ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 р.
№ 7/609
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Васищака I.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ НАСК "Оранта"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007
року
у справі господарського суду
м. Києва
за позовом
ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" в особі Білгород-Дністровського
району електричних мереж
до
ВАТ НАСК "Оранта"
про
стягнення 13296,90 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Баландюк Р.Ф.,
- відповідача:
Чала I.М., Прокопов М.В.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2006 року ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" в особі
Білгород-Дністровського району електричних мереж звернулось до
господарського суду з позовом до ВАТ НАСК "Оранта" про стягнення
10640,50 грн. заборгованості за перевищення договірних величин
електроспоживання та 2656,40 грн. заборгованості за недовраховану
електричну енергію за актом №009439 від 22.10.2002 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.11.2006 року
позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 10640,50
грн. та 200,82 грн. судових витрат. В решті позовних вимог
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.03.2007 року рішення місцевого господарського суду від
20.11.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без
задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ВАТ НАСК
"Оранта" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову
Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року та
рішення господарського суду м Києва від 20.11.2006 року в частині
стягнення 10640,50 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове
рішення, яким в задоволенні відмовити.
Доповідач: Черкащенко М.М.
В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконної рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що 27.12.2001 між сторонами було укладено
договір про постачання електричної енергії №252.
Попередні судові інстанції дійшли висновку, що надіслані
позивачем на виконання п.3.5.2.2. договору рахунки-фактури на
оплату фактично спожитої електроенергії відповідачем вчасно та в
повному об'ємі сплачені не були, а тому правомірно скориговано
величину споживання електричної енергії до рівня фактично
сплаченої.
Про те з таким висновком судова колегія погодитись не може,
враховуючи наступне.
На спірні правовідносини, пов'язані з коригуванням договірної
(граничної) величини споживання електроенергії, поширюється дія
ч.5 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
,
п.п.7, 11, 13 Порядку постачання електроенергії споживачам,
затвердженого постановою КМ України від 24.03.99 № 441
( 441-99-п ) (441-99-п)
(далі -Порядок) та п.п.5.3, 7.26, 7.27 Правил
користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ
від 31.07.96 № 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
(далі -Правила). Вищевказаними
підзаконними актами запроваджено регулювання постачання
електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її
споживання і передбачено, що граничні величини споживання та
потужності доводяться до споживачів як договірні величини у
терміни, обумовлені договором; повідомлення про ці величини є
невід'ємною частиною договору.
За приписами підпункту 1.1 пункту 1 Правил користування
електричною енергією (із змінами та доповненнями):
- договірна величина споживання електричної енергії визначена
як узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і
споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий
позивачем за відповідний розрахунковий період;
- договірною потужністю -узгоджена із споживачем на
розрахунковий період відповідно до нормативних документів та
зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної
потужності в години максимального навантаження енергосистеми, яка
встановлюється для об'єктів споживача потужністю 150- кВ-А (кВ) і
більше, що розташовані окремо від основного підприємства споживача
і не мають спільної з іншими об'єктами споживача технологічної
електричної мережі;
- розрахунковий період - це період часу, за який визначається
обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина
потужності, та здійснюються відповідні розрахунки. Погоджений
сторонами розрахунковий період вказується в договорі.
Визначення граничних величин споживання електричної енергії
та потужності для споживачів врегульовано Порядком постачання
електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України № 441 від 24.03.1999р ( 441-99-п ) (441-99-п)
. .
Зокрема, порядок щодо визначення граничних величин споживання
електричної енергії визначено у пункті 7 цього Порядку, а
граничних величин споживання електричної потужності в пунктах 8,
9, 10 згаданого порядку.
Крім того, за правилами пункту 11 цього Порядку , зокрема,
встановлено, що граничні величини споживання електричної енергії
та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у
терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною
організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є
невід'ємною частиною договору.
За підсумками місяця гранична величина споживання електричної
енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за
цей місяць величини її споживання.
У разі коригування для споживачів граничної величини
електричної енергії здійснюється відповідне коригування граничної
величини споживання електричної потужності.
Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду
звернутися до постачальника електричної енергії за коригуванням
граничної (договірної) величини споживання електричної енергії. У
разі коригування граничної величини споживання електричної енергії
протягом поточного розрахункового періоду здійснюється відповідне
коригування граничної величини споживання електричної потужності.
Скоригована гранична величина споживання електричної
потужності дійсна з дня проведення коригування.
Вказана норма кореспондується з приписами підпункту 5.3
пункту 5 Правил користування електричної енергії (в редакції
чинної у спірний період), яким встановлено, що коригування
постачальником договірної (граничної величини) споживання
електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей
розрахунковий період величини спожитої електричної енергії
здійснюється за підсумками розрахункового періоду.
При цьому, за приписами вказаного підпункту, у разі
коригування для споживача договірної (граничної) величини
споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне
коригування договірної (граничної) величини споживання електричної
потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної
потужності дійсна з дня проведення коригування.
Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної
енергії споживачам, у разі перевищення встановлених договірних
граничних величин споживання електричної енергії та потужності,
споживачі несуть відповідальність, що визначена згідно з частинами
п'ятою та шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
у випадку перевищення договірної
величини потужності споживачеві (крім населення,
професійно -технічних навчальних закладів та вищих навчальних
закладів I -IY рівнів акредитації державної та комунальної форм
власності) сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість
різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована
протягом розрахункового періоду та договірною величиною
потужності.
Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
в даному випадку п'ятикратна вартість різниці фактично спожитої
договірної величини є відповідальністю за споживання електричної
потужності понад договірну величину за розрахунковий період, а не
відповідальністю за прострочку оплати спожитої електроенергії та
електричної потужності (за порушення строку оплати договором
передбачена відповідальність у вигляді пені).
При цьому, в даному випадку, відповідне коригування граничної
величини споживання електричної потужності не здійснювалось, хоча
і стало підставою для застосування до відповідача
відповідальності, встановленої ч. 6 ст. 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Проте, розглядаючи вказаний спір, суди обох інстанцій на
вищевказане уваги не звернули.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в даному
випадку судам, насамперед, необхідно було встановити та з'ясувати
питання:
- щодо дотримання з боку позивача порядку, визначеного
договором та діючим законодавством, доведення відповідачеві
договірних величин споживання електричної енергії та електричної
потужності;
- щодо дотримання з боку ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" в особі
Білгород-Дністровського району електричних мереж порядку
визначення граничних величин споживання електричної енергії та
потужності для споживачів, порядку їх коригування за підсумками
розрахункового періоду та порядку доведення скоригованих величин
до електроспоживача, а також їх взаємозв'язок під час використання
;
- щодо дотримання з боку відповідача обов'язку визначеного
договором та діючим законодавством проведення розрахунків за
спожиту електроенергію та потужність у відповідні розрахункові
періоди ;
- з'ясувати питання щодо наявності чи навпаки відсутності
заборгованості за спожиту електроенергію, встановити період за
який вона виникла, порядок її погашення
величин споживання електричної
енергії та електричної потужності на відповідні розрахункові
періоди, при наявності визначених у договорі обсягів постачання
електричної енергії і потужності на 2004 та 2005 роки;
- з'ясувати питання щодо розміру граничної величини
споживання електричної потужності, який відповідає скоригованому
розміру граничної величини споживання електричної енергії за
спірні розрахункові періоди розрахованому за Правилами
користування електричною енергією та Порядку постачання
електричної енергії споживачам.
Крім того, судами не враховано, що на час розгляду даного
спору, внесені зміни до діючого законодавства щодо
відповідальності за перевищення договірної величини потужності і
споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість
різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована
протягом розрахункового періоду та договірною величиною
потужності.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суди
попередніх інстанцій порушили норми процесуального та
матеріального права і прийняли незаконні судові рішення.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, постановлені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий
розгляд до господарського суду м. Києва.
При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене,
витребувати докази у відповідності з вимогами ст.36 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини
справи, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну
юридичну оцінку, прийняти законне та обгрунтоване рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.03.2007 року та рішення господарського суду м. Києва від
20.11.2006 року у справі № 7/609 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
Судді I. Васищак
М. Черкащенко