ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 р.
№ 16/403пд ( rs385133 ) (rs385133)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Кота О.В.,
суддів:
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.,
розглянув касаційні скарги
1)Товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробниче об'єднання "Апекс"
2) Малого приватного науково-виробничого підприємства "Апекс"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2007р.
у справі
№16/403пд ( rs385133 ) (rs385133)
господарського суду Донецької області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз"
до
1)Товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробниче об'єднання "Апекс"
2) Малого приватного науково-виробничого підприємства "Апекс"
про
визнання недійсним договору №12/05-1 від 05.12.2005р.,
за участю представників:
- позивача: Верещака Б.I., дов. №9 від 30.01.2006р.;
- відповідача1: не з'явились;
- відповідача2: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю
"Компанія "Агро-Союз" звернулося до господарського суду Донецької
області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним
договір №12/05-1 від 05.12.2005р., укладений між Товариством з
обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Апекс"
та Малим приватним науково-виробничим підприємством "Апекс",
посилаючись на те, що оскаржуваний договір укладений після арешту
та заборони відчуження майна Товариства з обмеженою
відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Апекс", всупереч
ч.6 ст.24, ст.55 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
, оформлений з метою ухилення Товариства з обмеженою
відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Апекс" від
виконання рішення господарського суду від 14.02.2006р. всупереч
приписам п.9 ч.2 ст.129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.11
Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, ст.115 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 1, 24, 30 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, ст.382 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не містить
істотних умов договору купівлі-продажу у відповідності до приписів
ч.1 ст.638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч.2 ст.180 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, підписаний всупереч приписів ст.238 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
представником від обох сторін Биковським С.В., який є
засновником та власником відповідачів.
Рішенням господарського суду Донецької області від
22.01.2007р. у справі №16/403пд (суддя Манжур В.В.) відмовлено у
задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю
"Компанія "Агро-Союз" до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробниче об'єднання "Апекс" та Малого приватного
науково-виробничого підприємства "Апекс" про визнання недійсним
договору №12/05-1 від 05.12.2005р.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції
послався на те, що при укладанні договору між товариством з
обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Апекс" та
малим приватним науково-виробничим підприємством "Апекс",
сторонами не були порушені вимоги Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, законів та інших актів цивільного законодавства. Суд
також зазначив, що хоча договір підписаний однією особою, але ця
особа діяла в інтересах тієї юридичної особи, представником якої
вона була, а підписання договору однією особою не говорить про
порушення інтересів сторін. Крім того, у діючому законодавстві не
має норми права яка б забороняла одній особі представляти одразу
інтереси декілька інших осіб.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
04.04.2007р. у справі №16/403пд (колегія суддів у складі
головуючого судді Колядко Т.М., суддів Мирошниченка С.В., Скакуна
О.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Компанія "Агро-Союз" задоволено. Рішення господарського суду
Донецької області від 22.01.2007р. по справі №16/403пд скасовано.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія
"Агро-Союз" задоволено. Визнано недійсним договір №12/05-1 від
05.12.2005р., укладений між Товариством з обмеженою
відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Апекс" та малим
приватним науково-виробничим підприємством "Апекс". Стягнуто з
товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче
об'єднання "АПЕКС" на користь товариства з обмеженою
відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" витрати по сплаті держмита
в сумі 21,25грн. та з малого приватного науково-виробниче
підприємства "АПЕКС" на користь товариства з обмеженою
відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" витрати по сплаті держмита
в сумі 21,25грн. Стягнуто на користь Державного бюджету України
штраф в сумі 510грн. відповідно з товариства з обмеженою
відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АПЕКС" та з малого
приватного науково-виробниче підприємства "АПЕКС".
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та
задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою
відповідальністю "Компанія "Агро-Союз", суд апеляційної інстанції
погодився з викладеною в рішенні суду правовою оцінкою спірного
договору, зокрема: щодо правової природи договору, наявності
істотних умов, однак визнав помилковим висновок суду першої
інстанції, що при укладенні договору і його підписанні Биковським
С.В., який діяв одночасно як представник ТОВ "Науково-виробниче
об'єднання "АПЕКС" та малого приватного науково-виробниче
підприємства "АПЕКС", не було порушення вимог ст.238 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, апеляційний господарський суд зазначив про
невиконання відповідачами його вимог про надання статутів та
установчого договору, що позбавило суд апеляційної інстанції
можливості проаналізувати зазначені документи, але з врахуванням
приписів ст.92 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
апеляційний
господарський суд визнав недійсним оскаржуваний договір №12/05-1
від 05.12.2005р., укладений між ТОВ "Науково-виробниче об'єднання
"Апекс" та малим приватним науково-виробничим підприємством
"Апекс", на підставі ст.215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
внаслідок суперечності приписам ч.3 ст.238 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
яка обмежує право представника на вчинення правочинів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче
об'єднання "Апекс", Мале приватне науково-виробниче підприємство
"Апекс" звернулися до Вищого господарського суду України з
касаційними скаргами на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 04.04.2007р. у справі №16/403пд
( rs385133 ) (rs385133)
, в яких просять вказаний судовий акт скасувати та
залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від
22.01.2007р. у справі №16/403пд ( rs385133 ) (rs385133)
, судові витрати
покласти на позивача. Вимоги, викладені у касаційних скаргах,
відповідачі обгрунтовують тим, що оскаржуваний судовий акт
прийнятий внаслідок порушення судом апеляційної інстанції норм
процесуального права та неправильного застосування норм
матеріального права, а саме: ч.3 ст.238 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
В судове засідання 21.06.2007р. представники відповідачів не
з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце судового розгляду
справи зазначені учасники судового процесу були повідомлені
своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України
вважає за можливе розглянути касаційні скарги у відсутності їх
представників.
