ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 р.
№ 21/622 ( rs725616 ) (rs725616)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Державного видавництва "Преса України" Державного управління
справами
на постанову
від 29.03.07 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№21/622 ( rs725616 ) (rs725616)
господарського суду міста Києва
за позовом
ТзОВ "Градострой"
до
Державного видавництва "Преса України" Державного управління
справами
3-тя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору
Головне управління земельних ресурсів КМДА
про
заборону проводити дії з оформлення свідоцтва про право
власності на земельну ділянку
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: Хасін I.Б., дов. № 12/20с-469 у справі
від відповідача: Горденюк Я.В., дов. № 1-49 від 27.03.2006
від 3-ї особи:
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2006 року позивач звернувся до господарського суду
міста Києва з позовом до Державного видавництва "Преса України"
Державного управління справами "про заборону відповідачу проводити
дії щодо оформлення свідоцтва про право власності на земельну
ділянку".
Ухвалою господарського суду м.Києва від 23.10.06 порушено
провадження у справі.
20.12.06 від представника відповідача надійшло клопотання про
зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею
справи №45/108, за позовом Державного видавництва "Преса України"
Державного управління справами до ТзОВ "Градострой", предметом
якої є розірвання договору про просте товариство №1211/04-ст від
12.11.06. Клопотання (арк. 64) мотивовано тим, що згідно цього
договору позивач має право на вказану земельну ділянку, але
сторонами було досягнуто згоди про припинення договору про просте
товариство з 17.04.2006.
16.01.07 представником позивача подано клопотання про
забезпечення позову. Клопотання мотивовано тим, що оскільки
предметом позову є земельна ділянка, права на яку було передано у
спільну діяльність відповідно до умов договору про просте
товариство №1211/04-ст від 12.11.04 для будівництва житлового
комплексу, то невжиття заходів забезпечення позову може утруднити
чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 29.01.07 (арк. 89)
провадження у справі було зупинено до вступу в законну силу
рішення господарського суду по справі № 45/108 про розірвання
договору про просте товариство, а в задоволенні клопотання
позивача про забезпечення позову -відмовлено, так як вимоги, що
заявлені в клопотанні становлять саме позовні вимоги у справі
(суддя Шевченко Е.О.). Судом також встановлено, що у квітні 2006
року ТОВ "Градострой" звернулось до ДВ "Преса України" із
повідомленням про неможливість виконати свої зобов'язання за
договором від 12.11.2004 № 1211/04-ст про просте товариство і
просило припинити вказаний договір з 17.04.2006. Сторонами було
досягнуто згоди про припинення договору від 12.11.2004 №
1211/04-ст про просте товариство з 17 квітня 2006 року.
Позивач повідомив суд, що ухвалою господарського суду м.
Києва від 27.02.2007 було закрито провадження у справі № 45/108 за
відсутністю предмету спору, тобто договору про просте товариство №
1211/04-ст від 12.11.2004 з 17.04.2006 (арк. 118).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.03.07 (колегія суддів у складі: Моторного О.А.- головуючого,
Кошіля В.В., Алданової С.О.) ухвалу суду першої інстанції від
29.01.2007 змінено в частині задоволення клопотання позивача про
забезпечення позову. Заборонено відповідачу та Головному
управлінню земельних ресурсів КМДА вчиняти будь-які дії,
спрямовані на оформлення права власності або права користування на
частину земельної ділянки площею 1,26 га, що відведена відповідачу
рішенням №1550 від 15.10.1963 Київської міської ради. Заборонено
ДП "Преса України" вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження
будь-яким шляхом земельної ділянки, що відведена ДП "Преса
України" або розташованого на ній нерухомого майна або майнових
прав на них, а також на будь-яке обтяження цієї земельної ділянки
та розташованого на ній нерухомого майна або майнових прав на них,
включаючи передачу їх в іпотеку, заставу, укладення попередніх
договорів про відчуження цієї земельної ділянки та розташованого
на ній нерухомого майна або майнових прав на них, а також на
передачу цієї земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого
майна або майнових прав на них у користування третім особам або в
якості внеску до спільної діяльності.
Відповідач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної
інстанції
в частині забезпечення позову, звернувся з касаційною
скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, оскільки вважає
її незаконною та винесеною з порушенням норм процесуального права
та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
На думку скаржника, предметом спору є заборона відповідачу
здійснювати дії по приведенню у відповідність до законодавства
правовстановлюючих документів на володіння земельною ділянкою. При
цьому спір щодо цієї земельної ділянки між сторонами відсутній.
Вказана земельна ділянка як на момент звернення із позовом, так і
на момент прийняття рішення по справі залишається у постійному
користуванні відповідача. Правомірність володіння відповідачем
земельною ділянкою не оспорюється позивачем. У позовній заяві
позивач просить заборонити відповідачу вчиняти дії щодо оформлення
прав на частину від земельної ділянки 1,26 га по вул.
Верховинна,53/13, яка виділена відповідачу рішенням виконавчого
комітету Київської міської ради від 15.10.1963 №1550.При цьому
позивач не зазначає конкретну площу частини земельної ділянки, яку
він просить заборонити оформлювати на відповідача. Суд апеляційної
інстанції не звернув увагу на те, що відповідач надав позивачу
згоду на переоформлення (вилучення) на ім'я позивача прав не на
всю виділену відповідачу рішенням від 15.10.1963 №1550 земельну
ділянку, а лише на ту її частину, яка не зайнята нічним
профілакторієм і визначена сторонами в Додатку №1/2 до Договору
простого товариства від 12.11.04 №1211/04-ст.
Апеляційний суд, виносячи оскаржувану постанову про вжиття
заходів забезпечення позову, вийшов за межі своєї компетенції та
вжив заходів, які ніяким чином не стосуються предмету позову, чим
порушив вимоги ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо
обгрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент
пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за
кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Як вбачається з вищезазначених положень, питання задоволення
заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення
позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з
характеру обставин справи.
Відповідно до ст.66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
забезпечення
позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо
невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим
виконання рішення господарського суду.
Заходи до забезпечення позову встановлені ст. 67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якою зазначено, що позов забезпечується, зокрема,
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги
та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій може
стосуватися лише предмета спору.
Як вбачається з матеріалів справи, змістом позовних вимог
позивача є вимога заборонити проводити дії з оформлення права
власності на земельну ділянку.
Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які
не пов'язані із заявленими вимогами.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що вимоги
позивача в клопотанні про забезпечення позову цілком збігаються з
позовними вимогами "заборонити проводити дії з оформлення
свідоцтва на право власності на земельну ділянку". Тобто позовні
вимоги не стосуються певної земельної ділянки.
Заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що заходи
забезпечення позову вчинені апеляційним судом не адекватні
заявленим вимогам та обставинам справи.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що
заходи забезпечення позову, застосовані апеляційною інстанцією, не
стосуються предмету позову і не відповідають вимогам ст. 66 та 67
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Відтак,
оскаржувана постанов підлягає скасуванню в зв'язку з порушенням
норм процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного видавництва "Преса України"
Державного управління справами задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.03.07 у справі № 21/622 ( rs725616 ) (rs725616)
скасувати .
Ухвалу господарського суду міста Києва від 29.01.07 залишити
без змін.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун