ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 р.
№ 24/429/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. -головуючого,
Владимиренко С.В.,
Плюшка I.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2
на рішення
господарського суду Запорізької області від 09 листопада 2006
року
у справі
№ 24/429/06
господарського суду
Запорізької області
за позовом
СПД -фізичної особи ОСОБА_3
до
Орендного підприємства Міжміське бюро технічної
інвентаризації
про
визнання права власності
за участю представників сторін
від позивача та відповідача -
не з'явилися, від скаржників -ОСОБА_4
В С Т А Н О В И В :
СПД -фізична особа ОСОБА_3 звернувся до господарського суду
Запорізької області із позовом до Орендного підприємства
Міжміського бюро технічної інвентаризації про визнання права
власності на нерухоме майно, його реєстрацію та присвоєння
поштової адреси.
В обгрунтування позовних вимог СПД -фізична особа ОСОБА_3
посилається на ст.ст. 319, 331, 376, 391, 392 Цивільного кодексу
України, ст. 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 1
Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме
майно та їх обмежень" ( 1952-15 ) (1952-15)
, зазначаючи про виникнення
необхідності зареєструвати своє право власності на об'єкти
нерухомості.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
09.11.2006 у справі №24/429/06 (суддя Азізбекян Т.А.) позов
задоволено.
Громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою в порядку ст.107
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у якій просять рішення господарського
суду Запорізької області від 09.11.2006 у справі № 24/429/06
скасувати, в задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2 вказують на
порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального
права, оскільки місцевим судом було прийнято рішення, що
стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі
у справі.
Громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначають про порушення та
неправильне застосування місцевим господарським судом норм
матеріального права, зокрема, ст.ст. 328, 376, 392 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази,
які підтверджують будівництво спірного нерухомого майна саме
СПД -фізичною особою ОСОБА_3 та надання йому земельної ділянки під
збудоване нерухоме майно, що вказує на відсутність права власності
та користування спірними нерухомими об'єктами.
Вищим господарським судом України ухвалою від 11.06.2007 у
справі №24/429/06 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від
25.06.2007 у справі № 2-96/06 призначено наступну колегію суддів:
Самусенко С.С.-головуючий (доповідач), Владимиренко С.В., Плюшко
I.А.
Сторони процесуальним правом участі їх повноважних
представників сторін в судовому засіданні касаційної інстанції не
скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника
скаржників, обговоривши доводи касаційної скарги з дотриманням меж
перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права місцевим
господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Якщо рішення місцевого або постанова апеляційного
господарського суду стосуються прав і обов'язків осіб, які не були
залучені до участі у справі, зазначені особи користуються правом
касаційного оскарження судових актів, що стосуються їх прав і
обов'язків, на підставі ст. 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2 оскаржують рішення господарського
суду першої інстанції, яким визнано право власності за
СПД -фізичною особою ОСОБА_3 на нерухоме майно, з присвоєнням
поштової адреси, та зобов'язано Орендне підприємство Міжміське
бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію об'єктів
нерухомого майна, а саме: літ. А -будівля майстерні, літ.
Б -гараж, літ. В -недобудований гараж № 3, № 4 -гараж № 4, №
5 -гараж № 5, № 6 -гараж № 6, № 7 -гараж № 7, № 8 -гараж № 8, №
9 -гараж № 9, № 10 -гараж № 10, № 11 -гараж № 11, № 12 - гараж №
12, № 13 -гараж № 13, № 14 -гараж №14, № 15 -гараж № 21, №
16 -гараж № 22, № 17 -гараж № 23, № 18 -гараж №24, № 19 -гараж №
25, № 20 -гараж № 26, № 21 -гараж № 27, № 22 -гараж № 28, №
23 -гараж № 29, літ. Г -гараж № 2, літ. Д -фундамент під гараж №
34, літ. Ж -гараж №15-20а, літ. З -гараж № 30-33, що розташовані
за адресою: м. Запоріжжя, вул.Доблесна.
Відповідно до ст. 328 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право власності
набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із
правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо
інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права
власності не встановлена судом.
Згідно ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право власності
на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду
визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на
земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови
надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже
збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може
визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно
збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Зі змісту ст. 392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що
власник майна може пред'явити позов про визнання його права
власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою
особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його
право власності.
Враховуючи те, що господарським судом першої інстанції не
були витребувані докази, що підтверджують будівництво спірного
нерухомого майна СПД -фізичною особою ОСОБА_3 та надання йому
земельної ділянки під збудоване нерухоме майно, вбачається, що
докази прав власності та користування спірними нерухомими
об'єктами СПД -фізичною особою ОСОБА_3 не досліджено.
Громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2 у касаційній скарзі стверджують,
що СПД -фізична особа ОСОБА_3 не являється власником або
користувачем спірних нерухомих об'єктів, а також земельної
ділянки, на якій вони розташовані, тому визнання за ним права
власності на спірні гаражі порушують права скаржників та інших
громадян, якими ці гаражі були збудовані та належать на праві
користування.
Згідно п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації
прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом
Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 ( z0157-02 ) (z0157-02)
,
державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють
підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТI) у межах
визначених адміністративно-територіальних одиниць.
За п.6.1 Тимчасового положення оформлення права власності на
об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право
власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування.
Місцевим господарським судом не враховано, що відповідно до
вказаного Тимчасового положення Орендне підприємство Міжміське
бюро технічної інвентаризації здійснює лише реєстрацію прав
власності на нерухоме майно, тому є неналежним відповідачем щодо
вимог СПД -фізичної особи ОСОБА_3 про визнання права власності на
спірне нерухоме майно.
Разом з тим, господарський суд не притягнув до участі у
справі відповідні органи, які здійснюють оформлення права
власності на нерухоме майно.
Таким чином, в даному випадку наявні підстави визнати, що
касаційна скарга громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягає частковому
задоволенню, враховуючи, що вирішення спору без участі громадян
ОСОБА_1, ОСОБА_2 обмежило їх право на захист своїх прав та
інтересів при розгляді справи № 24/429/06 в місцевому
господарському суді.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України
скасовує рішення господарського суду Донецької області, а справу
направляє на новий розгляд до суду першої інстанції згідно п.3
ст.111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід
вирішити процесуальне питання про залучення громадян ОСОБА_1,
ОСОБА_2 до участі у даній справі, дослідити належним чином наявні
матеріали справи та, при необхідності, додатково витребувані,
всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності та прийняти відповідне законне
рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від
09.11.2006 у справі №24/429/06 скасувати.
Справу № 24/429/06 передати до господарського суду
Запорізької області на новий розгляд.
Головуючий С. Самусенко
Судді С. Владимиренко
I. Плюшко