53/215-06 Про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу та зобов'язання укласти додаткову угоду - Текст документа

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.02.2007 р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 р. відмовлено в позові Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Люботинська птахофабрика" про стягнення 12 697,24 грн. заборгованості та зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду щодо оформлення обсягів спожитого у січні-лютому 2006 р. газу за ставкою оподаткування ПДВ у розмірі 20 %.

Суд мотивував своє рішення тим, що постановою Кабінету Міністрів України № 244 "Про внесення змін до постанови КМУ від 27.12.2001 р. № 1729 "Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом", передбачено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ -тепло", а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача -платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів.

У пункті 1.2 договору на постачання природного газу № 06/05-2849 від 30.12.2005 р. укладеного між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Харківгаз" зазначено, що газ поставляється за даним договором, отриманий НАК "Нафтогаз України" за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та переданий ДК "Газ України" за договором купівлі-продажу між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Газ України".

Таким чином, зазначає суд, вимога про стягнення з відповідача ставки податку на додану вартість у розмірі 20 % за поставлений у січні-лютому 2006 році природний газ з безпідставною.

Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського суду скаржник просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема скаржник зазначає, що він отримав природний газ від ДК "Газ України" у лютому 2006 році за ціною з урахуванням податку на додану вартість.

Скаржник виконав свої податкові зобов'язання, сплативши постачальнику природного газу його вартість з урахування ПДВ у розмірі 20 %.

Крім того, з листів ДК "Газ України" № 31/17-3353 від 15.03.2006 р. та № /10-3411/2800 від 16.03.2006 р. вбачається, що з 01.02.2006 р. імпортований природний газ НАК "Нафтогаз України" отримує на підставі зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання міжнародних договорів.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між відкритим акціонерним товариством "Харківгаз" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Торговий дім "Люботинська птахофабрика" (споживач) 28.12.2005 р. укладено договір № 11П-39ГК на постачання природного газу промисловим та комунально-побутовим споживачам, які є платниками податку на додану вартість відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживача природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору.

В п. 1.2 договору зазначено про те, що газ, який передається за даним договором, отриманий за договором купівлі-продажу природного газу між ДК "Газ України " НАК "Нафтогаз України" та постачальником.

Частиною 4 договору визначено ціну газу, відповідно до якої ціна за 1000,0 куб.м. газу (без урахування вартості транспортних послуг) складає 450,46 грн. Постачання природного газу проводилось на умовах застосування нульової ставки ПДВ.

Ціна, що вказана в даному договорі, визначена на день його підписання і може змінюватись відповідними рішеннями компетентних державних органів України та наказами НАК "Нафтогаз України". У разі зміни ціни, нова ціна приймається сторонами до виконання без складання додаткової угоди, про що постачальник письмово інформує споживача.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач договірні зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується копіями виписок з банку.

Між позивачем та відповідачем 28.02.2006 р. укладено угоду про розірвання договору від 28.12.2005 р. № 11П-39ГК.

Умовами угоди визначено, що дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Зобов'язання та права сторін за договором, припиняються з моменту набрання чинності цією угодою.

Відкрите акціонерне товариство "Харківгаз" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12 697,24 грн., що складається з суми ПДВ за спожитий у січні-лютому 2006 р. спожитий природний газ та просить зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду до договору на постачання природного газу щодо оформлення обсягів спожитого у січні-лютому 2006 р. газу за ставкою оподаткування ПДВ у розмірі 20 %.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 (1729-2001-п) р. затверджений Порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом.

У редакції положень цього Порядку, які були чинні на час укладення договору, потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольнялась, зокрема, з ресурсів НАК "Нафтогаз України", отриманого за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) встановлено, що операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2006 р. № 244 (244-2006-п) внесені зміни по постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1720 (1720-2001-п) , які набувають чинності з 01.01.2006 р. та відповідно до яких потребу в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється, зокрема, з ресурсів НАК "Нафтогаз України", отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.

Положення ст. 8 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) щодо застосування нульової ставки ПДВ при реалізації природного газу відтворене в п.3 постанови.

Пунктом 1 Порядку забезпечення споживачів природним газом встановлено, що Мінпаливенерго і Мінекономіки разом з НАК "Нафтогаз України" щороку розробляють прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу з урахуванням потреб у ньому національної економіки, бюджетних установ та організацій, населення, можливостей газотранспортної системи і не пізніше 20 грудня, що передує плановому, подають на затвердження Кабінету Міністрів України.

Постачання природного газу промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання здійснюється в обсягах, що не перевищують нормативів, встановлених ліцензійними умовами ( п.9 постанови).

Отже, зміна умов договору щодо джерела ресурсів поставки природного газу, наслідком якого є порядок справляння податку на додану вартість, здійснюється у відповідності до порядку розподілу ресурсів уповноваженими органами.

Донарахування позивачем у спірному періоді податку на додану вартість на ціну газу, суперечить умовам договору та не підтверджується відповідними правовими нормами.

З договору № 06/05-2849 від 30.12.2005 р. на постачання природного газу, який укладений між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Харківгаз" вбачається, що газ, який поставляється за даним договором, отриманий НАК "Нафтогаз України" за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів та переданий ДК "Газ України" за договором купівлі-продажу між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Газ України".

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення 12 697,24 грн. -ставки ПДВ у розмірі 20 % за поставлений відповідачу у січні-лютому 2006 р. природний газ, є безпідставною.

Суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо безпідставності вимоги про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору на постачання природного газу № 11П-39ГК, оскільки визначення ставки податку на додану вартість не є предметом домовленості сторін у договорі, а визначається виключно відповідним законодавством України та на момент звернення з такою вимогою, правовідносин між сторонами вже не існувало позаяк, 28.02.2006 р. між сторонами укладено угоду про розірвання договору № 11П-39ГК від 28.12.2005 р. на постачання природного газу.

Твердження скаржника про те, що судами не надано юридичної оцінки листам ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" від 15.03.2006 р. та від 16.03.2006 р. до уваги не приймається та спростовується матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 111-5 та ч.1,2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Iнші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Харківським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.