ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 р.
№ 34/13 ( rs587432 ) (rs587432)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Дерепи В.I.
суддів :
Грека Б.М. -(доповідача у справі)
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" та
Відкритого акціонерного товариства "Крюківський
вагонобудівний завод"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
06.04.07
у справі
№ 34/13 ( rs587432 ) (rs587432)
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Крюківський
вагонобудівний завод"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг",
Акціонерного банку "Експрес-банк" в особі Дніпропетровської
філії
треті особи
Державне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний
центр Укрзалізниці",
Державне підприємство "Укрзалізниця",
Товариство з обмеженою відповідальністю "Континенталь-Енерго"
про
стягнення 33199169,50 грн.
за участю представників від:
позивача
Салатюк Д.В. (дов. від 13.06.07),
Шмельов М.М. (дов. від 14.05.07)
відповідача 1
П'ятигорець Ю.О. (дов. від 03.05.07)
відповідача 2
Кіряхно О.В. (дов. від 06.12.06)
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний
завод" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області
з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про
зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг"
повернути позивачу 65 неоплачених піввагонів моделі 12-783 шляхом
підписання актів приймання передачі, передачі сертифікатів якості
та додатків до них на кожен піввагон з переоформленням піввагонів
у Державному підприємстві "Головний інформаційно-обчислювальний
центр Укрзалізниці"; зобов'язання Акціонерного банку
"Експрес-банк" в особі Дніпропетровської філії повернути позивачу
13 неоплачених піввагонів моделі 12-783 шляхом підписання актів
приймання передачі, передачі сертифікатів якості та додатків до
них на кожен піввагон з переоформленням піввагонів у Державному
підприємстві "Головний інформаційно-обчислювальний центр
Укрзалізниці", та про стягнення з Товариства з обмеженою
відповідальністю "Енерго-Миг" 3037817,48 грн. пені, 500361,76
грн. -3% річних, судові витрати.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг"
звернулося до господарського суду із зустрічним позовом (з
урахуванням уточнення вимог) про стягнення із Відкритого
акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"
7261293,60 грн. пені за невиконання умов договору та державного
мита.
Рішенням господарського суд Дніпропетровської області від
25.12.06 (колегія суддів Примак С.А. -головуючий, Кожан М.П.,
Ліпинський О.В.) первісний позов задоволено частково: зобов'язано
ТОВ "Енерго-Миг" повернути ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод"
65 неоплачених піввагонів моделі 12-783 відповідно до переліку №1
шляхом підписання актів приймання-передачі повернення піввагонів.
Зобов'язано АБ "Експрес-банк" повернути ВАТ "Крюківський
вагонобудівний завод" 13 неоплачених піввагонів моделі 12-783
відповідно до переліку №2 шляхом підписання ДФ АБ "Експрес-банк"
та ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" актів приймання-передачі
повернення піввагонів відповідно до переліку №2; стягнуто з ТОВ
"Енерго-Миг" на користь ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод"
2748953,83 грн. пені, 500361,76 грн. 3% річних та відповідно
судові витрати. Зустрічний позов задоволено повністю: стягнуто з
ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на користь ТОВ "Енерго-Миг"
7261293,60 грн. пені за прострочку поставки продукції та судові
витрати. Зустрічний позов задоволено повністю.
За результатом апеляційного перегляду справи
Дніпропетровським апеляційним господарським судом (колегія суддів
у складі: головуючого-судді Джихур О.В., суддів: Виноградник О.М.,
Лисенко О.М.) винесено постанову від 06.04.07, якою рішення
місцевого господарського суду змінено, та викладено в новій
редакції. За змістом цієї постанови, первісний позов задоволено
частково: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю
"Енерго-Миг" повернути Відкритому акціонерному товариству
"Крюківський вагонобудівний завод" 65 неоплачених піввагонів
моделі 12-783 відповідно до переліку №1: шляхом підписання ТОВ
"Енерго-Миг" та ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" актів
приймання -передачі повернення піввагонів відповідно до переліку
№1, з поверненням ТОВ "Енерго-Миг" ВАТ "Крюківський вагонобудівний
завод" технічних паспортів по формі ВУ-4М, атів технічної
придатності по формі ВУ-1, сертифікатів якості та додатків до
сертифікатів якості на кожен піввагон з переоформленням піввагонів
відповідно до переліку №1 Державному підприємстві "Головний
інформаційний обчислювальний центр Укрзалізниці" з ТОВ
"Енерго-Миг" та ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод"; з ТОВ
"Енерго-Миг" на користь ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод"
стягнуто 2748953грн. 83 коп. пені, 500361 грн. 76 коп. 3% річних,
25278 грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита, 116 грн. 97
коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового
процесу. В позові до Акціонерного банку "Експрес -банк"
відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково: з ВАТ
"Крюківський вагонобудівний завод" на користь ТОВ "Енерго-Миг"
стягнуто 948 672 грн. пені за недопоставку продукції, 9486 грн. 72
коп. витрат по сплаті державного мита, 15 грн. 40 коп. витрат на
інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. В решті
вимог зустрічного позову відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що поставка на
піввагонів по додатковій угоді №5 не здійснювалася. Всі поставки
продукції здійснювалися за додатковою угодою №6, яка передбачала
перехід права власності лише після повної оплати. Тому первісні
позовні вимоги до ТОВ "Енерго-Миг" про повернення вагонів у
кількості 65 шт. та стягнення пені за їх несвоєчасну оплату є
обгрунтованими. В той же час, вимоги позивача щодо витребування у
Акціонерного банку "Експрес-банк" 13 вагонів є неправомірними,
оскільки банк є добросовісним набувачем цього майна за відплатним
договором, а тому всилу ст. 388 Цивільного кодексу України,
витребування у нього піввагонів є неприпустимим.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, Товариство
з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" та Відкрите акціонерне
товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулися до Вищого
господарського суду України з касаційними скаргами. При цьому
відповідач просить скасувати судові акти в частині задоволення
первісного позову та відмови у зустрічному позові. Касаційна
скарга мотивована тим, що судами зроблено невірний висновок щодо
того, по які додатковій угоді поставлялися вагони по №5, чи № 6.
Позивач просить скасувати рішення та постанову в частині відмови в
позові до ДФ АБ "Експрес-Банк" та в частині задоволення
зустрічного позову; первісний позов задовольнити в повному обсязі,
у зустрічному -відмовити. Вимоги позивача обгрунтовані тим, що
відповідач-2 мав можливість перевірити недобросовісність продавця
вагонів, а тому його не можна визнати добросовісним набувачем.
Щодо зустрічного позову, то позивач вважає, що апеляційний суд
задовольнив його в порушення ст. 538 Цивільного кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що 13.05.04 між ВАТ "Крюківський
вагонобудівний завод" (постачальник) та ТОВ "Енерго-Миг"
(покупець) укладено договір №7604/010699, згідно якого позивач
зобов'язаний поставити відповідачу-1 піввагони моделі 12-783 ТУ У
3.06-05763814-203-96 на умовах FCA станція Крюков на Дніпрі
(Iнкотермс -2000) на протязі 40-55 днів з моменту отримання з
відповідача-1 передплати.
В подальшому в умови договору поставки щодо ціни піввагонів,
кількості, строків поставки та оплати додатковими угодами №№1 від
17.12.04, №2 від 05.01.05, №3 від 10.01.05, №4 від 10.02.05, №5
від 21.02.05, №7 від 30.05.05 вносилися зміни. З приводу поставок
та оплати товару по додатковим угодам №1 від 17.12.04, №2 від
05.01.05, №3 від 10.01.05, №4 від 10.02.05 спір фактично
відсутній. В той же час, позивач та відповідач-1 по різному
оцінюють здійснену поставку продукції відповідно до укладених
додаткових угод №5 та №6.
Згідно додаткової угоди №5 від 21.02.05 поставка 150
піввагонів здійснюється в квітні 2005 року після оплати покупцем
продукції в строк до 15.03.05. Ціна 1 од. піввагона становить 235
320 грн.
Згідно додаткової угоди №6 від 30.05.05 поставка 241
піввагону здійснюється за графіком: до 15.06.05, 31.06.05, оплата
продукції -після поставки до 20.06.05 та 31.07.05. Ціна одного
піввагону становить 219600 грн. Всього по вказаній угоді підлягає
поставки 241 піввагони на загальну суму 52923600 грн. Додатковою
угодою №6 передбачені санкції за неналежне виконання зобов'язань
як постачальником так й покупцем. За прострочку оплати продукції
покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від вартості
неоплачених вагонів за кожен день прострочки, але не більше
подвійної облікової ставки НБУ. За прострочку поставки або
недопоставку продукції покупцю, постачальник сплачує покупцю пеню
в розмірі 0,05 % від вартості непоставлених або недопоставлених
вагонів, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
30.05.05 між позивачем та відповідачем-1 також була укладена
додаткова угода №8 до договору поставки №7604/010699 від 13.05.04,
якою доповнено п.1 додаткової угоди №6 тим, що право власності на
поставлені піввагони переходить від постачальника до покупця
тільки з моменту проведення покупцем за них оплати в повному
об'ємі, до того часу неоплачені піввагони є власністю
постачальника і покупець не має права ними розпоряджатися.
Додатковою угодою №8 передбачено, що договір діє до 31.12.05, в
частині виконання сторонами своїх зобов'язань до повного їх
виконання.
Матеріали справи свідчать, що по актам прийому -передачі №5
від 31.05.05, №16 від 01.06.05, №17 від 08.06.05, №18 від
10.06.05, №19 від 14.06.05 позивачем було передано відповідачу-1
193 піввагонів за ціною 219 600 грн., на загальну суму 42382800
грн.
Приймаючи рішення та постанову, суди виходили з того, що
товар по додатковій угоді №5 не поставлявся. Втім, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає за потрібне зазначити
наступне. Додаткова угода №5 підписана уповноваженими особами та
не була розірвана чи визнана недійсною. Сторони не заперечують її
існування та чинність. По цій угоді позивач зобов'язаний поставити
ТОВ "Енерго-Миг" 150 вагонів в квітні 2005 року. В той же час, по
додатковій угоді №6 до 15.06.05 позивач повинен був поставити 183
вагони. По актам прийому -передачі №5 від 31.05.05, №16 від
01.06.05, №17 від 08.06.05, №18 від 10.06.05, №19 від 14.06.05
позивачем було передано відповідачу-1 193 піввагонів. Таким чином,
в строк до 15.06.05 позивачем поставлено не 183, а 193 піввагони.
Цій обставині судами не була дана правова оцінка, не зазначено, чи
можна сприймати такі поставки, як одночасне виконання позивачем
зобов'язань як по додатковій угоді №5, так і по додатковій угоді
№6.
Втім, цим документам судами не була надана правова оцінка, не
визначено, яка сума заборгованості існує за відповідачем-1 та за
якими додатковими угодами, та скільки вагонів та за якою
додатковою угодою було поставлено. А відтак, не дано правової
оцінки доводам відповідача-1, щодо того, що позивач недопоставив
192 піввагони (150 піввагонів за додатковою угодою №5 + 241
піввагони за додатковою угодою №6 -193 піввагони, які були
фактично поставлені), та відповідно неправомірно вирішено
зустрічний позов.
Слід також зазначити, що у випадку складності розрахунків суд
не позбавлений права призначити судово-бухгалтерську експертизу
для визначення розміру заборгованості кожної із сторін по окремим
договорам.
Крім того, висновки господарських судів попередніх інстанцій
про необхідність стягнення з ТОВ "Енерго-Миг" штрафних санкцій у
розмірі (визначеному в додатковій угоді №6) 0,05 % від вартості
неоплачених вагонів не можна визнати обгрунтованими, оскільки
судами точно не визначена сума заборгованості (враховуючи
неврахування проплачених відповідачем-1 позивачу 10млн. грн. по
платіжним дорученням від 31.05.05 та від 03.06.05), та не вказано,
з чийого боку така заборгованість існує.
Суди також не взяли до уваги, що ні основний договір від
13.05.04 №7604/010699, ні додаткові угоди до нього, не були ні
розірвані, ні визнані недійсними, а тому не обгрунтували
правомірність первісних позовних вимог щодо повернення вагонів в
натурі, а не стягнення заборгованості за поставлений, але не
оплачений товар.
Також, судами не прийнято до уваги, що предметом спору є не
стягнення заборгованості, а повернення товару; не визначено, на
якій підставі мають нараховуватися штрафні санкції, коли не стоїть
вимога про стягнення вартості фактично отриманого товару, та у
випадку, коли право власності на цей товар до покупця не перейшло.
Слід також звернути увагу на те, що позивач за первісним
позовом неодноразово міняв позовні вимоги, то зменшуючи, то
збільшуючи їх. Сума пені при цьому залишалася сталою та була
стягнута з відповідача. Суд на цю обставину уваги не звернув, не
зазначив, чи при такому предметі позову взагалі може мати місце
вимога про стягнення пені, та якщо може, не зазначив причин
незастосування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань"( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
щодо обмеження
розміру штрафних санкцій. Тому Вищий господарський суд України
вважає, що стягнення судами штрафних санкцій за первісним позовом
є поспішним та передчасним.
Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення пені за
невиконання умов договору щодо поставки вагонів, то їх вирішення
залежить від встановлення вищезазначених обставин щодо того, по
якій із додаткових угод (чи по обом) здійснювалася поставка
товару, та яка кількість піввагонів була оплачена, яка кількість
не була поставлена.
Отже, рішення та постанова підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського
суду для встановлення обставин, викладених у цій постанові.
При новому розгляді, суду слід перевірити доводи скаржника,
розглянути питання про правонаступництво, з'ясувати наведені в цій
постанові обставини справи, розглянути питання про доцільність
призначення судово-бухгалтерської експертизи, витребування нових
доказів, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам
сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обгрунтоване
рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив
спір у відповідності з нормами матеріального права, а
обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
підтвердженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Енерго-Миг" та касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Крюківський вагонобудівний завод" задовольнити
частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 06.04.07 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 25.12.06 у справі № 34/13 ( rs587432 ) (rs587432)
скасувати,
справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко