Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2006р. (суддя Морозюк А.Я.) провадження у справі припинено.

Оскарженою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Новосад Д., суддів Михалюк О., Мельник Г.) вказану ухвалу суду скасовано, справу передано на розгляд Господарського суду Львівської області.

В своїй касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. і залишити в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.11.2006р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 1, п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони та треті особи не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 16.05.2003р. між Управлінням (квартирно-експлуатаційним) Західного оперативного командування (Замовник) та відповідачем-1 (Генпідрядник) укладено договір підряду №85 на реконструкцію будівлі дитячого садка на вул. Плуговій, 5 у м. Львові під житловий будинок, згідно умов якого Замовник доручив, а відповідач-1 взяв на себе зобов'язання профінансувати отримання вихідних даних, правовстановлюючих документів, технічних умов, рішень державних органів влади, довідок, розроблення та експертизу проектно-кошторисної документації і своїми силами та засобами, із забезпеченням належної якості, за власні кошти, у терміни обумовлені договором здійснити реконструкцію будівлі дитячого садка на вул. Плуговій, 5 у м. Львові під 27 квартирний житловий будинок загальною житловою площею 1 587 м-2; розрахунки між сторонами договору здійснюються передачею Замовником у власність відповідача-1 квартир об'єкта після закінчення його реконструкції та затвердження акту державної комісії, за виключенням 349 м-2 загальної житлової площі по ціні 1 417 грн. за 1 м-2, яка залишається у власності Замовника; відповідач-1 за погодженням із Замовником має право залучити до інвестування об'єкта інших інвесторів з наступною передачею їм квадратних метрів житла у власність із своєї долі по їх фактичному внеску.

Після укладення Договору підряду на реконструкцію будівлі дитячого садка №85 від 16.05.2003р. відповідачем-1 було укладено ряд договорів про пайову участь у будівництві житла. Серед пайовиків, окрім юридичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб, є значна кількість громадян -фізичних осіб.

Нездача відповідачем-1 у встановлені договором строки будинку в експлуатацію, відсутність погодження проектно-кошторисної документації Замовником і управлінням архітектури та містобудування Львівської міської ради, відсутність дозволу інспекції держбуднагляду на виконання будівельних робіт, а також передача та реконструкція будівлі дитячого садка під житловий будинок без включення до умов договору визначення вартості, меж та умов передачі земельної ділянки, несплата обов'язкового земельного податку протягом 2003 -2006 р.р. обумовило причину звернення прокурора до господарського суду із позовом про визнання недійсним договору підряду №85 від 16.05.2003р.

Місцевий господарський суд припиняючи провадження у справі виходив з того, що для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору виникла необхідність до залучення до участі у справі не лише пайовиків -юридичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб, але й громадян-фізичних осіб, а відтак місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України дійшов до висновків про те, що спір у справі не підлягає вирішенню в господарських судах України, а отже -про наявність правових підстав для припинення провадження у справі відповідно до п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши у своїй постанові, що за складом учасників судового процесу та за предметом заявлених позовних вимог спір підлягає розгляду господарським судом; залучення до участі в справі фізичної особи, яка є суб'єктом господарської діяльності, не змінює підсудності та підвідомчості господарського спору і не робить спір таким, що не підлягає вирішенню господарським судом; інші обставини, за яких спір не підлягає вирішенню в господарських судах, відсутні; посилання місцевого господарського суду на те, що пайовиками будівельних робіт є фізичні особи, внаслідок чого справа повинна розглядатись судом загальної юрисдикції, є неналежним, оскільки фізичні особи до розгляду справи судом залучені не були і позовні вимоги до таких фізичних осіб не заявлено, а відтак апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст. 12, 13 Господарського процесуального кодексу України, Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 (v2351600-06) "Про деякі питання практики застосування норм ГПК України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005р. та в першому півріччі 2006р.", Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/612 (v_612800-94) "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" дійшов до висновків про наявність правових підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду про припинення провадження у справі та направлення справи до суду першої інстанції для розгляду спору по суті.

Відповідно до п. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності, дослідив правовідносини сторін.

Так, приймаючи оскаржену постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що за складом учасників судового процесу та за предметом заявлених позовних вимог спір підлягає розгляду господарським судом, залучення до участі в справі фізичної особи, яка є суб'єктом господарської діяльності, не змінює підсудності та підвідомчості господарського спору і не робить спір таким, що не підлягає вирішенню господарським судом, інші обставини, за яких спір не підлягає вирішенню в господарських судах, відсутні. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку що посилання місцевого господарського суду на те, що пайовиками будівельних робіт є фізичні особи, внаслідок чого справа повинна розглядатись судом загальної юрисдикції, є неналежним, оскільки позовні вимоги до таких фізичних осіб не заявлено.

Відповідно до приписів ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У даній же справі сторонами є юридичні особи, тобто склад учасників спору відповідає статтям 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, є господарськими.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку що місцевий господарський суд помилково припинив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, за якою провадження у справі припиняється, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 п.1, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Львівський домобудівний комбінат №2" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. у справі №1/1005-28/285 Господарського суду Львівської області -без змін.