Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Тернопільського обласного центру зайнятості, м. Тернопіль,

на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2006

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2007

зі справи № 9/245

за позовом Тернопільського обласного центру зайнятості (далі -Центр зайнятості)

до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (далі -Корпорація), м. Київ,

про стягнення 301 650 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -Лебедєва О.А., Кускова В.О.,

відповідача - Гомон Г.Р.,

ВСТАНОВИВ:

Центр зайнятості звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Корпорації 301 650 грн. збитків, заподіяних неналежним виконанням договірних зобов'язань.

До прийняття місцевим судом рішення зі справи позивач зменшив розмір позовних вимог до 181 638 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2006 (суддя Качан Н.I.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 (колегія суддів у складі: Корсак В.А. -головуючий, судді Авдеєв П.В., Коршун Н.М.), у позові відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано належним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та доповненнях до неї Центр зайнятості просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Корпорація подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі -ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- 03.02.2004 Центром зайнятості (замовник) та Корпорацією (генпідрядник) укладено договір № ТР2-ГП на виконання підрядних робіт з будівництва закладу соціального призначення - районного центру зайнятості в м. Заліщики Тернопільської області (далі -Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а генпідрядник бере на себе зобов'язання з виконання робіт по будівництву районного центру зайнятості;

- відповідно до пункту 1.3 Договору комплекс робіт виконується генпідрядником в межах договірної ціни, проіндексованої з врахуванням рівня інфляції, власними силами, із залученням підрядних організацій; генпідрядник здає в обумовлені терміни об'єкт в експлуатацію замовнику, усуває протягом гарантійного терміну експлуатації об'єкту недоробки, обумовлені неякісним виконанням робіт;

- згідно з пунктом 2.1 Договору вартість робіт визначається додатком № 1 (протокол узгодження договірної ціни), який розраховано відповідно до кошторису і є невід'ємною частиною Договору;

- відповідно до протоколу погодження договірної ціни вартість робіт з будівництва районного центру зайнятості визначено в сумі 1 718 250 грн., яку додатковою угодою від 27.07.2005 № 1 до Договору змінено на суму 2 059 288 грн. (а.с. 66, 65);

- згідно з пунктом 2.3 Договору, зміненого додатковою угодою від 09.11.2005 № 2, розрахунок здійснюється згідно з планами фінансування робіт та календарними планами із зазначенням стану виконання робіт, що є невід'ємною частиною Договору;

- згідно з пунктом 2.8 Договору, зміненого додатковою угодою від 28.12.2005 № 3, розрахунки за виконані роботи проводяться замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника -безпосереднього виконавця робіт на підставі складених субпідрядником та підписаних генпідрядником актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідок виконаних робіт (форма-3) за платіжними реквізитами, наданими генпідрядником;

- позивач платіжними дорученнями від 24.02.2004 № 397, від 05.04.2004 № 817, від 21.10.2004 № 2602, від 25.10.2004 № 2627, від 17.12.2004 № 3097 та від 23.02.2005 № 457 перерахував відповідачеві аванс у сумі 1 700 000 грн. (а.с. 25-29);

- позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача збитків, завданих неналежним виконанням договірних зобов'язань (а.с. 2-5) шляхом неповернення суми авансу, невикористаної відповідачем протягом трьох місяців після одержання, на підтвердження чого позивач послався на освоєння відповідачем за станом на 01.06.2005 лише 1 398 350 грн. з одержаних 1 700 000 грн. та подав довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень, вересень, жовтень, грудень 2004 року та за січень, березень, квітень, травень 2005 року (а.с. 30-37);

- Корпорацією за станом на жовтень 2006 року за Договором виконано робіт на 2 798 328,20 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних за грудень 2004 року, травень 2005 року та жовтень 2006 року, які підписано повноважними представниками сторін (а.с. 92-94);

- повернення авансу при незавершеному будівництві Договором не передбачено.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення на користь Центру зайнятості невикористаної відповідачем суми авансу як збитків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України (435-15) ) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 323 Господарського кодексу України (436-15) договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Пунктом 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (1764-2001-п) , встановлено, що замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом); розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт; підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу; по закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Отже, попередні судові інстанції дійшли невірного висновку щодо відсутності в позивача права вимагати повернення авансу, невикористаного протягом тримісячного строку.

Водночас Центр зайнятості як спосіб захисту своїх прав обрав звернення до суду з вимогою про стягнення саме збитків, заподіяних неналежним використання договірних зобов'язань (а.с. 2-5), пославшись при цьому, зокрема, і на статтю 623 ЦК України (435-15) , відповідно до якої боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Проте, відповідно до частини другої статті 22 ЦК України (435-15) збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, сума одержаного та невикористаного протягом тримісячного строку авансу не підпадає під визначення збитків, яке застосовується в цивільному законодавстві.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши факт відсутності підстав, необхідних для стягнення збитків, дійшли вірного висновку щодо необхідності відмови у даному позові.

При цьому доводи скаржника щодо невірної оцінки місцевим та апеляційним судами поданих ним доказів не можуть бути підставою для задоволення скарги, оскільки касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У свою чергу, посилання позивача на неповідомлення його про час та місце судового засідання місцевого господарського суду спростовуються змістом протоколу судового засідання від 07.12.2006 (а.с. 95), зауваження на який Центром зайнятості у встановленому статтею 81-1 ГПК України (1798-12) порядку не подавалися.

Водночас доводи судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності заборгованості відповідача перед позивачем без з'ясування фактичного стану взаєморозрахунків позивача як замовника з відповідачем-генпідрядником та з субпідрядниками (враховуючи зміну сторонами умов Договору стосовно одержувача коштів) є передчасними і виходять за межі даного позову, предметом якого є не стягнення заборгованості, а відшкодування збитків.

Що ж до стягнення на користь Центру зайнятості боргу в вигляді невикористаної та своєчасно неповернутої частини авансу, то воно може бути предметом окремого судового провадження.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів по суті позову про стягнення збитків відповідають встановленим ним фактичним обставинам справи і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 зі справи № 9/245 залишити без змін, а касаційну скаргу Тернопільського обласного центру зайнятості - без задоволення.