Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Плюшка I. А., Стратієнко Л. В., за участю представників сторін: позивача -Дедіщева В. I. дов. № 44 від 27. 04. 2007 року, Цененка К. С. дов. № 15 від 27.02.2007 року, відповідача -Яким'яка О. В. дов. від 10.03.2007 року, Федоріва С. С. дов. від 28.12.2004 року № 31-4004,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 січня 2007 року у справі господарського суду Львівської області за позовом державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"до ВАТ "Західенерго"про стягнення боргу та за зустрічним позовом про визнання недійсними актів приймання -передачі вугілля,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2004 року ДП зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до ВАТ "Західенерго"(далі -відповідач) про стягнення боргу за вугілля, поставлене у 2003 році за договором № 44/3-202 від 5 грудня 2002 року.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання розрахуватися, просив стягнути з останнього 13493602 гривні 25 коп. основного боргу з урахуванням індексів інфляції; 227374 гривні 25 коп. -3 відсотки річних; 1108051 гривню 65 коп. пені.

У квітні 2006 року ВАТ "Західенерго"звернулось до суду з зустрічним позовом про визнання недійсними актів приймання -передачі вугілля за 2003 рік №№ 32 -36, 1/40-Л, 2/41-Л.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Львівської області від 1 грудня 2006 року первісний позов задоволено частково.

З ВАТ "Західенерго"на користь ДПЗД "Укрінтеренерго"стягнено 669572 гривні 63 коп. основного боргу, 14214 гривень 08 коп. пені, 2920 гривень 91 коп. -3 відсотки річних і 9529 гривень 96 коп. втрат коштів від інфляції.

Відмовлено у стягненні боргу за актами приймання -передачі № 32 від 17 липня 2003 року, № 33 від 21 липня 2003 року, № 34 від 15 серпня 2003 року, № 35 від 22 серпня 2003 року, № 36 від 27 серпня 2003 року, № 1/40-Л від 23 грудня 2003 року і № 2/41-л від 23 грудня 2003 року та штрафних санкцій, нарахованих на ці суми.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 січня 2007 року рішення суду скасовано в частині вирішення зустрічного позову.

За зустрічним позовом провадження у справі припинено.

У решті рішення господарського суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ДП зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"просить скасувати судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом ст. 712 ЦК України (435-15) і ст. 265 ГК України (436-15) .

Наполягає на тому, що відповідач не виконав своє зобов'язання розрахуватися за одержане вугілля, а суд безпідставно відмовив йому в позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 5 грудня 2002 року сторони уклали договір №44/3-202, за яким позивач поставив, а відповідач прийняв вугілля у кількості 69946 тонн, про що сторонами були укладені акти приймання -передачі вугілля: № 32 від 17 липня 2003 року, № 33 від 21 липня 2003 року, № 34 від 15 серпня 2003 року, № 35 від 22 серпня 2003 року, № 36 від 27 серпня 2003 року, № 38 від 12 серпня 2003 року, № 39Б від 30 вересня 2003 року, № 1/40-Л від 23 грудня 2003 року, № 2/41-Л від 23 грудня 2003 року.

У пункті 3.2 договору сторони домовились, що фактична ціна поставленого вугілля для проведення розрахунків встановлюється виходячи з базової ціни вугілля, визначеної п.3.2 договору, з застосуванням знижок або надбавок в залежності від фактичного відхилення від базової зольності та вологи.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що приймання вугілля за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з вимогами інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6 та від 25 квітня 1966 року № П-7.

За доповненням № 3 від 10 січня 2003 року до договору приймання вугілля за якістю здійснюється за даними, визначеними хімлабораторією ТЕС вантажоотримувача (Ладижинської ТЕС).

Сторони домовились у п.5.2.3 договору, що при необхідності проведення аналізу третього примірника проб, відібраних ТЕС вантажоотримувача під час приймання вугілля, експертиза доручається незалежним експертам ТПП України. Висновки лабораторних досліджень ТПП України є остаточними для сторін.

Відповідно до ст. 268 ГК України (436-15) у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається..., покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари вже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, за приписом ст.269 ГК України (436-15) , можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Такий же термін для пред'явлення таких позовів встановлено ст. 71 ЦК України в редакції 1963 (1540-06) року.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що в двосторонніх актах звірки не були враховані результати аналізу якості вугільної продукції за даними хімічної лабораторії Ладижинської ТЕС, оскільки відповідальна за це посадова особа Ладижинської ТЕС не оформляв акти про поставку неякісного вугілля, а в акти звіряння вносив показники постачальника, які не відповідають дійсності.

Згідно ж з актами експертиз Ладижинської ТПП якість вугілля, поставленого за спірними актами приймання -передачі, не відповідає обумовленій.

У зв'язку з цим суд повністю відмовив у стягненні вартості вугілля, поставленого за спірними актами.

Однак, з такими висновками суду повністю погодитись не можна, тому що суд, в порушення ст.ст.38, 43, 65, 84 і 105 ГПК України (1798-12) , неповно з'ясував суттєві для справи обставини.

Так, суд не перевірив у повному обсязі доводи позивача і не з'ясував, скільки вугілля прийняв відповідач за вказаними актами, чи використав його, чи висунув вимогу про повернення або заміну неякісного вугілля, чи відповідала процедура приймання вугілля за кількістю і якістю умовам договору і зазначеним в ньому нормативним актам, якщо ні -то з чиєї вини, чи відповідно до умов договору залучено представника ТПП, коли саме відповідачу стало відомо про неналежну якість вугілля, чи повідомив він про це позивача з додержанням вимог ГК України (436-15) , ЦК України (435-15) і умов договору, яка ж фактична вартість одержаного відповідачем вугілля з урахуванням його дійсної якості.

Враховуючи, що вказані обставини можуть суттєво вплинути на правильність юридичної оцінки обставин справи, судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа -передачі до місцевого господарського суду на новий розгляд в іншому складі суду.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, з'ясувати результати кримінальної справи щодо Лапайка, встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 січня 2007 року (rs403023)  і рішення господарського суду Львівської області від 1 грудня 2006 року.

Справу передати до господарського суду Львівської області на новий розгляд в іншому складі суду.