480/762/19 Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби - 01.09.2022 Прийняття

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України; відповідач). У позові просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, викладене 23.11.2018 у п. 58 Протоколу № 117 засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов`язати Міноборони України виплатити одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІ групи у розмірі, передбаченому п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ).

2. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 24.04.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, відмовив у задоволенні позову.

3. Верховний Суд постановою від 13.05.2020 скасував рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 28.07.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, задовольнив позов частково:

- визнав протиправним та скасував п. 58 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.11.2018 за № 117 щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності;

- зобов`язав Міноборони України повторно розглянути документи щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої в судовому рішенні;

- в іншій частині позовних вимог відмовив.

5. 02.03.2021 Міноборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. 18.03.2021 касаційну скаргу подав ОСОБА_1, у якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

7. Верховний Суд ухвалами від 29.04.2021 та від 20.05.2021 відкрив касаційне провадження за обома касаційними скаргами.

8. Верховний Суд ухвалою від 29.04.2021 зупинив виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 до закінчення касаційного перегляду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу та був звільнений 17.08.1994 з посади начальника відділення райвійськкомату на підставі пункту 65 "в" (за станом здоров`я) відповідно до наказу Сумського районного військового комісаріату від 08.06.1994 № 01314.

10. 28.04.2010 ОСОБА_1 при первинному огляді МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інвалідність встановлено безтерміново.

11. 11.01.2017 ОСОБА_1 при повторному огляді МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності.

12. 23.11.2018 комісія Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом № 117, яким відмовила ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

13. Підставою для відмови зазначено те, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби до запровадження виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 04.04.2006 № 3597-IV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" (3597-15) , отримав статус особи з інвалідністю до набуття чинності 01.01.2014 ст. 16 Закону № 2011-XII у новій редакції.

14. Також суди встановили, що ОСОБА_1 не призначалася одноразова грошова допомога у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (975-2013-п) (далі - Постанова КМУ № 975).

Крім того, ОСОБА_1, перебуваючи на обліку Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, отримував одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 14.05.2015 № 285 (285-2015-п) (далі - Постанова КМУ № 285), за період з 01.06.2010 до 30.06.2010 у розмірі 189,60 грн; з 01.01.2017 до 31.01.2017 у розмірі 94,80 грн.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з моменту звільнення не отримував одноразову грошову допомогу. Закон № 2011-XII (2011-12) не встановлює обмежень чи заборон на виплату компенсацій у разі встановлення інвалідності до набуття чинності новою редакцією ст. 16 цього Закону.

16. У відзиві на позов відповідач покликався на те, що позивачу встановлено інвалідність у 2010 році, тому при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги необхідно керуватися Законом № 2011-XII (2011-12) , у редакції 2010 року, та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби зборів) осіб, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (499-2008-п) (далі - Порядок № 499).

ОСОБА_1 не має права на виплату одноразової грошової допомоги у разі підвищення групи інвалідності, оскільки Законом № 2011-XII (2011-12) та Порядком КМУ № 975 встановлено присічний термін у два роки для отримання такої допомоги.

Також покликалося на те, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсації від органів соціального захисту населення.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи частково позов, виходили з того, що на моментом встановлення позивачу групи інвалідності Закон № 2011-ХІІ (2011-12) (у редакції Закону України від 03.11.2006 (328-16) № 328), Порядок № 499 передбачав виплату йому одноразової грошової допомоги. Комісія Міноборони без перевірки підстав для призначення одноразової грошової допомоги прийняла передчасний висновок про відмову у призначенні ОСОБА_1 такої допомоги.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Міноборони України у касаційній скарзі покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловлених у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19, від 27.03.2018 у справі № 760/8809/17. Позивач після встановлення інвалідності самостійно обрав отримання відповідно до Постанови КМ України № 282 одноразової компенсації, передбаченої ст. 48 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII (796-12) ).

ОСОБА_1 не має права на виплату одноразової грошової допомоги за ІІ групою інвалідності, оскільки Закон № 2011-ХІІ (2011-12) та Порядок № 975 не передбачають поновлення, збільшення, зміну дворічного строку для виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності.

19. У відзиві на зазначену касаційну скаргу позивач покликається на висновки, сформульовані у п. 22 постанови Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19, уважає, що у його випадку дворічний термін після первинного встановлення групи інвалідності не застосується.

20. ОСОБА_1 у касаційній скарзі притримується тієї позиції, що Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 про направлення цієї справи на новий розгляд не ставив під сумнів його право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності незалежно від строків, встановлених ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ. Суди попередніх інстанцій не врахували мотиви, з яких скасовані попередні рішення, не надали оцінки долученим до матеріалам справи документам, вийшли за межі позовних вимог, дійшли помилкового висновку, що його права будуть захищені у разі повторного розгляду Міноборони України документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційних скарг та дійшов таких висновків.

22. Ключовим правовим питанням у справі є наявність у особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, після отримання компенсації відповідно до Закону № 796-XII (796-12) .

23. Із зазначеного питання Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі № 760/8809/17 висловив висновок щодо застосування ст. 60 Закону № 796-XII, який зводиться до того, що особа, яка отримала допомогу (компенсацію) відповідно до Закону № 796-XII (796-12) , не може отримувати одноразову грошову допомогу за Законом № 2011-ХІІ (2011-12) .

24. На момент формулювання Верховним Судом такої правової позиції ст. 60 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) (далі - Закон № 76-VIII (76-19) ) передбачала, що "особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України".

25. 17.07.2018 Конституційний Суд України прийняв Рішення у справі № 6-р/2018, яким визнав неконституційними ряд положень Законів № 76-VIII (76-19) та № 796-XII (796-12) , а саме, вирішив:

" 1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними):

'…' статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) .

2. '…' стаття 53 (крім її назви), стаття 60 Закону '…' № 796-XII у редакції Закону '…' № 76-VIII (76-19) , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Установити порядок виконання цього Рішення.

3.2. Стаття 60 Закону '…' № 796-XII у редакції Закону '…' № 76-VIII (76-19) втратила чинність та не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягає стаття 60 Закону '…' № 796-XII у редакції до внесення змін Законом '…' № 76-VIII (76-19) , а саме:

"Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України".

26. У зв`язку з поновлення чинності попередньої редакції ст. 60 Закону № 796-XII змінилося правове регулювання надання пільг та компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому правова позиція Верховного Суду, сформульована у постанові від 27.03.2018 у справі № 760/8809/17, не підлягає застосуванню судами до подібних правовідносин, що виникли після 17.07.2018.

27. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 оскаржує рішення комісії Міноборони України від 23.11.2018. Відтак, висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 760/8809/17, не є правозастосовними у цій справі.

28. Тобто, чинна редакція ст. 60 Закону № 796-XII визначає, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України.

29. Разом з тим, ч. 7 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

30. Таким чином, відновлення дії попередньої редакції ст. 60 Закону № 796-XII до внесення змін Законом № 76-VIII (76-19) спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність ч. 7 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ.

31. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абз. 5 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп (v004p710-97) ).

32. Слід зауважити, що Закон № 2011-ХІІ (2011-12) згідно з преамбули визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

33. У свою чергу, Закон № 796-XII (796-12) окреслює основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

34. Тобто, Закон № 2011-ХІІ (2011-12) регулює соціальний захист усіх військовослужбовців та членів їх сімей, тоді як предметом регулювання Закону № 796-XII (796-12) є соціальний захист частини військовослужбовців, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

35. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

36. Так, у абз. 2 п. 6 мотивувальної частині Рішення від 17.07.2018 у справі № 6-р/2018 Конституційний Суд України відзначив, що:

"в ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796 передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

З огляду на це соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, має передбачати відшкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров`ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та реалізовуватися шляхом надання їм відповідних пільг, компенсацій і гарантій. Вибір такого особливого порядку відшкодування шкоди обумовлений надзвичайними масштабами катастрофи та її наслідків.".

37. Таким чином, Конституційний Суд України шляхом відновлення чинності попередньої редакції ст. 60 Закону № 796-XII до внесення змін Законом № 76-VIII (76-19) фактично скасував встановлені законодавцем обмеження щодо реалізації особами, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, прав на пільги та компенсації відповідно до різних законів України.

38. У свою чергу, колізія між Законами № 2011-ХІІ (2011-12) та № 796-XII (796-12) має вирішуватися, виходячи з додержанням принципу верховенства права, у частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями (ст. 3, 8 Конституції України, ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

39. Суд першої інстанції під час нового розгляду встановив, що ОСОБА_1 не отримував одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановлення ІІІ групи інвалідності, проте отримав одноразову компенсацію як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС за період з 01.01.2017 до 31.01.2017.

40. Зважаючи на викладені вище висновки, отримання позивачем одноразової компенсації відповідно до Закону № 796-XII (796-12) , не позбавляє його права отримати одноразову грошову допомогу, передбачену п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ.

41. У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19, на яку покликається Міноборони України, дійсно сформульовано правову позицію щодо застосування п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII у питанні строку, протягом якого особа може звернутися після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

42. Суд звертає увагу на те, що на відміну від справи № 240/10153/19, у цій справі позивач не отримував одноразової грошової допомоги після встановлення вперше ІІІ групи інвалідності. З огляду на це, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_1 не позбавлений права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ.

43. Разом з тим, Суд не погоджується із прийняттям судами попередніх інстанцій рішення саме про зобов`язання Міноборони України повторно розглянути документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

44. Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

45. Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

46. Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

47. Повноваження адміністративного суду визначені у ст. 245 КАС України. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).

48. Відповідно до ч. 4 цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

49. У контексті цієї справи встановлено, що Міноборони України розглянуло по суті заяву ОСОБА_1 та подані ним документи для призначення одноразової грошової допомоги, виснувало, що Закон № 2011-XIІ (2011-12) не передбачає підстав для призначення такої допомоги особам, які набули інвалідність до 01.01.2014.

50. Зважаючи на те, що між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, ураховуючи викладені вище мотивування щодо застосування норм Законів № 2011-XIІ (2011-12) , № 796-XII (796-12) у подібних правовідносинах, для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням у 2017 році ІІ групи інвалідності є всі передбачені п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ підстави, незалежно від того, коли йому вперше було встановлено ІІІ групу інвалідності.

51. У такому разі, зобов`язання Міноборони України повторно розглянути документи для призначення одноразової грошової допомоги ефективно не поновлює позивача у правах, оскільки такий розгляд вже був здійснений, а його результат - рішення про відмову у призначенні допомоги - визнано протиправним та скасовано.

52. Тому, суди попередніх інстанцій мали підстави прийняти рішення про зобов`язання Міноборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу.

53. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

54. За викладених обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а касаційну скаргу Міноборони України - задовольнити частково, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у частині зобов`язання відповідача повторно розглянути документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги - скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову та зобов`язання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

55. Оскільки позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

3. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у частині зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути документи щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності та вирішити питання призначення такої допомоги - скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року - залишити без змін.

Поновити виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 480/762/19 у нескасованій частині.