ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 р.
№ 41/237 (11/49) ( rs1051378 ) (rs1051378)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу українсько-ірландського
закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями
"Міжнародний готель "Україна", м. Дніпропетровськ,
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
18.12.2006
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 15.03.2007
зі справи № 41/237 (11/49) ( rs1051378 ) (rs1051378)
за позовом українсько-ірландського закритого акціонерного
товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний готель "Україна"
(далі -ЗАТ "Україна")
до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД Плаза"
(далі -ТОВ "ГЕД Плаза"), м. Дніпропетровськ,
про стягнення 920,10 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Позивай А.В.,
відповідача -не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ "Україна" звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом про стягнення 920,10 грн.
заборгованості в зв'язку з неналежним виконанням договірних
зобов'язань.
Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.
Рішенням названого суду від 18.12.2006 (суддя Орєшкіна Е.В.),
залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15.03.2007 (колегія суддів у складі:
Павловський П.П. -головуючий, судді Чус О.В., Логвиненко А.О.), у
позові відмовлено.
Прийняті судові рішення мотивовано відсутністю доказів
отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей від
позивача, що свідчить і про відсутність заборгованості.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ
"Україна" просить рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з
неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час
і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представника
позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
необхідність часткового задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- позивач як докази поставки подав:
· лист ТОВ "ГЕД Плаза" від 20.05.2003 № 240/03 за підписом
директора Куксенка О.М. та головного бухгалтера Iльїної Т.Е. (т.
1, а.с. 10);
· довіреність (дублікат) від 10.06.2003 на ім'я Ткача А.С.,
яку підписано директором ТОВ "ГЕД Плаза" Куксенком О.М. (т. 1,
а.с. 8);
· накладну від 25.06.2003 № 11 про одержання
товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 920,10 грн. (т. 1,
а.с. 7);
· рахунок від 25.06.2003 № 275 на 920,10 грн. (т. 1, а.с. 9);
- згідно з дублікатом довіреності від 10.06.2003 Ткача А.С.
уповноважено на одержання від ЗАТ "Україна" товарно-матеріальних
цінностей на суму 43 341,55 грн. за накладними від 10.06.2003 № 10
та від 25.06.2003 № 11 (тобто на майбутнє);
- оригінал довіреності від 10.06.2003 втрачено, а її дублікат
оформлено в період з 31.05.2003 по 24.06.2003;
- довіреність (дублікат) від 10.06.2003 на ім'я Ткача А.С. не
відповідає вимогам Iнструкції про порядок реєстрації виданих,
повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей,
затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996
№ 99 ( z0293-96 ) (z0293-96)
;
- 25.06.2003 Куксенка О.М. звільнено з посади директора ТОВ
"ГЕД Плаза", що підтверджується копією наказу від 25.06.2003 № 4
(т. 1, а.с. 47);
- відповідач факт одержання матеріальних цінностей від
позивача заперечує;
- за наслідками звернення ТОВ "ГЕД Плаза" з заявою від
25.10.2005 про порушення кримінальної справи стосовно Куксенка
О.М. і Ткача А.С. (з приводу привласнення та розтрати майна шляхом
зловживання службовим становищем) факти щодо незаконного
заволодіння майном не підтвердилися, а тому в порушенні
кримінальної справи було відмовлено, що підтверджується копією
листа управління Державної служби по боротьбі з економічною
злочинністю УМВС України в Дніпропетровській області від
01.03.2007 № 7/1136 (т. 2, а.с. 63).
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
наявність правових підстав для примусового стягнення коштів.
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу Української РСР
(який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, далі -ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
) договір вважається укладеним, коли між сторонами
в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх
істотних умовах. Iстотними є ті умови договору, які визнані такими
за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті
умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто
згоди.
Частиною другою статті 154 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено,
що якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути
укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом
складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом
обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними
стороною, яка їх надсилає.
З огляду на наведене істотне значення для правильного
вирішення даного спору має встановлення фактичних обставин,
пов'язаних з діями посадових осіб відповідача щодо одержання майна
від позивача, та з'ясування самого факту одержання чи неодержання
відповідачем спірного майна.
Відповідно до статті 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки,
що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Проте всупереч наведеній процесуальній нормі місцевий
господарський суд вказівки, викладені в постанові Вищого
господарського суду України від 24.10.2006 з даної справи (т. 2,
а.с. 13-16), не виконав:
- не дослідив лист ТОВ "ГЕД Плаза" від 20.05.2003 № 240/03 і
рахунок від 25.06.2003 № 275 та не дав їм необхідної оцінки;
- не з'ясував фактичні обставини, пов'язані з оформленням
дублікату довіреності;
- не з'ясував та не перевірив доказами позицію ТОВ "ГЕД
Плаза" щодо ідентичності підписів (зокрема, посадових осіб
відповідача) та відбитків печатки ТОВ "ГЕД Плаза" на кожному з
поданих позивачем документів (зокрема, на листі від 20.05.2003 №
240/03 та довіреності).
У свою чергу, ці недоліки не було усунуто й судом апеляційної
інстанції.
Більш того, апеляційний господарський суд, обгрунтовуючи
прийняте ним рішення, послався на те, що ТОВ "ГЕД Плаза"
відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно Куксенка О.М.
і Ткача А.С. з приводу привласнення та розтрати майна шляхом
зловживання службовим становищем, але матеріали цієї заяви не
витребував і не дослідив (не з'ясував фактичний зміст заяви ТОВ
"ГЕД Плаза" та постанови про відмову в порушенні кримінальної
справи), як не звернув уваги й на те, що йдеться про звернення
саме відповідача з приводу захисту його прав, тоді як у межах
даного провадження він заперечує факт одержання матеріальних
цінностей від позивача, а ця суперечність потребує з'ясування і
усунення.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Отже, попередні судові інстанції не лише порушили приписи
статті 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, але й припустилися
неправильного застосування вимог частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових рішень зі
справи.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу українсько-ірландського закритого
акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Міжнародний
готель "Україна" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
18.12.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15.03.2007 зі справи № 41/237 (11/49)
( rs1051378 ) (rs1051378)
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов