ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2007 р.
№ 22/281 ( rs27961 ) (rs27961)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. -головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Iноземного підприємства "Агропродукти
Вільд-Україна", Черкаська область, на рішення Господарського суду
міста Києва від 9 червня 2005 року у справі № 22/281 ( rs27961 ) (rs27961)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Енергогазінвестсоюз", м. Київ, до Міжнародної інноваційної
корпорації трансферу захищених технологій "Мікта", м. Київ, про
визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22 грудня 2003
року № 86/21 та за зустрічним позовом Міжнародної інноваційної
корпорації трансферу захищених технологій "Мікта" до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Енергогазінвестсоюз", про визнання
права власності,
за участю представників сторін:
скаржника -Iноземного підприємства "Агропродукти
Вільд-Україна" -Денисенко Б.М. (дов. № 010-03/07 від 18.05.2007
р.); ліквідатор СГ ВАТ "Росток" -Нікіфоров I.К. (ухвала
Господарського суду Черкаської області від 16.03.2006 р. у справі
№ 14/547);
позивача -не з'явилися;
відповідача -не з'явилися;
встановив:
У травні 2005 року позивач -Товариство з обмеженою
відповідальністю "Енергогазінвестсоюз" пред'явив у господарському
суді позов до відповідача -Міжнародної інноваційної корпорації
трансферу захищених технологій "Мікта" про стягнення 131 898,85
грн.
Вказував на те, що 22 грудня 2003 року між ним (продавцем) та
Корпорацією "Мікта" (покупцем) було укладено в простій письмовій
формі без нотаріального посвідчення договір купівлі-продажу №
86/21 будівель та споруд сільськогосподарського призначення, які
розташовані на земельній ділянці за адресою: с. Вільшанка,
Жашківський р-н, Черкаської області.
Посилаючись на ту обставину, що даний договір не був
нотаріально посвідченим, позивач просить визнати договір
купівлі-продажу № 86/21 від 22 грудня 2003 року недійсним.
Заперечуючи проти позову відповідач -Міжнародна інноваційна
корпорація трансферу захищених технологій "Мікта" у травні 2005
року пред'явив зустрічний позов до ТОВ "Енергогазінвестсоюз" про
визнання права власності.
Зустрічна позовна заява обгрунтовується законністю договору
відповідно до законодавства, яке діяло на час його укладення, а
саме відсутністю в чинному на 22 грудня 2003 року законодавстві
вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення угод
купівлі-продажу нерухомості (крім жилого будинку, квартири).
Посилаючись на ту обставину, що перехід права власності на
майно за договором купівлі-продажу № 86/21 є правомірним, позивач
за зустрічним позовом просить суд визнати за ним право власності
на майно, яке було предметом купівлі-продажу за даним договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 9 червня 2005
року у справі № 22/281 ( rs27961 ) (rs27961)
(суддя Шкурат А.М.) у
задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов
задоволено у повному обсязі.
Визнано за відповідачем право власності на майно, що було
предметом договору купівлі-продажу № 86/21 та знаходиться за
адресою: с. Вільшанка, Жашківського району Черкаської області.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог
за первісним позовом мотивоване тим, що законодавство, що діяло на
момент укладення спірного договору не встановлювало обов'язкової
нотаріальної форми для договорів купівлі-продажу нерухомості між
юридичними особами.
В частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом
рішення суду мотивоване тим, що право власності на майно за
спірним договором перейшло до відповідача за первісним позовом з
22 грудня 2003 року, тобто з моменту підписання договору, що також
передбачено пункту 2.2. договору.
У касаційній скарзі Iноземне підприємство "Агропродукти
Вільд-Україна", особа, що не була притягнута до участі у справі,
посилаючись на порушення судом норм матеріального права та
неправильне застосування норм процесуального права, просить
скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 9 червня
2005 року та направити справу на новий розгляд.
Свої касаційні вимоги Iноземне підприємство "Агропродукти
Вільд-Україна" обгрунтовує тим, що оскаржуване рішення ухвалене з
порушенням вимог ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки
стосується його прав та обов'язків як орендаря спірного майна та
СВАТ "Росток", як власника майна, що знаходиться за адресою: с.
Вільшанка, Жашківський р-н, Черкаської області.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення
місцевого господарського суду -до скасування з передачею справи на
новий судовий розгляд до місцевого господарського суду, з
наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого господарського суду не відповідає
зазначеним вимогам, оскільки не грунтується на всебічному, повному
і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності та є наслідком неправильного застосування норм
процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи 22 грудня 2003 року між ТОВ
"Енергогазінвестсоюз" (продавцем) та Корпорацією "Мікта"
(покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 86/21 будівель
та споруд сільськогосподарського призначення, які розташовані на
земельній ділянці за адресою: с. Вільшанка, Жашківський р-н,
Черкаської області.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за
первісним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу
від 22 грудня 2003 року № 86/21, місцевий господарський суд
виходив з того, що законодавство, що діяло на момент укладення
спірного договору не встановлювало обов'язкової нотаріальної форми
для договорів купівлі-продажу нерухомості, окрім житлового будинку
та квартири, а тому підстав для визнання його недійсним відсутні.
Задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом про
визнання права власності, місцевий господарський суд виходив з
того, що право власності на майно, яке є предметом купівлі-продажу
за спірним договором перейшло до позивача -ТОВ
"Енергогазінвестсоюз" на підставі договору купівлі-продажу №
59-14/02-2002 від 14 лютого 2002 року, укладеного між ним та СВАТ
"Росток", а враховуючи те, що у сторін за договором
купівлі-продажу № 59-14/02-2002 спору пов'язаного з правом
власності на майно за договором відсутні, місцевий господарський
суд дійшов висновку про правомірність переходу права власності на
майно від СВАТ "Росток" до Позивача за первісним позовом.
Проте, як зазначено у касаційній скарзі, рішення
Господарського суду міста Києва від 9 червня 2005 року у даній
справі стосується прав та інтересів СВАТ "Росток", як власника
майна, що знаходиться за адресою: с. Вільшанка, Жашківський р-н,
Черкаської області та Iноземного підприємства "Агропродукти
Вільд-Україна", як орендаря вищезазначеного майна. На
підтвердження своїх доводів скаржник посилається на рішення
Київського міжобласного апеляційного суду у справі № 08/3950 від 2
квітня 2007 року, рішення Господарського суду Черкаської області
від 3 липня 2006 року, якими вказаний договір № 59-14/02-2002 від
14 лютого 2002 року укладеного між ТОВ "Енергогазінвестсоюз" та
СВАТ "Росток" визнано недійсним.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою Iноземного
підприємства "Агропродукти Вільд-Україна" вказує, на те, що ці
факти могли бути встановлені судом першої інстанції, якщо б його,
а також СВАТ "Росток" було залучено до участі у справі.
Таким чином, колегією суддів Вищого господарського суду
України встановлено, що місцевим судом при вирішенні справи по
суті не було повно та всебічно досліджено обставини справи, у
зв'язку з чим не з'ясовано фактичного власника оспорюваного майна
та відповідно не залучено його до участі у справі, чим порушено
вимоги процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку
підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв
рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які
не були залучені до участі в справі.
Крім того у касаційній скарзі скаржник стверджує, що рішення
Господарського суду міста Києва було прийнято з порушенням
виключної і територіальної підсудності, оскільки спірне нерухоме
майно знаходиться в Черкаській області.
Під підсудністю спорів господарським судам, визначену у
статтях 13-16 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, слід розуміти розмежування компетенції стосовно
розгляду справ між окремими господарськими судами.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
усі справи, підвідомчі господарським судам,
розглядають у першій інстанції місцеві господарські суди
(господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва та Севастополя).
Компетенція зазначених судів щодо розгляду справ
розмежовується за предметними та територіальними ознаками.
Загальні правила територіальної підсудності справ визначено
статтею 15 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, поряд з якою встановлена виключна підсудність справ
статтею 16 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
справи у спорах про право власності на майно
або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про
усунення перешкод у користуванні майном розглядаються
господарським судом за місцезнаходженням майна.
Суд першої інстанції при прийнятті позовної заяви до розгляду
та порушенні провадження у справі відповідно до ст.ст. 2, 61, 64
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
був
зобов'язаний встановити обставини, визначені у ст.ст. 12-17
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо
підвідомчості та підсудності справ господарським судам з
урахуванням виключної підсудності, встановленої для розгляду
спорів про право власності на майно за його місцезнаходженням.
В силу частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни
рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або
постанови апеляційного господарського суду є порушення або
неправильне застосування норм матеріального чи процесуального
права.
Відповідно до п.7 ст.111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є
в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого
або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення
прийнято господарським судом з порушенням правил виключної
підсудності.
Оскільки предметом позову в даній справі є
матеріально-правові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю
"Енергогазінвестсоюз", про визнання права власності на майно, що
знаходиться на земельній ділянці за адресою: с. Вільшанка,
Жашківський р-н, Черкаської області, тому в даному випадку
підсудність справи повинна визначатися за правилами виключної
підсудності справ у спорах про право власності на майно, що
наведені у частині другій статті 16 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме, -за місцезнаходженням
спірного майна.
Отже, допущена судом першої інстанції помилка у застосуванні
норм процесуального права призвела до розгляду справи судом, якому
дана справа не підсудна.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва
від 9 червня 2005 року у справі № 22/281 ( rs27961 ) (rs27961)
слід
скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського
суду Черкаської області.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід
врахувати вищенаведене, зокрема, розглянути питання про участь у
справі СВАТ "Росток" та Iноземного підприємства "Агропродукти
Вільд-Україна", повно та об'єктивно дослідити й оцінити надані
докази, встановити дійсні права й обов'язки сторін, і залежно від
встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що
регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й
обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Iноземного підприємства "Агропродукти
Вільд-Україна" задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 9 червня 2005
року у справі № 22/281 ( rs27961 ) (rs27961)
скасувати.
Справу № 22/281 ( rs27961 ) (rs27961)
передати на новий розгляд до
Господарського суду Черкаської області.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська