ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 р.
№ 12/39 ( rs1078023 ) (rs1078023)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Васищака I.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ "Укрнафта"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
13.03.2007 року
у справі господарського суду
Полтавської області
за позовом
ПП "ВВВ.Євротранссервіс.ком"
до
про
ВАТ "Укрнафта"в особі Нафтогазвидобувного управління
"Полтаванафтогаз"
стягнення 27127,00 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
не з'явився,
- відповідача:
не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року ПП "ВВВ.Євротранссервіс.ком"звернулось до
господарського суду з позовом до ВАТ "Укрнафта"в особі
Нафтогазвидобувного управління "Полтаванафтогаз"про стягнення
20037,80 грн. боргу, 5009,45 грн. інфляційних витрат та 1703,20
грн. -3 % річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
14.12.2006 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача
20037,80 грн. боргу, 5009,45 грн. інфляційних витрат, 1703,20
грн. -3% річних та 389,30 грн. судових витрат.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 13.03.2007 року рішення місцевого
господарського суду від 14.12.2006 року змінено. Позов задоволено
частково. Стягнуто на користь позивача 20037,40 грн. боргу,
5009,45 грн. збитків від інфляції, 1604,08 грн. -3% річних, 266,50
грн. державного мита та 115,91 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні
решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ВАТ "Укрнафта"подало
касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року та рішення
господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року
скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
в сумі 2315,00 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.
В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових
рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 04.02.2003 року між ВАТ "Укрнафта"в особі
Нафтогазвидобувного управління "Полтаванафтогаз"(замовник) та ПП
"ВВВ.Євротранссервіс.ком"(підрядник) було укладено договір №
133/03/к на виконання робіт по капітальному ремонту покрівлі
складу комбікормів СГК ім. Щорса в селі Підруда Миргородського
району Полтавської області.
Відповідно до умов укладеного договору, підрядник в межах
договірної ціни -47315,00 грн. зобов'язався виконати на свій ризик
власними та залученими силами і засобами всі передбачені
замовленням роботи: по капітальному ремонту покрівлі складу
комбікормів СГК ім. Щорса в с. Підруда Миргородського району
Полтавської області, здати в обумовлені строки об'єкт в
експлуатацію замовнику, а останній оплатити виконані роботи на
умовах цього договору.
Пунктом 3.1 договору визначено, що початок робіт - лютий
2003р., закінчення - березень 2003р.
Відповідно до ст. 332 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за договором
підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну
роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а
замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним
чином виконав підрядні роботи по договору, що підтверджується
актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в за
лютий 2003р., підписаний відповідачем без будь-яких зауважень,
довідка про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №
КБ-3 по договору № 133/03/к від 04.02.03р., відповідно до якої
позивачем були виконані підрядні роботи та понесені витрати на
загальну суму 47314,80 грн.
Згідно п. 4.1 договору, замовник забезпечує фінансування
будівництва у відповідності з календарним планом, а остаточний
розрахунок здійснюється на протязі місяця після підписання акту
Ф-3.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення умов
договору відповідач лише частково розрахувався за виконані роботи
за договором № 133/03/к від 04.02.2003 року на суму 27277,40 грн.,
в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 20037,40 грн.
Відповідно ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, а також арифметичну помилку
місцевого господарського суду, судова колегія погоджується з
висновками суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача
20037,40 грн. боргу, 5009,45 грн. збитків від інфляції та 1604,08
грн. -3% річних.
Посилання скаржника на те, що ним було проведено фінансування
робіт за договором №133/03/к від 04.02.2003 року, згідно платіжних
доручень №3927 від 10.01.2003 року, №4238 від 20.01.2003 року,
№4498 від 30.01.2003 року на суму 45000,00 грн. не можуть братись
судом до уваги з огляду на існування інших підрядних договорів з
позивачем, а також з огляду на те, що фінансування було проведено
до укладання договору № 133/03/к від 04.02.2003 року, а також до
початку виконання підрядних робіт за цим договором -лютий 2003
року.
На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року
є повною, законною та обгрунтованою, а доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суду, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 13.03.2007 року у справі № 12/39 ( rs1078023 ) (rs1078023)
залишити
без змін.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
Судді: I. Васищак
М. Черкащенко