Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Мележик Н. I., Плюшка I. А. за участю представника відповідача -Ковальчука К. О. дов. від 27.10.2006 року № 02-04/250,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ВАТ "Новомосковський ремонтно -механічний завод"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом ВАТ "Новомосковський ремонтно-механічний завод" до АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Дніпропетровської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", третя особа -приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про скасування виконавчого напису,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2005 року ВАТ "Новомосковський ремонтно-механічний завод" звернулось до суду з позовом до АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Дніпропетровської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" про скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 12 лютого 2003 року за № 655 про звернення стягнення на заставлене майно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2006 року позов ВАТ "Новомосковський ремонтно-механічний завод" задоволено.

Скасовано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 12.12.2003 року за реєстровим номером 655 про звернення стягнення на заставлене майно ВАТ "Новомосковський ремонтно - механічний завод"в розмірі 6539267 гривень 95 коп. на користь АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк"в особі Дніпропетровської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року рішення суду скасовано. У позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст.87, 88 Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , ст.161 ЦК України (435-15) , ст.20 Закону України "Про заставу" (2654-12) .

Стверджує, що нотаріусу під час вчинення виконавчого напису не подавалися документи про безспірність вимоги і прострочення виконання зобов'язання.

Заявник зазначає, що не допускав прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором.

У судове засідання представник заявника не з'явився повторно. Про час і місце розгляду касаційної скарги повідомлений належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ВАТ "Новомосковський ремонтно -механічний завод".

Вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, ВАТ "Новомосковський ремонтно - механічний завод"пред'явив позов до кредитної установи.

Позивач не погоджується з виконавчим написом з мотивів безпідставності вимог про сплату боргу.

Нотаріуса залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28 лютого 2002 року між сторонами було укладено договір кредитної лінії № 1/172-2, за яким позивач виступив позичальником.

У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом і можливих штрафних санкцій та інших витрат кредитор уклав з позичальником договір застави цілісного майнового комплексу № 252, який було посвідчено нотаріально.

Цей договір застави укладено на забезпечення кредитних зобов'язань перед відповідачем як позивача так і ТОВ "Стіл ЛТД", ТОВ "Стіліт", ТОВ "Трансмет"за кредитними договорами №№ 1/172-2, 2/173-2, 1/174-2, 1/175-2, 1/176-2.

Предмет застави сторони оцінили у 4000000 гривень.

Графік повернення суми кредиту -4217000 гривень, наданого в межах не відновлювальної кредитної лінії, визначено у п.1.3. договору.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою відсотків за кредитними договорами №1/172-2 від 28 серпня 2002 року, № 2/173-2 від 28 серпня 2002 року, №1/174-2, 1/175-2, 1/176-2 станом на 10 лютого 2003 року виник борг у розмірах 203744,32 гривень, 32129,80 гривень, 15386,37 гривень, 28075,28 гривень і 32294,93 гривень відповідно.

За умовами пунктів 4.4 кожного з вказаних вище кредитних договорів у такому випадку термін надання овердрафту вважається таким, що закінчився, а позичальник зобов'язаний погасити борг з кредиту, сплатити банку винагороду та штрафні санкції.

Таким чином, у позивача на момент звернення до нотаріуса існував безспірний прострочений борг за вказаними договорами на загальну суму 6539267,95 гривень.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач надав нотаріусу всі документи, необхідні для вчинення виконавчого напису.

За таких обставин Дніпропетровський апеляційний господарський суд правильно застосував ст.ст.87, 88 Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , ст.20 Закону України "Про заставу" (2654-12) , ст.161 ЦК України (435-15) , постанову Кабінету Міністрів України № 1772 від 29 червня 1999 (1772-99-п) року і обгрунтовано відмовив у позові про скасування виконавчого напису нотаріуса.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції законна і обгрунтована, а тому зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року (rs475904) - без змін.