2-20/13752-2006 Про стягнення коштів у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором оперативної оренди - Текст документа

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 20.06.2007 у зв'язку з відпусткою суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. для розгляду касаційної скарги у справі №2-20/13752-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Дроботової Т.Б., Волковицької Н.О.

Салгірським міжрайонним управлінням водного господарства у серпні 2006 року заявлений позов про стягнення з Малого приватного підприємства "Даніс" 21802,96 грн. заборгованості з орендної плати. Обгрунтовуючи вимоги позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оперативної оренди №49 від 01.05.01 щодо проведення розрахунків за користування майном. Управління зазначало, що ним на підставі договору оренди виставлялись до сплати відповідачеві рахунки на загальну суму 21642,80 грн., однак, останній сплатив їх частково на суму 9361,87 грн., що, на думку позивача, є порушенням пункту 3.1, підпункту 4.1.7 пункту 4.1 договору та вимог статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12) . Окрім того, позивач зауважував, що упродовж квітня 2004 - квітня 2005 платежі не вносилися зовсім.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.06, ухваленим суддею Луцяк М.I., позовні вимоги задоволені повністю. Місцевий суд вмотивовуючи рішення виходив з того, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати в період до 01.04.04, підтверджується, в тому числі, судово - бухгалтерською експертизою проведеною у справі №2-11/343-06. Разом з цим, суд установив, що станом на 01.05.06 сума боргу складала 21802,96 грн. При цьому, суд першої інстанції керувався статтями 526, 599 Цивільного кодексу України, статтями 193, 202 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15) .

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Горошко Н.П.- головуючого, Прокопанич Г.К., Плута В.М., постановою від 27.02.07, перевірене рішення у справі залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Даніс" залишив без задоволення.

Мале приватне підприємство "Даніс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти у справі скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу просить передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обгрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник зазначав, що судами попередніх інстанцій порушені вимоги статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) , оскільки, суди не створили сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і відповідно правильного застосування законодавства та приписів статті 84 цього ж Кодексу щодо належного дослідження доказів, на підставі яких ухвалено рішення. Разом з цим, скаржник зазначає, що додаткова угода від 01.07.02 до договору оперативної оренди нерухомого майна ним не підписувалась. Підприємство наголошує на тому, що дана угода містить численні виправлення і це підтверджується висновками експертизи №11 Науково-дослідного експертно - криміналістичного центу від 27.03.06. Водночас, заявник посилається на неприйняття судами до уваги того факту, що 30.09.05 він відмовився від частки орендованого майна.

Від Салгірського міжрайонного управління водного господарства відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.05.01 між Салгірським управлінням зрошувальних систем

( Салгірське міжрайонне управління водного господарства)

( Салгірське міжрайонне управління водного господарства) -орендодавцем та Малим приватним підприємством "Даніс" - орендарем укладено договір оперативної оренди №49 нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим. За умовами договору орендодавець передає, а орендар приймає в оперативну оренду нерухоме майно, а саме: автомийку площею 49,7 кв.м; частину гаража -83 кв.м; приміщення №17, 18 в адміністративному корпусі площею 26,2 кв.м., що знаходяться на вул. Плотинна,4 у місті Сімферополі. Передача вказаного майна, підтверджується, підписаним сторонами актом приймання - передачі від 01.05.01. Відповідно до розділу 3 договору орендна плата повинна визначатися згідно методики розрахунку і порядку використання коштів за оренду майна, котре належить Автономній Республіці Крим. Базова ставка на 01.04.01 складала 5%, 330,49 грн. без ПДВ. Розподіл сум орендної плати у процентному відношенні передбачений підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 договору. Оплата повинна здійснюватися щомісячно, до 10 числа місяця, що слідує за звітним. Також передбачено коригування розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Строк дії договору сторонами визначений до 01.05.04. Відповідно до пункту 4.1.7 договору відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату. Пунктом 7.7 договору передбачена можливість продовження договору( за відсутності заяв сторін, на протязі місяця після закінчення дії договору, про припинення чи зміну)

на той самий строк та на тих же умовах. Судами також установлено, що 01.07.02 між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої базова ставка для розрахунку орендної плати становить 688,54 грн. без ПДВ, 826,25 грн. з врахуванням ПДВ з яких 30% від орендної плати повинно перераховуватись до бюджету Автономної Республіки Крим, а 70% - орендодавцю. Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Салгірського міжрайонного управління водного господарства про стягнення з Малого приватного підприємства "Даніс" 21802,96 грн. заборгованості через невиконання останнім взятих на себе зобов'язань зі сплати орендної плати за спірним договором. Задовольняючи позовні вимоги, суди правильно дійшли висновку про наявність у відповідача боргу за користування орендованим майном. Як вбачається з матеріалів справи, орендоване майно належить Автономній Республіці Крим. Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12) , так і норми Цивільного та Господарського кодексів України ( 436-15 ) (436-15) . Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12) унормовано, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12) за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором. Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15) , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Виходячи зі змісту цієї статті, належними є ті докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12) визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. З огляду на висновок судово - бухгалтерської експертизи №11 у справі №2-11/343-06 за позовом Прокурора Київського району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Салгірського управління зрошувальних систем до Малого приватного підприємства "Даніс" про стягнення заборгованості з орендної плати, суди установили, що за договором оренди позивачем в період до 01.04.04 виставлено відповідачеві рахунків за орендну плату на суму 21642,80 грн., проте, останнім сплачено 9361,87 грн. Суди врахували, що матеріалами цієї експертизи, підтверджено право позивача з 01.07.02 застосовувати 10% ставки при розрахунку орендної плати. Також, господарські суди попередніх інстанцій визнали, що сторони уклали додаткову угоду за якою з 01.11.03 зменшено орендовану площу та визначено суму орендної плати у розмірі 480,42 грн. Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Суди установили, що після закінчення строку дії договору сторони не заявляли про його припинення чи зміну. Таким чином, суди дійшли правильного висновку про існування між сторонами орендних відносин і після 01.04.2004 року. Посилання скаржника на його відмову з 30.09.05 від частки орендованого майна, не може бути підставою для скасування переглянутих судових актів, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення орендної плати за період до квітня 2005 року. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Проте, судами установлено, що відповідачем не надано і відповідно матеріали справи не містять доказів, які свідчать про сплату останнім орендної плати у повному обсязі чи доказів необгрунтованості нарахування заявленої позивачем до стягнення суми. Враховуючи встановлені господарськими судами обставини справи щодо невиконання

належним чином Малим приватним підприємством "Даніс" своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, беручи до уваги викладені вище норми законодавства та умови укладеного договору, касаційна інстанція не вбачає правових підстав для скасування постанови у справі.

За таких встановлених обставин справи, постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.07 у справі № 2-20/13752-2006 залишити без змін.