Позивач скористався правом, наданим ст.111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслав відзив на касаційні скарги відповідачів,
в якому просить залишити постанову суду апеляційної інстанції по
даній справі без змін, а касаційні скарги відповідачів -без
задоволення, посилаючись на всебічне дослідження судом апеляційної
інстанції обставин даної справи та прийняття ним законної та
обгрунтованої постанови, без порушення норм матеріального та
процесуального права.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представника позивача матеріали справи, перевіривши правильність
юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи,
застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними
рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційні скарги Товариства з обмеженою
відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Апекс", Малого
приватного науково-виробничого підприємства "Апекс" підлягають
частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено,
05.12.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробниче об'єднання "Апекс" (продавцем) та Малим
приватним науково-виробничим підприємством "Апекс" (покупцем)
укладено договір №12/05-1, згідно п.1.1 якого продавець
зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на
умовах, викладених в договорі, товар. Згідно п.6.1 цього договору
оплата за товар здійснюється на протязі двох років з моменту
поставки продукції.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно специфікації
№1 до названого договору строк поставки продукції визначений на
протязі 8 місяців з моменту підписання специфікації.
Суд першої інстанції встановив, що оскаржуваний позивачем
договір є змішаним у відповідності зі ст.628 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, містить елементи, які запроваджують істотні умови
договору, визначені ст.180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, зокрема:
предмет, ціну та строк дії договору, та містить умови, властиві
договору поставки, запроваджені ст.265 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, з
чим погодився і суд апеляційної інстанції.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції зазначено, що
спірний договір підписаний Биковським С.В. одночасно як
представником продавця - ТОВ "Науково-виробниче об'єднання
"АПЕКС", так й покупця - Малого приватного науково-виробничого
підприємства "АПЕКС", в порушення норм, викладених ст.238
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може
погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та
вважає їх завчасними з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої ст.238 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
представник не може вчиняти правочин від імені
особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах
іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком
комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених
законом.
Тобто наведені в цій частині обмеження не поширюються на
випадки вчинення правочинів комерційним представником у порядку,
запровадженому ст.243 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а
також щодо інших осіб, визначених законом, якщо на це є згода
сторін та в інших випадках, встановлених законом, однак наведене
суди попередніх інстанцій не врахували та не надали належної
правової оцінки.
Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх
через свої органи, які діють відповідно до установчих документів
та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих
документів юридичної особи чи закону виступає від її імені,
зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і
розумно та не перевищувати своїх повноважень.
З урахуванням приписів наведеної норми судами попередніх
інстанцій не надано належної оцінки статутам, установчим договорам
та наказам відповідачів щодо повноважень Биковського С.В. на
підписання договорів, укладених між відповідачами одночасно як
представником обох сторін, з приєднанням до матеріалів справи
наведених локальних актів відповідачів та довідок статуправління
щодо відповідачів.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судами першої та апеляційної
інстанцій всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано ретельної правової оцінки.
У зв'язку з цим попередні судові інстанції припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Допущені порушення норм процесуального права призвели до
неповного з'ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті
судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави
вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним
правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам
матеріального права висновок.
Так, згідно імперативних вимог ст.111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2
ст.111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та
обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім
обставинам справи, у зв'язку з чим прийняті судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції для достовірного з'ясування інших обставин,
які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та
перевірити всі фактичні обставини справи, дати їм належну правову
оцінку, правильно застосувати норми матеріального та
процесуального права та постановити законне й обгрунтоване
рішення, оскільки рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі
обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, а обгрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини справи, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Згідно з ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.3 ст.111-9, ст.ст. 111-10 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробниче об'єднання "Апекс", Малого приватного
науково-виробничого підприємства "Апекс" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
04.04.2007р. та рішення господарського суду Донецької області від
22.01.2007р. у справі №16/403пд ( rs385133 ) (rs385133)
скасувати.
Справу №16/403пд ( rs385133 ) (rs385133)
передати на новий розгляд до
господарського суду Донецької області в іншому складі суду.
Головуючий
О. Кот
Судді
С. Владимиренко
С. Шевчук