати останні з мотивів неправильності застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно п. 6 Перехідних положень Закону від 15.12.2006 року № 483 (483-16) яким внесено зміни, зокрема, до ст.. 12 ГПК України (1798-12) , касаційні скарги на судові рішення у справах, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, розглядаються Вищим господарським судом України.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті останніх, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти

докази.

Встановлення фактичних обставин справи, перевірка та оцінка доказів, надання переваги одним доказам над іншими є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанції.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивачі звернулися до суду з вимогою про переведення на них прав покупця за договором купівлі-продажу цінних паперів ЗАТ "Володимирія" укладеного між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3., та визнати за ОСОБА_1 право власності на 16 акцій ЗА "Володимирія", які відчужені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, і визнати за ОСОБА_2 право власності на 24 акції ЗАТ "Володимирія", які були відчужені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 з підстав порушення переважного права останніх на придбання відчужуваних акцій, що передбачено ст. 81 Господарського кодексу України (436-15) та п.п. 5.1., 5.2. статуту ЗАТ "Володимирія".

Мотивуючи прийняті у справі судові рішення суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування простих іменних акцій від 11.12.2004 року, який нотаріально посвідчений нотаріусом ОСОБА_7 зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_4 відповідно до ст. 717 ЦК України (435-15) подарувала ОСОБА_3 40 акцій номінальністю 10 грн. З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність порушень переважного права інших акціонерів ЗАТ "Володимирія" на придбання акцій товариства, яке передбачено ст. 81 ГК України (436-15) . Крім того відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції встановив, що позивачі звернулися з вимогою про перевід прав покупця за договором купівлі-продажу простих іменних акцій ЗАТ "Володимирія" укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.. однак не надали судуд доказів існування останнього. Поряд з тим, судом першої інстанції встановлено, що позивачі в порушення вимог ч. 4 ст. 362 ЦК України (435-15) , позивачами не було внесено на депозит суду грошову суму яку слід внести в разі висування вимог про перевід прав покупця.

Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень норм матеріального і процесуального права, з наступних мотивів зокрема.

Відповідно до ст. 81 Господарського кодексу України (436-15) , акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. Згідно ст. 717 ЦК України (435-15) , за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Виходячи із системного тлумачення положень чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що переважне право на придбання акцій акціонерами товариства стосується лише оплатних правочинів, зокрема, набуття права власності на акції за договорами купівлі-продажу. Право на переведення прав покупця, що передбачено ст.362 ЦК України (435-15) , виникає у інших співвласників в разі відчуження частки у спільній частковій власності шляхом продажу. Оскільки як встановлено судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин між відповідачами було укладено договір дарування, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів відповідних судових інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів касаційної інстанції зважає також на доводи суду апеляційної інстанції, який дійшов висновку, що пунктом 5.2. статуту ЗАТ "Володимирія" в редакції від 21.02.1996 року встановлено, що акції акціонера, який виходить з товариства, можуть бути продані третім особам лише у випадку, якщо інші акціонери і Товариство не скористалося правом першочергового придбання акцій. Суд апеляційної інстанції погодившись із позицією суду першої інстанції дійшов також висновку, що матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3. було укладено договір дарування простих іменних акцій від 11.12.2004 року. Факт продажу акцій ЗАТ "Володимирія" заперечується як представником відповідачів так і відповідачкою ОСОБА_4 Доказів укладення удаваної угоди позивачами надано не було.

Таким чином, зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини та мотиви застосування норм чинного законодавства, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

В решті частині мотивів скасування оскаржуваних судових рішень викладених Скаржниками в касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що дослідження та перевірка фактичних обставин на які вказують останні призведе до порушення меж касаційного перегляду судових рішень визначених в ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , у зв'язку з чим зазначені мотиви та посилання до уваги колегії суддів Вищого господарського суду не беруться.

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в касаційному порядку, колегія суддів приходить до висновку щодо повноти встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, необхідних для правильного застосування норм матеріального права згідно встановленого процесуального порядку та про відсутність порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до вищевикладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11.12.2006 року у справі №2-1144-2006 залишити без змін.