14/11-62 Про стягнення заборгованості - Текст документа

В січні 2006 року Державне Відкрите акціонерне товариство "Луганськвуглересурси" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення основного боргу у розмірі 25 426,39 грн., 337 368,13 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 76 799,47 грн.

В подальшому, зменшивши на підставі ст.22 ГПК України (1798-12) розмір позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача лише інфляційні витрати та 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2007 року (суддя Марченко О.А.) позов задоволено повністю, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" на користь Державного Відкритого акціонерного товариства "Луганськвуглересурси" 337 368,13 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 76 799,47 грн., 4 141,68 грн. витрат по сплаті державного мита та 111,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2007 року (судді Мирошниченко С.В., Колядко Т.М., Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2007р. у справі №14/11-62 (rs439116) залишено без змін.

В касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Донбасенерго" просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2007 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2007 року у справі №14/11-62 (rs439116) з підстав порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити Державному Відкритому акціонерному товариству "Луганськвуглересурси" у задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник посилається на невірне застосування судами першої та апеляційної інстанції частини 2 статті 164 ЦК УРСР (1540-06) , частини 2 статті 1, статті 528 та частини 2 статті 625 ЦК України (435-15) .

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.04.2003 року між Міністерством палива та енергетики України, Державним Відкритим акціонерним товариством "Луганськвуглересурси", Відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго", Відкритим акціонерним товариством "Донбасенерго", Відкритим акціонерним товариством "Центренерго" укладено мирову угоду №08/7 "Про закінчення виконавчого провадження за постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві", за якою відповідач взяв на себе зобов"язання по погашенню боргу у розмірі 3 465 528,59 грн. перед позивачем у відповідності до графіку проведення платежів, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2003р. у справі №20/89-5/15 на підставі статті 78, пункту 7 статті 80 ГПК України (1798-12) затверджено вищевказану мирову угоду.

Судом першої інстанції встановлено факт часткового виконання відповідачем умов мирової угоди.

Згідно частини 2 статті 11 ЦК України (435-15) підставою виникнення цивільних прав та обов"язків є договори та інші правочини.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Згідно ст.ст. 525,526 ЦК України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних в порядку частини 2 статті 625 ЦК України (435-15) , суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що між сторонами виникли цивільні права і обов"язки внаслідок укладення мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду та в порядку статті 115 ГПК України (1798-12) і статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) підлягає обов"язковому виконанню.

Дані висновки судів відповідають вимогам закону та грунтуються на матеріалах справи.

Так, згідно статті 520 ЦК України (435-15) боржник у зобов"язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Статтею 521 цього ж Кодексу передбачена письмова форма правочину щодо заміни боржника у зобов"язанні, що і було зроблено сторонами внаслідок укладення мирової угоди.

Також, статтею 522 ЦК України (435-15) передбачено право нового боржника у зобов"язанні, в даному випадку відповідача, висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Проте, передбаченого статтею 522 ЦК України (435-15) відповідачем зроблено не було, а навпаки, укладаючи мирову угоду, погоджуючи графіки проведення платежів та здійснюючи часткове виконання цієї угоди, відповідач прийняв її умови, однак своєчасно її не виконав.

Згідно ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на факт підпорядкування останнього Міністерству палива та енергетики України, яке фактично є боржником перед позивачем, не звільняє його від обов"язку виконання зобов"язань, взятих умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Посилання касаційної скарги на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема незастосування до спірних правовідносин частини 2 статті 164 ЦК УРСР (1540-06) та статті 528 ЦК України (435-15) , які визначають обов"язок боржника особисто виконати зобов"язання у випадку його невиконання або неналежного виконання іншою особою, не заслуговують на увагу, оскільки норми вказаних статтей не звільняють відповідача від обов"язкового виконання ухвали суду від 28.05.2003 року про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги щодо неправомірності застосування до спірних правовідносин норм ст.625 ЦК України (435-15) про нарахування позивачем витрат, пов'язаних з індексом інфляції та 3% річних з посиланням на відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, оскільки, як зазначалось вище, між сторонами внаслідок укладення мирової угоди про переведення боргу на відповідача, виникли саме цивільні права і обов"язки щодо обумовленого розміру заборгованості та виконання умов мирової угоди.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права.

За таких обставин, прийняті у справі рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2007р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2007р. у справі №14/11-62 (rs439116) залишити без змін.