ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 р.
№ 2-20/11028-2005
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г.
Кривда Д. С.
розглянувши
касаційну скаргу
Малого підприємства "ВінніСофт"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
13.09.2005 року
по справі
№ 2-20/11028-2005 Господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом
Малого підприємства "ВінніСофт"
до
Виконавчого комітету Керченської міської ради
третя особа
Управління культури Керченської міської ради
про
спонукання до укладення договору,
За участю представників сторін:
від позивача:
не з'явився
від відповідача:
не з'явився
від третьої особи:
не з'явився
Ухвалою від 29.05.2007 року колегії суддів Вищого
господарського суду України, касаційна скарга Малого підприємства
"ВінніСофт" була прийнята до провадження новоутвореною колегією
суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий -Муравйов О.В.,
судді Полянський А.Г., Коробенко Г.П., а розгляд справи був
призначений на 26.06.2007 року.
Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого
господарського суду України від 26.06.2007 року розгляд касаційної
скарги здійснюється колегією суддів у складі: Муравйов О. В.
(головуючий), Полянський А. Г., Кривда Д. С.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
Представники сторін та третьої особи в судове засідання
26.06.2007 року не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду
скарги повідомлені заздалегідь належним чином. Суд касаційної
інстанції вважає, що неявка представників сторін та третьої особи
не перешкоджає розгляду скарги за наявними матеріалами відповідно
до ст. 75, 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з чим повний
текст постанови направляється сторонам та третій особі у
визначеному законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, Мале підприємство
"ВінніСофт" звернулось до Господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Керченської
міської ради про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу
приміщень у будинку в. м. Керчі, вул. Радянська 21/12, загальною
площею 208,14 кв.м.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.08.2005 року по справі № 2-20/11028-2005 (суддя Луцяк М. I.),
позовні вимоги задоволені повністю: вирішено спонукати Виконавчий
комітет Керченської міської ради укласти з Малим підприємством
"ВінніСофт" договір купівлі-продажу приміщень у будинку в м.
Керчі, вул. Радянська, 21/12, загальною площею 208,14 кв. м. на
умовах згідно типового проекту договору, наданого позивачем;
скасувати заходи забезпечення позову, а саме заборону Виконавчому
комітету Керченської міської ради, іншим особам здійснювати
будь-які дії по виселенню Малого підприємства "Вінні-софт" з
орендованих приміщень у м. Керч, вул. Радянська, 21/12, загальною
площею 208,14 кв. м., які застосовані ухвалою від 14.07.2005 р.;
стягнути з Виконавчого комітету Керченської міської ради на
користь Малого підприємства "ВінніСофт" 85 грн. витрат по оплаті
держмита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.09.2005 року (головуючий суддя Сотула В. В., судді Горошко
Н. П., Плут В. М.) апеляційна скарга Виконавчого комітету
Керченської міської ради задоволена: рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2005 року по справі
№2-20/11028-2005 скасовано. Постановлено нове рішення, яким в
позові Малому підприємству "ВінніСофт" до Виконавчого комітету
Керченської міської ради про спонукання до укладення договору
купівлі-продажу відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою по справі постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду, Мале
підприємство "ВінніСофт" звернулось до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2005
року скасувати, а рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 02.08.2005 року -залишити без змін.
В касаційній скарзі заявник стверджує про порушення
апеляційним господарськими судами норм матеріального та
процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу на час розгляду справи у Вищому
господарському суді України не наданий, що не перешкоджає розгляду
касаційної скарги по суті.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених
фактичних обставин справи правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла наступного висновку.
Як встановлено апеляційним господарським судом, на підставі
договору оренди від 01.03.1999 № 01/237 (арк.с. 12-16) Відділ
культури Керченського виконавчого комітету передав, а Мале
підприємство "ВінніСофт" прийняло в строкове платне володіння
частину нежитлових приміщень в будинку, розташованих у місті
Керчі, по вул. Радянська, 21. Строк дії договору встановлено
сторонами з 01.03.1999 по 01.03.2004. Пунктом 6.1 договору
передбачено право орендаря з дозволу орендодавця здійснювати
поточний ремонт, реконструкцію і технічне переоснащення
орендованих приміщень.
Загальна площа орендованих приміщень відповідно до акту
приймання-передачі орендованих приміщень за договором № 01/237 від
01.03.1999 склала 208,14 кв.м. Приміщення для використання їх з
метою, зазначеною в договорі, потребували капітального і поточного
ремонту.
У зв'язку із зазначеними обставинами, позивачем 01.06.1999 із
Закритим акціонерним товариством "Утес" було укладено договір на
виконання капітального ремонту приміщень по вул. Радянська, 21.
Вартість робіт визначена в договорі сумою 6564,00 грн. Додатковою
угодою від 29.07.1999 визначено перелік додаткових робіт на суму
3300,00 грн. Факт виконання робіт підтверджується актами приймання
виконаних робіт. Вказані роботи сплачені позивачем на суму 9864,00
грн.
Згідно довідки Малого підприємства "ВінніСофт" ним також були
виконані роботи за рахунок власних коштів підприємства на суму
11245,00 грн.
Відповідно до експертної оцінки, яка виконана на дату
передання майна в оренду в 1999 році, залишкова вартість об'єкта,
що орендувався позивачем, складала - 44678,00 грн.
Отже, виходячи з того, що невід'ємні поліпшення орендованого
майна були здійснені на суму 21109,00 грн. (9864,00 + 11245,00
грн.) і того, що об'єкт оренди рішенням 23 скликання 27 сесії
Керченської міської ради був включений до переліку об'єктів, які
підлягають приватизації шляхом викупу в 2001-2002 роках, позивач
вважає, що він, на підставі пункту 51 Державної програми
приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про
державну програму приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
, має право на викуп
орендованого майна.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не
погоджується з твердженнями Малого підприємства "ВінніСофт", з
огляду на таке.
