Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:

Невдашенко Л.П.

Михайлюка М.В.

Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Iнформаційні системи бізнесу"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 року

у справі№ 21/522 (rs561615) господарського суду міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Iнформаційні системи бізнесу"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форест"

про

стягнення 596 999,22 грн.

за участю представників сторін:

позивача

не з'явились,

відповідача

Заворотько С.П., Максименко Г.М.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м.Києва від 20.12.2006 р. у справі № 21/522 (rs561615) (суддя: Шевченко Е.О.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 197580 грн. боргу, 79608 грн. пені, 17782,20 грн. 3 % річних та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. (судді: Алданова С.О., Борисенко I.В., Шипка В.В.) зазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановив апеляційний господарський суд, 25.10.2001 р. сторони у справі уклали договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно з яким позивач продав, а відповідач купив належні позивачу 12/100 частин нежитлових приміщень (або 3/100 від всього домоволодіння) в будинку площею 2480,4 м-2, за адресою: м. Київ, пр-т Космонавта Комарова/ бульвар Iвана Лепсе, буд. 38/57. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Л.С. та зареєстровано в реєстрі за № 2821.

Відповідно до п.3 договору вартість відчужуваних 12/100 частин нежитлових приміщень складає 796080 грн. Покупець (відповідач) перераховує продавцю (позивачу) грошові кошти на поточний рахунок таким чином: 05.10.2001 р. по платіжному дорученню № 4417 - 10000 грн.; до 22.10.2001 р. по платіжному дорученню № 4485 - 321000 грн.; до 22.11.2001 р. - 267500 грн.; до 14.12.2001 р. - 65860 грн.; до 14.01.2002 р. - 65860 грн.; до 14.02.2002 р. - 65860 грн.

Відповідач розрахунки за придбані приміщення здійснив частково у сумі 598500 грн., а саме: 27.09.2001 р. - 10000 грн., 29.10.2001 р. - 321000 грн., 30.10.2001 р. - 20000 грн., 20.11.2001 р. - 247500 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 197580 грн.

Апеляційний господарський суд з'ясував, що з позовною заявою про стягнення з відповідача боргу, пені, 3 % річних та збитків ТОВ "Iнформаційні системи бізнесу" звернулось до господарського суду 04.10.2006 року. В позовній заяві позивач просив поновити пропущений строк позовної давності.

Також позивач подав до суду першої інстанції клопотання № 6В20 від 20.11.2006 р. про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, з огляду на такі обставини: судовий процес, який був ініційований відповідачем до позивача про зменшення купівельної ціни придбаних за Договором купівлі-продажу нежитлових приміщень (справа № 12/49); неможливість подання позову через арешт коштів позивача на поточному рахунку, що унеможливлювало сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; необхідність проведення експертно-оціночних робіт по оцінці нежитлового приміщення, за адресою: м. Київ, пр-т Комарова, буд. 38/57.

До винесення рішення у справі відповідач подав до суду заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Місцевий господарський суд, виходячи з вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України (435-15) , визнав причини пропуску строку позовної давності поважними і поновив пропущений строк. Однак, які саме причини пропуску позивачем строку позовної давності суд визнав поважними та з яких мотивів, в оскаржуваному рішенні не зазначено.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України (435-15) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України (435-15) за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що оскільки останнім строком сплати коштів за придбані нежитлові приміщення є 14.02.2002 р., то перебіг позовної давності починається з 15.02.2002 р., а закінчується строк позовної давності 15.02.2005 р. Таким чином, позивач подав позов з пропуском позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 266, 267 ЦК України (435-15) , зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку позовної давності з огляду на наступне.

З аналізу ст. 53 ГПК України (1798-12) вбачається, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про необхідність проведення експертно-оціночних робіт нежитлового приміщення як підставу для відновлення пропущеного строку, оскільки відсутність експертної оцінки майна не перешкоджала позивачу звернутись з позовом для стягнення боргу за договором.

Подання відповідачем позову про зменшення купівельної ціни та розгляд справи № 12/49 також не обмежувало прав позивача на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу.

Як зазначив апеляційний господарський суд, наведені позивачем причини пропуску строку позовної давності не можуть вважатись поважними в розумінні ст. 267 ЦПК України (1618-15) , оскільки з доводів позивача та матеріалів справи не вбачається об'єктивно непереборних обставин, які перешкодили позивачу подати позовну заяву у встановлений законом строк.

За таких обставин, апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що сплив строк позовної давності.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційним господарським судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування законної та обгрунтованої постанови не вбачається.

Крім того, відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 року у справі № 21/522 (rs561615) залишити без змін.