ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 р.
№ 26/340
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді суддів
Кота О.В., Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
21 березня 2007 року у справі №26/340
за позовом
Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра"
в особі філії Київського регіонального управління (далі -Банк)
до
Приватного підприємства "Коллегіум" (далі -Підприємство)
про
звернення стягнення на заставлене майно в сумі 360 943,2
доларів США (1 822 763,17) грн.
за участю представників:
позивача: Лозинської О.Л., Черепахіна Д.С.;
відповідача: Бурякова I.О.;
встановив:
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Пінчук В.I.) від
31 серпня 2006 року у справі № 26/340 позов задоволено; стягнуто з
Підприємства на користь Банку 1 822 763,17 грн. заборгованості за
кредитною угодою від 27 листопада 2003 року № 07/к/2003-840 шляхом
звернення стягнення на заставлене майно, згідно укладеного між
сторонами договору застави від 27 листопада 2003 року, який
посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального
округу Шевельовою В.М. за № 2-1-2973 та стягнуто судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21
березня 2007 року (судді Корсак В.А., Михальська Ю.Б., Коршун
Н.М.) рішення господарського суду м. Києва від 31 серпня 2006 року
змінено; позов задоволено частково, стягнуто з Підприємства на
користь Банку з будь-якого рахунку, виявленого державним
виконавцем під час здійснення виконавчого провадження 1 822 763,17
грн. заборгованості за кредитною угодою № 07/К/2003-840 від 27
листопада 2003 року, шляхом звернення стягнення на заставлене
майно; стягнуто судові витрати; в іншій частині позову відмовлено.
Банк звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду, в частині відмови в наданні
позивачу права продажу заставленого відповідачем майна шляхом
укладення договорів купівлі-продажу з іншими покупцями, оскільки
судом при винесенні оскаржуваного судового акту порушено норми
матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлення господарським судом обставин справи та
правильність застосування норм процесуального права, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що 27 листопада 2003 року
між сторонами укладена кредитна угода № 07/К/2003-840, відповідно
до якої позивач надав відповідачу кредит у розмірі 371 013,13
доларів США на строк до 28.02.2007 р. (згідно валютного
меморіального ордеру № 22 від 27.11.2003 р.) із встановленою
ставкою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних.
Кредитна угода була забезпечена укладеним між сторонами договором
застави від 27 листопада 2003 року.
Згідно п. 4.5.3. кредитної угоди, у випадку, якщо матиме
місце порушення будь-якої з умов кредитного договору, банк має
право вимагати дострокового повернення відповідачем суми кредиту,
процентів та комісій за кредит, у тому числі шляхом звернення
стягнення на заставне майно.
Судами встановлено, що загальна заборгованість відповідача по
поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та
нарахованої позивачем пені в зв'язку із порушенням строків
повернення кредиту, становить 360 943,20 доларів США (що
еквівалентно 1822763,17 грн.), а відтак обгрунтовано стягнута
попередніми інстанціями.
Згідно п. 12 договору застави від 27.11.2003 р., якщо в
строк, вказаний у кредитному договорі хоча б одне із забезпечених
заставою зобов'язань в повному обсязі не буде виконано,
заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави
на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення судових
органів.
Позовні вимоги полягали у зверненні стягнення на заставлене
майно в сумі заявленого до стягнення боргу, шляхом надання
позивачу права продажу основних засобів відповідача, що
знаходяться в заставі, або шляхом укладення договорів
купівлі-продажу з іншими особами-покупцями.
Згідно ч. 7 ст. 20 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням
суду на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не
передбачено законом або договором застави. Реалізація заставленого
майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем
на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського
суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку,
якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Апеляційним господарським судом правомірно зазначено, що в
даному випадку реалізація заставленого майна має проводитися у
відповідності до встановленого чинним законодавством загального
порядку реалізації заставленого майна через аукціон (публічні
торги).
Посилання позивача щодо способу звернення стягнення на
заставлене майно шляхом передачі продажу банку що передбачено п. 2
ч. 1 ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та
реєстрацію обтяжень" ( 1255-15 ) (1255-15)
правомірно визнані
необгрунтованими, оскільки зазначена норма передбачає перелік
позасудових способів звернення стягнення на предмет
забезпечувального обтяження.
Оскільки сторони у договорі не передбачили такий позасудовий
спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження,
як передача банку права продажу заставленого майна, тому суд
апеляційної інстанції правомірно врахував положення Законів
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
та "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
та відмовив в задоволенні вказаної вимоги.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційним
господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх
сукупності і підставно застосовано норми процесуального та
матеріального права.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21
березня 2007 року у справі № 26/340 залишити без змін, а касаційну
скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку
"Надра" -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді: С. Владимиренко
С. Шевчук