2-16/8339.2-2005 Про визнання недійсними рішення селищної ради "Про внесення змін до договору оренди землі" та угоди - Текст документа

У вересні 2003 р. Товариство відродження культури смт. Коктебель (далі -Товариство) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просило визнати недійсними рішення НОМЕР_2 від 23.04.2002 р. другої сесії XXIV скликання Коктебельської селищної ради (далі -Рада) "Про внесення змін до договору оренди землі ПП ОСОБА_1" та угоду від 03.06.2002 р., реєстровий НОМЕР_3, про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2001 р., реєстровий НОМЕР_4, укладеному між Радою та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (далі -Підприємець).

Позовні вимоги Товариство обгрунтовувало тим, що рішення Ради НОМЕР_2 від 23.04.2002 р. "Про внесення змін до договору оренди землі ПП ОСОБА_1" порушує його права, оскільки прийнято щодо земельної ділянки, яка знаходиться у нього у постійному користуванні, а угода від 03.06.2002 р., реєстровий НОМЕР_3, про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2001 р., не пройшла державної реєстрації у відповідності до вимог законодавства України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17-21.11.2003 р. у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2004 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17-21.11.2003 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2004 р. вказані судові акти скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20-24.09.2004 р. в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02-23.12.2004 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20-24.09.2004 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2005 р. вказані судові акти скасовано, позовні вимоги Товариства в частині визнання недійним рішення НОМЕР_2 від 23.04.2002 р. другої сесії XXIV скликання Ради "Про внесення змін до договору оренди землі ПП ОСОБА_1" задоволено, а в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 03.06.2002 р., реєстровий НОМЕР_3, про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2001 р. справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08-17.11.2005 р. (суддя Омельченко В.А.) в задоволенні позовних вимог Товариства в частині визнання недійсною додаткової угоди від 03.06.2002 р., реєстровий НОМЕР_3, про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2001 р. відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2006 р. (колегія суддів: Антонова I.В., Котлярова О.Л., Плут В.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08-17.11.2005 р. залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані тим, що вимоги Товариства про визнання недійсною додаткової угоди від 03.06.2002 р., реєстровий НОМЕР_3, про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2001 р. на підставі ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) є необгрунтованими, оскільки зазначена угоди зареєстрована у відповідності до вимог законодавства України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2006 р. задоволено заяву Підприємця про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.04.2005 р. за нововиявленими обставинами: вказану постанову у частині визнання недійсним рішення НОМЕР_2 від 23.04.2002 р. другої сесії XXIV скликання Ради скасовано, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20-24.09.2004 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02-23.12.2004 р. у відповідних частинах залишено в силі.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (та доповненням до неї), у якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08-17.11.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2006 р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обгрунтовує тим, що місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до помилкового висновку про те, що договір оренди землі від 04.10.2001 р. та додаткова угода від 03.06.2002 р. про внесення змін до нього, укладені між Радою та Підприємцем, належним чином зареєстровані, не врахували того, що постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2005 р. у даній справі визнано недійсним рішення НОМЕР_2 від 23.04.2002 р. другої сесії XXIV скликання Ради "Про внесення змін до договору оренди землі ПП ОСОБА_1".

Підприємець скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України (1798-12) , та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Підприємець обгрунтовує тим, що договір оренди землі від 04.10.2001 р. та додаткова угода від 03.06.2002 р. про внесення змін до нього зареєстровані належним чином, документи на земельну ділянку, яка є об'єктом вказаного договору, ним були оформлені раніше, ніж Товариством, і, крім того, останнє не може бути стороною у даній справі, оскільки не є стороною за вказаними договором та додатковою угодою.

Рада не скористалась правом, наданим ст. 111-2 ГПК України (1798-12) , та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Частина третя ст. 111-7 ГПК України (1798-12) передбачає, що у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З судових актів, які оскаржуються, вбачається, що предметом розгляду у господарському суді першої інстанції була вимога Товариства про визнання недійсною додаткової угоди від 03.06.2002 р., реєстровий НОМЕР_3, про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2001 р., у задоволенні якої було відмовлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вимоги Товариства, наведені у касаційній скарзі, про задоволення його позовних вимог, розглядаються лише в частині щодо визнання недійсною додаткової угоди від 03.06.2002 р., реєстровий НОМЕР_3, про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2001 р.

Що стосується частини позовних вимог Товариства про визнання недійсним рішення НОМЕР_2 від 23.04.2002 р. другої сесії XXIV скликання Ради "Про внесення змін до договору оренди землі ПП ОСОБА_1", то, як вже зазначалось вище, за результатами їх розгляду були прийняті рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20-24.09.2004 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 02-23.12.2004 р., які були скасовані у відповідній частині постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2005 р., яка, у свою чергу, була скасована за нововиявленими обставинами ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2006 р. Однак, вказані судові акти Товариством не оскаржуються.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що договір оренди землі від 04.10.2001 р., укладений між Радою та Підприємцем, та угода від 03.06.2002 р., реєстровий НОМЕР_3, про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2001 р. зареєстровані Феодосійською міською радою Автономної Республіки Крим, яка в особі Управління земельних ресурсів до 01.07.2003 р. здійснювала реєстрацію договорів оренди землі по Феодосійському регіону, у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 04.10.2001 р. за № 135 та 03.06.2002 р. за № 135. відповідно (т. 1, а. с. 26, 28) . Крім того, угода від 03.06.2002 р., реєстровий НОМЕР_3, про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2001 р. зареєстрована у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 03.06.2002 р. за № 135 Ради.

Наведене спростовує твердження Товариства, викладене у касаційній скарзі, про те, що місцевий та апеляційний господарські суди помилково дійшли до висновку про реєстрацію договору оренди землі від 04.10.2001 р., укладеного між Радою та Підприємцем, та угоди від 03.06.2002 р., реєстровий НОМЕР_3, про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2001 р.

Посилання Товариства у касаційні скарзі на те, що господарські суди першої та другої інстанції при вирішенні спору не врахували того, що постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2005 р. у даній справі визнано недійсним рішення НОМЕР_2 від 23.04.2002 р. другої сесії XXIV скликання Ради "Про внесення змін до договору оренди землі ПП ОСОБА_1" є безпідставним, оскільки, як зазначено вище, відповідну частину постанови Вищого господарського суду України було скасовано за нововиявленими обставинами ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2006 р.

Відповідно до ст. 124 ЗК України (2768-14) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, додаткова угода від 03.06.2002 р., реєстровий НОМЕР_3, про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2001 р. укладена на підставі рішення НОМЕР_2 від 23.04.2002 р. другої сесії XXIV скликання Ради. Доказів скасування вказаного рішення матеріали справи не містять, а відтак вказана угода відповідає вимогам ст. 124 ЗК України.

Додаткові матеріали, подані Товариством до Вищого господарського суду України, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки згідно з частиною другою ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2006 р. грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновку апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства відродження культури смт. Коктебель залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2006 р. у справі № 2-16/8339.2-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим -без змін.