Так, відповідно до статті 25 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, приватизація
об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Згідно статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
до об'єктів
малої приватизації відносяться: цілісні майнові комплекси
невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою
приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно;
об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Iніціатива щодо приватизації вказаних об'єктів відповідно до
частини 3 статті 7 Закону може виходити від відповідних органів
приватизації або, що визнається касаційною інстанцією, покупців.
Частиною 4 статті 7 Закону передбачено подання покупцем
відповідної заяви і додаткових документів.
Відповідно до Порядку подання та розгляду заяв на
приватизацію об'єктів груп А, Д, а також групи Ж (які підлягають
приватизації способами, встановленими для об'єктів малої
приватизації), затвердженого наказом Фонду державного майна від
17.04.1998 № 772 ( z0400-98 ) (z0400-98)
, заява про включення до переліку є
типовою і складається у визначеній формі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з апеляційним господарським судом в тому, що такої
заяви Мале підприємство "ВінніСофт" не подавало.
Керченська міська рада, що визнається касаційною інстанцією,
ініціатором включення спірного об'єкта до переліку об'єктів, що
підлягають приватизації, також не виступала.
Севастопольським апеляційним господарським судом встановлено,
що рішення Керченської міської ради від 27.12.2001р., на яке
посилається позивач, приймалось на підставі заяв інших покупців -
Шляпцевої М.А., яка орендувала інше приміщення площею 62 кв.м,
розташоване по вул. Радянська, 21/12 у місті Керчі згідно з
договором оренди від 01.01.2002р. та Хоміч Н.С., яка орендувала
приміщення площею 62 кв.м, розташоване у тій же будівлі по вул.
Радянська, 21 у місті Керчі.
Також суд касаційної інстанції враховує, що ані судом першої
інстанції, ані апеляційним господарським судом не встановлено, що
позивач звертався до відповідача з пропозицією щодо укладення
договору оренди в порядку, передбаченому ст.ст. 179, 181, 184 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Щодо здійсненого поліпшення орендованого майна, на яке
посилається Мале підприємство "ВінніСофт", апеляційним
господарським судом встановлено таке.
Так, рішенням 19 сесії 23 скликання Керченської міської ради
від 14.12.2000р. затверджено Положення про Комітет про передачу в
оренду майна комунальної власності і дозволу на проведення
капітального ремонту, визнання витрат орендарів.
Згідно пункту 2.7 вказаного Положення, Комітет приймає
рішення про згоду на здійснення поліпшення орендованого майна. На
підставі протоколу засідання Комітету матеріали стосовно понесених
витрат направляються для подальшої роботи щодо приватизації
відповідно до чинного законодавства (пункт 4.3 Положення).
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з апеляційною інстанцією в тому, що рішення про
надання згоди на здійснення поліпшення орендованого майна
Комітетом відносно Малого підприємства "ВінніСофт" не приймалось.
Згідно протоколу № 13 від 21.12.2001 Комітетом про передачу в
оренду майна комунальної власності і дозволу на проведення
капітального ремонту, визнання витрат орендарів, у наданні дозволу
на проведення невід'ємних поліпшень було відмовлено.
Відповідно до пункту 2.2 Порядку оцінки орендованого
нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійсненні за
час його оренди, під час приватизації, затвердженого наказом Фонду
державного майна України від 27.02.2004р. № 377 ( z0343-04 ) (z0343-04)
, до
переліку документів, що підтверджують здійснення орендарем
поліпшень повинна входити проектно-кошторисна документація на
проведення поліпшень, яка погоджена з орендодавцем.
Такого документа в порушення статей 33, 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
позивачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному
господарському суду не надано, тобто, з чим погоджується касаційна
інстанція, сторонами не були погоджені ані обсяг, ані вартість
поліпшень орендованого майна.
Відповідно до пункту 51 Державної програми приватизації на
2000-2002 роки у разі прийняття рішення про приватизацію
орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення)
орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за
згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення
орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного
об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків
залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна
(будівлі, споруди, приміщення).
Щодо застосування Господарським судом Автономної Республіки
Крим положень наведеної норми, то колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що суд першої інстанції хибно
застосував зазначену вище норму, оскільки, як вірно зазначено
Севастопольським апеляційним господарським судом, відсутнє саме
рішення щодо приватизації об'єкта, орендованого позивачем, а також
відсутня належним чином оформлена згода орендодавця на здійснення
поліпшень орендованого нерухомого майна.
З огляду на викладене, Севастопольський апеляційний
господарський суд, на думку касаційної інстанції, дійшов вірного
висновку про незаконність винесеного судом першої інстанції
рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог
Малого підприємства "ВінніСофт".
З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України
вважає, що підстав для скасування постанови Севастопольського
апеляційного господарського суду від 13.09.2005 року в даному
випадку немає, а тому касаційна скарга Малого підприємства
"ВінніСофт" задоволенню не підлягає.
Iнші доводи, викладені Малим підприємством "ВінніСофт" в
касаційній скарзі, не приймаються Вищим господарським судом
України, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених
місцевим та апеляційним судами обставин справи, що не входить до
компетенції суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Малого підприємства "ВінніСофт" залишити без
задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.09.2005 року по справі № 2-20/11028-2005 залишити без змін.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
А. Г. Полянський
Д. С. Кривда
Д.С. Кривда