ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 р.
№ 2-5652/2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого, Н.О. Волковицької, Л.I. Рогач
за участю представників:
позивача
ОСОБА_2, дов. від 08.06.07р.
відповідача прокурора заявника
Білоусько I.В., дов. від 27.07.05р. Савицька О.В. Семенюк В.,
гол., Погорілко Н.М., дов. від 27.12.06р. № 654
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Фонду державного майна України та Заступника прокурора міста
Києва
на ухвалу
Апеляційного суду міста Києва від 30.06.2006р.
у справі
№ 2-5652/2004 Шевченківського районного суду міста Києва
за позовом
ОСОБА_1
до
Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія
"Украгромашінвест"
про
розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків
та за зустрічним позовом
Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія
"Украгромашінвест"
до
ОСОБА_1
про
визнання права власності на пакети акцій
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду
міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства
"Лізингова компанія "Украгромашінвест" про розірвання договору
купівлі-продажу від 12.03.04р. простих іменних акцій Відкритого
акціонерного товариства "Херсонські комбайни" у кількості 510 штук
за ціною 836,4грн., посилаючись на відсутність у відповідача права
власності на вказаний пакет акцій та статті 658 та 659 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач відхилив позов повністю, вказавши, що спірним
пакетом акцій, нарівні з пакетами акцій інших емітентів,
сформовано та оплачено державну частку в статутному фонді
відповідача, а згідно Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
майнові внески членів господарського товариства є об'єктом права
власності господарського товариства.
З огляду на невизнання позивачем його права власності
відповідач звернувся із зустрічним позовом, в якому просив визнати
його право власності на передані до статутного фонду Відкритого
акціонерного товариства "Лізингова компанія "Украгромашінвест"
акції підприємств, передані Фондом державного майна України в
статутний фонд Компанії, оскільки держава в особі уповноваженого
органу здійснила обмін належних їй акцій на корпоративні права в
акціонерному товаристві.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від
10.06.2004р. (суддя Шостак О.О.) у позові ОСОБА_1 до Відкритого
акціонерного товариства "Лізингова компанія "Украгромашінвест" про
розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів відмовлено;
зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства "Лізингова
компанія "Украгромашінвест" про визнання права власності
задоволено; визнано, що Відкрите акціонерне товариство "Лізингова
компанія "Украгромашінвест" набуло права власності на прості
іменні акції за результатом внесення їх державою до її статутного
фонду згідно переліку.
Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи
щодо набуття відповідачем права власності на передані йому Фондом
державного майна України акції для сформування внеску держави в
статутний фонд відповідно до його статутних документів; статтями
15, 16, 197, 328, 329, 392 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
статтями 25, 26, 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, що
визначають статус майна, переданого господарському товариству в
його статутний фонд.
12.05.2006р. Фонд державного майна звернувся з апеляційною
скаргою на рішення місцевого суду від 10.06.2004р. та клопотанням
про поновлення строку подання апеляційної скарги, вказавши, що
держава, яка вважала себе власником пакетів акцій, переданих до
статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Лізингова
компанія "Украгромашінвест", не була залучена до участі у розгляді
даної справи, що є безумовною підставою для скасування прийнятого
судового рішення та направлення справи на новий розгляд до
місцевого суду; про вказане судове рішення Фонд державного майна
дізнався 03.05.2006р., в зв'язку з чим причина пропуску строку на
оскарження є поважною.
30.06.2006р. ухвалою колегії суддів судової палати з
цивільних справ Апеляційного суду міста Києва (головуючий
суддя -Качан В.Я, судді -Коротун В.М., Штульман I.В.) було
відмовлено у задоволенні клопотання Фонду державного майна України
про поновлення строку подання касаційної скарги на рішення
місцевого суду з мотивів відсутності поважних причин для
поновлення строку відповідно до приписів статті 204 Цивільного
процесуального кодексу України, оскільки з поданих скаржником
матеріалів не вбачається, що прийняте у справі рішення зачіпає
права та інтереси держави.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду, Фонд державного
майна України та заступник прокурора міста Києва звернулися з
касаційними скаргами до Верховного Суду України, в яких просять
скасувати ухвалу апеляційного суду повністю та направити справу на
новий розгляд по суті до апеляційного суду. Скарги вмотивовано
порушенням апеляційним судом статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 292 та 324 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
, оскільки особу, чиї права порушено
оскаржуваним рішенням, позбавлено можливості здійснити його
апеляційне оскарження. При цьому апеляційний суд вий шов за межі
розгляду клопотання про поновлення строку на подання апеляційної
скарги, фактично розглянувши її по суті, а відповідно до приписів
частини 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного суду в будь-якому випадку є прийняття
рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були
залучені до участі у справі.
