ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 р.
№ 2-419/04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- ОСОБА_3,
відповідача
- не з'явився,
третіх осіб
- Бондаренко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення
від 13.01.2005 апеляційного суду Київської області
у справі
№2-419/04
за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
(треті особи -
ЗАТ "Блакитна нива, ЗАТ "Рось-реєстр")
про
розірвання договору купівлі-продажу від 08.12.2000
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від
04.10.2004 (суддя Бабоїд О.М.) позов задоволено -на підставі
ст.ст.224, 232 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
розірвано укладений між
сторонами договір купівлі-продажу НОМЕР_1 простих іменних акцій
ЗАТ "Блакитна нива" від 08.12.2000 з посиланням на невиконання
відповідачем (покупцем) зобов'язання по оплаті акцій. Рішенням
апеляційного суду Київської області від 13.01.2005 (судді: Данчук
В.Г., Червінко К.С.Корзаченко I.Ф.) рішення скасовано, в позові
відмовлено з мотивів пропуску строку позовної давності.
ОСОБА_1 просить рішення від 13.01.2005 скасувати та залишити
без змін рішення від 04.10.2004, оскільки вважає, що апеляційний
суд допустив порушення норм процесуального права та неправильне
застосування норм матеріального права. Зокрема, скаржник вказує на
те, що договором від 08.12.2000 не було передбачено строк оплати
переданих по ньому акцій. З огляду на те, що відповідно до ст.76
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст.261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) перебіг
позовної давності починається з моменту коли особа дізналась про
порушення свого права, то момент укладення договору не може
вважатись моментом, з якого позивач дізнався про порушення свого
права.
Позивач вказував, що звертався до Відповідача з вимогою
оплатити йому вартість акцій по договору (заява №1 від
07.05.2003 - а.с. 162), однак, така вимога була проігнорована
відповідачем та залишена без реагування - кошти на оплату акцій
позивачу не були передані. Iз цього вже можна зробити висновок про
те, що позивач ухиляється від виконання зобов'язання, строк якого
не визначений. Відповідно до ст.165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник
повинен виконати зобов'язання, строк виконання якого не
встановлений, в семиденний строк. Однак, враховуючи постійні
обіцянки відповідача, що він оплатить акції, позивач не звертався
одразу в суд, а продовжував чекати оплати -надав пільговий строк в
розумінні п.2 ч.5 ст.261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Коли пройшло майже
три роки з дня укладення договору від 08.12.2000, на початку
грудня 2003р. (2 чи 3 числа), відповідач прямо заявив позивачу, що
оплачувати акції не буде. Така категорична відмова й стала
підставою для звернення до суду з цим позовом.
Отже, позивач дізнався про порушення свого права на отримання
коштів по договору лише у грудні 2003р., а тому строк позовної
давності не було пропущено.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників позивача і третьої особи,
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а
оскаржуване рішення - скасуванню із залишенням без змін рішення
Таращанського районного суду Київської області від 04.10.2004 з
наступних підстав.
При цьому касаційна інстанція переглядає рішення суду
апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та не
вправі надавати правову оцінку рішенню суду першої інстанції, яке
не є предметом касаційного перегляду.
Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та
приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд
виходив з того, що:
Згідно вимог ст.ст.71, 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв на
час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту
права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність),
встановлюється в три роки. Закінчення строку позовної давності до
пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Вирішуючи спір суд першої інстанції цих вимог закону не
врахував.
З матеріалів справи, пояснень сторін вбачається, що між ними
укладено договір купівлі-продажу цінних паперів 08.12.2000 року.
Позивач звернувся в суд з даним позовом 14.09.2004 року, з
пропуском строку передбаченого законом для захисту порушених прав.
Висновок суду про те, що позивачем пред'явлено позов до суду
05.12.2003 року та строк позовної давності позивачем не пропущено,
є помилковим. Відповідно до правил ст.79 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням
позову в установленому порядку. Позивачем 05.12.2003 року до суду
дійсно пред'являвся позов про визнання угоди недійсною, тобто про
інший предмет і з інших підстав, а з даним позовом позивач
звернувся в установленому порядку тільки 14.09.2004 року.
Доводи позивача про те, що він у грудні 2003 року дізнався
про те, що ОСОБА_2 не мав та не має наміру при укладені договору
купівлі продажу цінних паперів від 08.12.2000 року оплачувати
придбані ним акції, апеляційний суд визнав непереконливими та
вказав, що вони спростовуються поясненнями самого позивача в
судовому засіданні про те, що він неодноразово звертався до
відповідача з вимогою про оплату придбаних ним акцій, а також
заявою ОСОБА_1 від 07.05.2003 ро ку (а.с.162).
Проте, колегія не погоджується з висновками апеляційного суду
з огляду на наступне.
Відповідно до ст.76 ЦК України (в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року) перебіг строку позовної давності починається з дня
виникнення права на позов, тобто з дня, коли особа дізналась або
повинна була дізнатись про порушення свого права.
Покладений в основу оскаржуваного рішення висновок суду про
пропуск позивачем строку позовної давності грунтується на
помилковому визначенні початку перебігу цього строку з моменту
укладення договору купівлі-продажу від 08.12.2000. Проте, таке
правило перебігу строку позовної давності стосується випадків
пред'явлення позовів про визнання угод недійсними. Предметом же
даного спору у справі №2/419-04 є розірвання договору, а не
визнання його недійсним.
Судом апеляційної інстанції помилково не застосовано до
спірних відносин ст.76 чинного на той час ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
згідно якої перебіг позовної давності починається з дня, коли
особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення права.
Підставою розірвання договору позивачем (продавцем) в
позовній заяві зазначено невиконання відповідачем (покупцем) своїх
зобов'язань по оплаті придбаних акцій.
Судом апеляційної інстанції відмовлено в позові виключно з
мотивів пропуску строку позовної давності, що не відповідає
дійсності, та не враховано умови договору купівлі-продажу від
08.12.2000, яким не передбачено термін оплати акцій.
Колегія враховує, що факт невизначеності в договорі строку
виконання покупцем (відповідачем) своїх зобов'язань по оплаті
акцій визнається позивачем в касаційній скарзі.
З огляду на невизначеність в договорі терміну виконання
відповідачем зобов'язання по оплаті придбаних акцій, суд помилково
не застосував ст.165 чинного на той час ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
згідно якої боржник повинен виконати невизначене строком виконання
зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги
кредитором.
Згідно з п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правила цього Кодексу про позовну
давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких,
встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання
чинності згаданим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за
зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений
моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня,
коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання
зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для
виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі
спливом цього строку.
Виходячи з системного аналізу змісту ст.76, ч.2 ст.165 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та п.2 ч.5 ст.261, ч.2 ст.530 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
перебіг позовної давності у спорах про розірвання
договору, невизначеного строком виконання, розпочинається після
закінчення семиденного терміну з дня пред'явлення вимоги
кредитором.
Таким чином, висновок апеляційного суду про перебіг з дня
укладення договору строку позовної давності у спорах про
розірвання договору, невизначеного строком виконання, суперечить
вимогам ст.76, ч.2 ст.165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та п.2 ч.5 ст.261,
ч.2 ст.530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
За таких обставин касаційна інстанція визнає помилковим
висновок апеляційного суду про закінчення строку позовної
давності, який грунтується виключно на безпідставному ототожненні
спорів про визнання угод недійсними та розірвання договорів в
розрізі визначення початку перебігу строку позовної давності.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції не враховано п.9
Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно
якого до договорів, укладених до 01.01.2004р. і продовжують діяти
після набрання чинності Цивільним Кодексом України, застосовуються
правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків розірвання
договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Застосування норм Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
до
спірних відносин, які виникли в 2000 році та продовжують існувати
після 01.01.2004р., обумовлено тим, що вимога про розірвання
договору заявлена в клопотанні №1334 від 19.03.2004 про зміну
підстав позову (а.с.15). Наведеним також спростовується висновок
апеляційного суду про звернення ОСОБА_1 з позовом про розірвання
договору купівлі-продажу тільки 14.09.2004 року.
Вказане вище порушення норм матеріального права (ст.ст.71,
76, 79, 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
) є підставою для скасування рішення
суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення
Таращанського районного суду Київської області від 04.10.2004.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 13.01.2005 у
справі №2-419/04 скасувати, а рішення Таращанського районного суду
Київської області від 04.10.2004 у даній справі залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун