ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     14 червня 2007 р.
 
     № 52/395-06 ( rs373833 ) (rs373833)
        
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого
     Остапенка М.I.
     суддів :
     Борденюк Є.М. Харченка В.М.
 
     розглянувши касаційну скаргу
     ПП ОСОБА_1
     на рішення та постанову
     Господарського суду Харківської області від  11.01.2007  року
Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року
 
     у справі за позовом
     ВАТ "Швейна фабрика ім. Тінякова "
     до
     ПП ОСОБА_1
 
     про
     стягнення коштів
                        В С Т А Н О В И В:
 
     у листопаді 2006 року, ВАТ "Швейна  фабрика  ім.  Тінякова  "
звернулося до господарського суду Харківської  області  з  позовом
про стягнення з  приватного  підприємця  ОСОБА_1  25  354,58  грн.
заборгованості з орендної плати за умовами  договору  НОМЕР_1  від
10.01.2006 року, 760,63 грн. на відшкодування втрат від знецінення
коштів внаслідок інфляції, 295,92 грн. відсотків,  1  764,17  грн.
пені, а всього -28 175,30 грн.
 
     Рішенням  господарського   суду   Харківської   області   від
11.01.2007 року позов задоволено.
 
     За  наслідками  перегляду  справи  в  апеляційному   порядку,
постановою  Харківського  апеляційного  господарського  суду   від
27.03.2007  року  апеляційна  скарга  відповідача   залишена   без
задоволення, а рішення господарського суду першої  інстанції  -без
змін.
 
     Ухвалою Вищого господарського  суду  України  від  21.05.2007
року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
відповідача, у якій він посилається на неправильну правову  оцінку
обставин  справи,  помилковість  висновків  про  наявність  у  неї
заборгованості з орендної плати і просить  постановлені  у  справі
судові рішення скасувати,  а  справу  передати  на  новий  судовий
розгляд.
 
     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у  касаційній
скарзі доводи, зокрема, і після оголошеної  у  судовому  засіданні
перерви до 14.06.2007 року, судова колегія не вбачає  підстав  для
скасування судових рішень, виходячи з наступного.
 
     Як встановлено господарським судом першої  інстанції  та  під
час перегляду справи  в  апеляційному  порядку,  відносини  сторін
врегульовувались договором НОМЕР_1 від 10.01.2006 року, за умовами
якого  відповідачу  надавалися  в  оренду  146,2  м-2  нежитлового
приміщення у будинку на АДРЕСА_1 на період до 01.06.2006 року.
 
     Орендну плату відповідач  зобов'язався  сплачувати  щомісяця,
але не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним.
 
     Прийняття майна в оренду й обсяги орендних  платежів  сторони
узгодили  актами  НОМЕР_2  від  31.01.2006   року,   НОМЕР_3   від
28.02.2006  року,  НОМЕР_4  від  31.03.2006  року,   НОМЕР_5   від
30.04.2006 року, НОМЕР_6 від 31.05.2006 року, визначивши загальний
обсяг орендної плати, яку на час розгляду спору судом не  сплачено
у сумі 25 354,58 грн.
 
     Дані  про  погашення  заборгованості  у   матеріалах   справи
відсутні,  заперечуючи  проти  стягнення  цієї   суми   відповідач
посилається на акт зарахування  однорідних  вимог  від  31.05.2006
року, за яким заборгованість  позивача  по  договору  НОМЕР_7  від
10.01.2006 року у сумі  25  968,03  грн.  зарахована  у  погашення
заборгованості по договору оренди НОМЕР_1 від 10.01.2006 року.
 
     Проте,  акт  про  зарахування  зустрічних  однорідних   вимог
підписано зі сторони позивача особою, не уповноваженою на вчинення
таких дій, за  стягненням  зазначеної  у  акті  заборгованості  по
договору НОМЕР_7 від 10.01.2006 року відповідач звернулась до суду
і рішенням господарського суду Харківської області від  04.06.2007
року її позов задоволено, а тому, за наявності цих обставин,  суди
обгрунтовано   постановили    про    стягнення    з    відповідача
заборгованості з орендної плати з урахуванням передбаченої  ст.625
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
          та  п.  7.2  договору  відповідальності  за
порушення грошових зобов'язань і підстав  для  скасування  судових
рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів,  судова  колегія
не вбачає.
 
     Враховуючи   наведене,   керуючись   ст.ст.   111-9,   111-11
Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України, -
 
     П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну  скаргу  залишити  без   задоволення,   а   рішення
господарського суду Харківської області  від  11.01.2007  року  та
постанову  Харківського  апеляційного  господарського   суду   від
27.03.2007 року -без змін.
 
     Головуючий М.I. Остапенко
 
     Судді Є.М. Борденюк
 
     В.М. Харченко