Відповідно до Закону України № 483-V ( 483-16 ) (483-16)
від
15.12.2006р. внесено зміни до статті 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та віднесено до
компетенції господарських судів України справи, що виникають з
корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та
його учасником (засновником, акціонером). За пунктами 5 та 6
Прикінцевих положень вказаного Закону касаційні скарги (подання)
на рішення судів у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих
положень цього Закону, що подані до набрання чинності цим Законом,
по яких провадження не порушено (не відкрито) Верховним Судом
України чи Вищим адміністративним судом України, передаються до
розгляду Вищому господарському суду України та розглядаються за
правилами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного суду від 13.04.2007р. касаційне провадження у
справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства
"Лізингова компанія "Украгромашінвест" про розірвання договору
купівлі-продажу та відшкодування збитків закрито, а касаційні
скарги разом з матеріалами справи передано для вирішення до Вищого
господарського суду України.
Фонд державного майна України та прокуратура внесли уточнення
до своїх касаційних скарг, згідно яких Фонд державного майна
України просить скасувати усі прийняті у справі судові рішення та
направити справу на новий розгляд до господарського суду міста
Києва, а прокуратура -скасувати ухвалу апеляційного суду та
направити справу на розгляд до апеляційного господарського суду.
У судовому засіданні Фонд державного майна України звернувся
з клопотанням про недопущення до участі у справі неналежних
представників ВАТ "ЛК "Украгромашінвест", посилаючись на судове
рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.10.2004р. по
справі № 2-3801/2004, яким визнано право на вчинення правочинів
від імені підприємства виключно головою правління ОСОБА_3, чиї
повноваження підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру
юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; клопотання відхилено
з огляду на відсутність належних та допустимих доказів, що
підтверджують викладені в клопотанні обставини.
Позивач та відповідач у відзиві на касаційні скарги та усно в
судовому засіданні відхилили їх у повному обсязі, вказавши, що
доводи, на які покликається Фонд державного майна України у
підтвердження порушення рішенням місцевого суду його прав, не
відповідають дійсним обставинам справи, відповідно відсутні
підстави для скасування ухвали Апеляційного суду міста Києва за
приписами статті 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення
представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні,
колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню,
а ухвала апеляційної інстанції скасуванню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Підставою для скасування або зміни судових рішень судів
попередніх інстанцій є порушення або неправильне застосування ними
норм матеріального чи процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у
даній справі є додержання апеляційним судом процесуальних норм, що
визначають порядок вирішення питання про прийняття апеляційної
скарги до розгляду відповідно до приписів Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
(2004р.).
Відповідно до частин 1 та 3 статті 295 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
заяву про апеляційне
оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом
десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на
рішення суду подається протягом десяти днів після подання заяви
про касаційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані
після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються
без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, що їх подала,
не знайде підстав для поновлення строку, про що виноситься ухвала.
Відповідно до статті 73 Цивільного процесуального кодексу
України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд поновлює, або продовжує строк,
встановлений законом або судом, за клопотанням сторони або іншої
особи у разі його пропущення з поважних причин, про що виноситься
ухвала.
Також за приписами статті 292 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
правом апеляційного оскарження рішення
суду першої інстанції користуються сторони та інші особи, які
беруть участь у справі, а також інші особи, які не брали участі у
справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Цивільний процесуальний кодекс України не пов'язує право суду
відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом
обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку
суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку
оцінити доводи, що наведені на обгрунтування клопотання про його
відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи
неповажності причин пропуску строку.
Натомість оскаржувана ухвала апеляційного суду не містить
оцінки поважності обставин, що, за доводами скаржника, зумовили
пропуск строку, а розглядає по суті наявність чи відсутність
обставин, пов'язаних з порушенням прав скаржника.
Розглянувши питання про обгрунтованість апеляційної скарги по
суті на стадії прийняття її до розгляду та вирішення питання
поновлення процесуальних строків, суд порушив встановлені статтею
129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
принципи здійснення
правосуддя та обмежив право сторони на апеляційне оскарження.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті
111- 5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в
ухвалі апеляційного суду, судова колегія погоджується з доводами
касаційних скарг про порушення апеляційним судом міста Києва норм
процесуального права, що є підставою для скасування прийнятої
ухвали.
Оскільки до компетенції Вищого господарського суду України
віднесено лише перегляд рішень, які набрали чинності у
встановленому законодавством порядку, вимоги касаційної скарги
Фонду державного майна України про одночасне скасування з
процесуальним документом апеляційної інстанції рішення місцевого
суду належить відхилити.
Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від
01.11.1996 року № 9 ( v0009700-96 ) (v0009700-96)
"Про застосування Конституції
України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що оскільки
Конституція України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, як зазначено в її статті 8,
має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди
при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого
закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його
відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках
застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Статтею 107 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
закріплено право осіб, яких не було залучено до участі
у справі, на касаційне оскарження рішень і постанов суду, що
стосується їх прав і обов'язків. Обмеження права на апеляційне
оскарження для цих осіб суперечить статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, отже, в силу положень Закону України № 483-V
( 483-16 ) (483-16)
від 15.12.2006р. та приписів статей Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
за наслідками
касаційного провадження справу належить направити до Київського
апеляційного господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Фонду державного майна України та Заступника
прокурора міста Києва задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду міста Києва від 30.06.2006 року у
справі №2-5652/2004 Шевченківського районного суду міста Києва
скасувати.
Справу направити на розгляд до Київського апеляційного
господарського суду.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач