2-14/1450-2006 (2-14/15276-05) (2-14/15276-05) Про стягнення заборговності за договором щодо надання теплохода для організації останнім морських прогулянок і екскурсій для громадян - Текст документа

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2006 року (суддя Курапова З.I.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 року (судді Прокопанич Г.К. -головуючий, Плут В.М., Борисова Ю.В.), позов задоволено; стягнуто з Ялтинського морського торгівельного порту 160870,58грн. неотриманого прибутку, 1608,71грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000грн. за проведення судової експертизи.

В касаційному поданні прокурор просить скасувати рішення та постанову, як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач у відзиві на касаційне подання просить подання залишити без задоволення, а постанову -без змін.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дійшла висновку, що касаційне подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.09.2000 між сторонами у справі було укладено договір №278, предметом якого є правовідносини сторін з приводу надання відповідачем позивачу теплохода "Маргейт" для організації останнім морських прогулянок і екскурсій для громадян з порту Ялта і приписаних до нього портопунктів.

За умовами п.2.1.2 договору і додаткової угоди №17 від 24.03.2005 до нього, відповідач взяв на себе зобов'язання щодня в період з 01 червня по 16 жовтня 2005 року виділяти позивачу судно для організації останнім морських прогулянок і екскурсій з портів Ялта, Севастополь і приписаних до них портопунктів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов згідно ст. 525 ЦК України (435-15) не допускається.

Однак, відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати прийняті на себе зобов'язання, передбачені договором і додатковою угодою №17 від 24.03.2005 до нього, і у встановлений пунктом 2.1.2 договору термін не надав позивачу судно для організації морських прогулянок і екскурсій, посилаючись на необхідність використання судна для власних потреб.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України (436-15) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, вимагаючи відшкодування неодержаних доходів, кредитор повинен довести, що за звичайних обставин він мав право розраховувати на одержання доходу у разі належного виконання зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 32 ГПК України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В якості доказів розміру неотриманих доходів позивачем надані облікові документи попередніх років про надання відповідних послуг з використанням судна відповідача. Суди попередніх інстанцій дослідили надані позивачем докази, які доводять право позивача розраховувати на отримання доходів від організації морських прогулянок і екскурсій із порту Ялта у випадку належного виконання відповідачем договірних зобов'язань по наданню теплоходу. Зокрема, укладені позивачем договори про надання послуг по організації морських прогулянок і екскурсій з ЗАТ "Пансіонат "Прибережний" від 21.02.2005р. №01, СПД Бельською В.I. від 10.04.2005р., СПД Козачук Р.А. від 10.04.2005р., СПД Болотіною Є.П. від 15.04.2005р. №05, СПД Добровольскою З.В. від 15.04.2005р. №04, ПП "Мир" від 20.04.2005р. №10, СПД Литовкиною Н.С. від 22.04.2005р. №12, СПД Говало Н.В. від 25.04.2005р. №09, ТОВ "Еліта-Ялос" від 25.04.2005р., ТЕЦ "Севастополь" від 07.05.2005р. №09, санаторієм "Понизовка" від 11.05.2005р. №1/05, СПД Барановою Л.О. від 12.05.2005р., ДОЦ "Ласпі" від 29.06.2005р. №18.

У зв'язку з цим зроблено висновок щодо доведеності суми збитків у вигляді неотриманого позивачем доходу в 2005 році. Розмір неотриманого доходу за вказаний період обраховано у відповідності з висновком судово-бухгалтерської експертизи Кримського експертного бюро по господарській справі №2-14/1450-2006, згідно якого розрахунок суми збитків здійснювався на підставі даних бухгалтерського обліку про отриманий прибуток за 2004р. і понесених умовно-змінних витрат (оплата послуг порту, портових зборів), умовно-змінні витрати на ведення господарської діяльності застосовані по фактичним даним фінансової звітності позивача за 2005р. Експертизою підтверджено можливість отримання позивачем доходів у розмірі 160870,58грн. за умови належного виконання відповідачем обов'язків за договором №278 від 14.09.2000р.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обгрунтовано та правомірно задоволено позов.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України (1798-12) та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Доводи касаційного подання про те, що судами не надано оцінки правовій природі договору №278 від 13.09.2000р., є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дослідили даний договір і дали йому юридичну оцінку, що відображено в судових рішеннях. Також суди прийняли до уваги, що рішенням господарського суду АР Крим від 04.07.2005р. у справі №2-1/7524-2005 за позовом прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт", ТОВ "Фірма Ді Пі Ейч Модус" ЛТД про визнання недійсним договору, залишеним без змін постановами Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2005р. та Вищого господарського суду України від 07.02.2006р., в позові прокурору відмовлено. Згідно вказаних судових актів договір №278 від 13.09.2000р. є договором про надання послуг.

Твердження прокурора про невідповідність судового рішення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006р. у справі №2-14/1450-2006 залишити без змін, а касаційне подання Заступника прокурора Автономної Республіки Крим -без задоволення.